Рішення

від 02.05.2019 по справі 916/632/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/632/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/632/19

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГРАНІТ ГРУП" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601)

до відповідача : приватного підприємства "СЕАЛ СТРОЙ" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14)

про стягнення 306 209,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГРАНІТ ГРУП" (надалі - ТОВ "УКРГРАНІТ ГРУП") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№649/19) до приватного підприємства "СЕАЛ СТРОЙ" (надалі - ПП "СЕАЛ СТРОЙ") про стягнення заборгованості за договором поставки №116-УГГ від 01.02.2017р. у розмірі 306 209,45 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 225 437, 86 грн., суми пені у розмірі 62 177,76 грн., 3% річних у розмірі 4 539,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 054,19 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 10.07.2015р. між ним та відповідачем було укладено договір поставки №72-УГГ, у зв'язку із зміною директора ПП "СЕАЛ СТРОЙ", 01.02.2017р. позивач та відповідач письмово зафіксували продовження співпраці, шляхом підписання договору поставки №116-УГГ, на умовах абсолютно ідентичних до умов договору поставки №72-УГГ від 10.07.2015р., з огляду на що при документально оформленні проведених між підприємствами господарських операцій, продовжували використовувати реквізити попереднього укладеного договору поставки, а саме: №72-УГГ від 10.07.2015р. Відповідно до умов зазначених договорів, позивач поставив відповідачу у період з 14.04.2018р. по 25.06.2018р. товар згідно видаткових накладних №205 від 14.04.2018р., №212 від 19.04.2018р., №213 від 20.04.2018р., №215 від 21.04.2018р., №226, №227 від 27.04.2018р., №228 від 02.05.2018р., №232 від 04.05.2018р., №248, №251 від 15.05.2018р., №270 від 22.05.2018р., №271, №272 від 23.05.2018р., №285 від 26.05.2018р., №287 від 29.05.2018р., №289 від 30.05.2018р., №295 від 02.06.2018р., №296 від 04.06.2018р., №301 від 06.06.2018р., №335 від 25.06.2018р. Як вказує позивач, станом на 30.06.2018р. склала 225 437,86грн., однак, відповідач за товар не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 225 437,86грн., на яку позивач нарахував інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався.

Ухвали суду направлялись за юридичною адресою: 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду, із відміткою про вручення.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/632/19, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.04.2019р. здійснено виклик відповідача у судове засідання, яке протокольною ухвалою про перерву, призначено на 02.05.2019р.

В судовому засіданні 02.05.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

10.07.2015р. між ТОВ "УКРГРАНІТ ГРУП" та ПП "СЕАЛ СТРОЙ" було укладено договір поставки №72-УГГ, відповідно до умов якого, постачальник на умовах цього Договору зобов'язується передавати у власність в обумовлені строки Покупцеві будівельну продукцію за потребами Покупця (надалі - Товар ), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару. Одиниці виміру, ціна Товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості Сторін наступним чином: 1) в Специфікації до цього Договору (надалі Іменується Специфікація ) або 2) у товарно-транспортних накладних або 3) у рахунках на оплату Товару та/або у видаткових накладних на такий Товар. Сторони домовились, що умови даного Договору розповсюджуються на поставку кожної партії Товару. Під партією розуміють асортимент і кількість Товару, який вказаний в одній видатковій або товарно-транспортній накладній, оформленій в порядку виконання цього Договору. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають безпосередньо із його умов (п.п.1.1., 1.2., 1.3.,1.5. договору).

Положеннями п.2.1.1. договору №72-УГГ від 10.07.2015р. передбачено, що постачальник зобов'язаний поставляти Товар Покупцю на підставі погоджених сторонами письмових заявок Покупця, протягом 10 банківських днів з моменту виконання Покупцем п.6.2.1. Договору. Письмова заявка Покупця вважається погодженою Постачальником, якщо останній надасть рахунок для оплати Покупцем відповідної замовленої партії Товару.

Відповідно до п.3.1.1. договору №72-УГГ, покупець зобов'язаний своєчасно на умовах цього договору оплачувати вартість товару, який поставляється за цим договором.

Положеннями п.5.1., 5.6., 5.6.1., 5.6.4., 5.7., 5.8., моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі Товару Сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що моментом поставки партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товаро-транспортній або видатковій накладній. Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін. Представник Покупця зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, виконану відповідно до вимог чинного законодавства України, із переліком Товару, який підлягає передачі. Сторони також домовились, що якщо на товарно-транспортній та/або видатковій накладній проставлена основна оригінальна кругла печатка Покупця, в такому випадку Покупець не має право заперечувати факт неприйняття Товару або прийняття його не уповноваженою особою. За результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують товаро-транспортну накладну та/або видаткову накладну. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після повної оплати його вартості.

Згідно п.п.6.1.1., 6.1.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.3.3., 6.4. ціна за Товар (в тому числі за одиницю Товару) визначається Сторонами у рахунках Постачальника на оплату Товару та/або у накладних на такий Товар. Загальна ціна цього Договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим Договором партій Товару, Партією є кількість Товару, вказана в одній накладній, або, якщо накладна відсутня, то в заявці Покупця.

Покупець сплачує вартість партії Товару за цим Договором шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку Постачальника. Якщо вартість партії Товару, що прийнята Покупцем, не оплачена останнім в порядку п.6.2.1. цього Договору, Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії Товару упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки. Моментом виконання Покупцем його грошових зобов'язань за цим Договором є момент зарахування коштів у розмірі вартості Товару на рахунок Постачальника. Сторони у кінці кожного місяця здійснюють звірку розрахунків за поставлений Товар.

Відповідно до п.7.4., 7.5. договору №72-УГГ, у випадку несвоєчасної оплати партії Товару, відповідно до умов п. 6.2.2. Договору, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за цим Договором. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим Договором встановлюється терміном у два роки.

01.02.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГРАНІТ ГРУП" та приватним підприємством "СЕАЛ СТРОЙ" було укладено договір поставки №116-УГГ, умови його є ідентичними із умовами договору поставки від 10.07.2015р. №72-УГГ.

Відповідно до п.11.1. вказаного договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного в даному пункті, жодна із сторін не надасть письмове повідомлення про розірвання даного договору, то договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік за тих же умов.

Як встановлено судом, жодна із сторін не зверталась із письмовим повідомлення про розірвання договору №116-УГГ від 01.02.2017р., у зв'язку з чим вказаний договір діяв у спірний період поставки та є чинним на сьогодні.

На виконання договору поставки №116-УГГ від 01.02.2017р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №205 від 14.04.2018р. на суму 11 555,00грн., №212 від 19.04.2018р. на суму 2107,00грн., №213 від 20.04.2018р. на суму 2772,00грн., №215 від 21.04.2018р. на суму 6314,88грн., №226 від 27.04.2018р. на суму 3352,80грн., №227 від 27.04.2018р. на суму 2844,00грн., №228 від 02.05.2018р. на суму 40 320,00грн., №232 від 04.05.2018р. на суму 3159,50грн., №248 від 15.05.2018р. на суму 2160,00грн., №251 від 15.05.2018р. на суму 9138,30грн., №270 від 22.05.2018р. на суму 23 291,70грн., №271 від 23.05.2018р. на суму 14774,70грн., №272 від 23.05.2018р. на суму 26610,00грн., №285 від 26.05.2018р. на суму 15 855,00грн., №287 від 29.05.2018р. на суму 2 423,20грн., №289 від 30.05.2018р. на суму 31 710,00грн., №295 від 02.06.2018р. на суму 15218,40грн., №296 від 04.06.2018р. на суму 8792,40грн., №301 від 06.06.2018р. 7308,30грн., №335 від 25.06.2018р. на суму 2403,68грн., що загалом становить 232 110,86грн. При цьому, відповідач здійснив оплату поставлено товару частково, а саме на 6 673,00грн., у зв'язку із чим у останнього станом на дату подання позовної заяви до суду становить 225 437,86грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 225 437,86грн. за видатковими накладними №205 від 14.04.2018р., №212 від 19.04.2018р., №213 від 20.04.2018р., №215 від 21.04.2018р., №226, №227 від 27.04.2018р., №228 від 02.05.2018р., №232 від 04.05.2018р., №248, №251 від 15.05.2018р., №270 від 22.05.2018р., №271, №272 від 23.05.2018р., №285 від 26.05.2018р., №287 від 29.05.2018р., №289 від 30.05.2018р., №295 від 02.06.2018р., №296 від 04.06.2018р., №301 від 06.06.2018р., №335 від 25.06.2018р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №116-УГГ від 01.02.2017р. позивач поставив відповідачу товар у період з 14.04.2018р. по 25.06.2018р. на загальну суму 232 110,86грн.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому, поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підписи на приймальних видаткових накладних №205 від 14.04.2018р., №212 від 19.04.2018р., №213 від 20.04.2018р., №215 від 21.04.2018р., №226, №227 від 27.04.2018р., №228 від 02.05.2018р., №232 від 04.05.2018р., №248, №251 від 15.05.2018р., №270 від 22.05.2018р., №271, №272 від 23.05.2018р., №285 від 26.05.2018р., №287 від 29.05.2018р., №289 від 30.05.2018р., №295 від 02.06.2018р., №296 від 04.06.2018р., №301 від 06.06.2018р., №335 від 25.06.2018р.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 5.1 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних приймальних видаткових накладних.

При цьому, судом приймаються, як доказ вищеперераховані видаткові накладні, як підтвердження поставки відповідача товару, враховуючи зазначення в графі договір: договір поставки №72-УГГ від 10.07.2015р., оскільки правовідносини між сторонами склались першочергово із договору №72-УГГ від 10.07.2015р., умови останнього є аналогічними із договором №116-УГГ, який було укладено із новим директором ПП СЕАЛ СТРОЙ . Також, слід відмітити, що п.5.6.4. договору, передбачає, що сторони також домовились, що якщо на товарно-транспортній та/або видатковій накладній проставлена основна оригінальна кругла печатка Покупця, в такому випадку Покупець не має право заперечувати факт неприйняття Товару або прийняття його не уповноваженою особою.

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2018р., заборгованість за яким ПП СЕАЛ СТРОЙ перед ТОВ УКРГРАНІТ ГРУП становить 225 437,86., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Суд також відзначає, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/1389/18 від 05.03.2019р.).

Окрім того, суд дійшов до висновку, що підтвердженням виконання договору свідчить і податкові накладні від 14.04.2018р., 19.04.2018., 20.04.2018р., 21.04.2018р., 27.04.2018р., 27.04.2018р., 02.05.2018р., 04.05.2018р., 15.05.2018р., 15.05.2018р., 22.05.2018р, 23.05.2018р., 23.05.2018р., 26.05.2018р., 19.05.2018р., 30.05.2018р., 02.06.2018р., 04.06.2018р., 06.06.2018р., 25.06.2018р., в яких відображено наступне: постачальник (продавець) ТОВ УКРГРАНІТ ГРУП ; отримувач (покупець) Приватне підприємство СЕАЛ СТРОЙ ; сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, найменування товарів/послуг продавця - пісок та сума без урахування податку на додану вартість.

Дані податкові накладні зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним квитанціями, що знаходяться в матеріалах справи.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, в п. 6.2.1.,6.2.2. договору встановлено, що Покупець сплачує вартість партії Товару за цим Договором шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку Постачальника. Якщо вартість партії Товару, що прийнята Покупцем, не оплачена останнім в порядку п. цього Договору, Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії Товару упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним видатковими накладними згідно умов договору поставки №116-УГГ, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором №116-УГГ, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 225 437,86грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 62 177,76грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4., 7.5. договору №116-УГГ, у випадку несвоєчасної оплати партії Товару, відповідно до умов п. 6.2.2. Договору, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за цим Договором. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим Договором встановлюється терміном у два роки .

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що розрахунки здійснені згідно видаткової накладної №213 від 20.04.2018р. не вірно, оскільки сума на яку в період з 13.07.2018р. по 04.03.2019. нараховано пеня є 2779,00грн., коли вірно сумою є 2 772,00грн., тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок за яким сума пені згідно накладної №213 від 20.04.2018р. становить 839,65грн., а тому загальною сумою пені за всіма видатковими накладними є 62 175,88грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума пені, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована судом у розмірі 62 175,88грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 539,64грн. за період з 03.07.2018р. по 04.03.2019р. та втрат від інфляції в сумі 14 054,19грн. з 03.07.2018р. по 04.03.2019р. суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та втрат від інфляції, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано .

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на неналежне нарахування пені. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 225 437,86грн. основного боргу, 62 175,88грн. пені, 14 054,19грн. втрат від інфляції, 4 539,64грн. 3% річних.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 4 593,14грн., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 24 496,76грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 4 593,14грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 4593,11грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 496,76грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату адвоката позивач подав до суду укладений 15.01.2019р. між ТОВ УКРГРАНТ ГРУП та адвокатом Байдеріним Олександром Анатолійовичем договір №109-ПД про надання правової допомоги, додаткову угоду №3 до договору №109-ПД від 15.09.2019р. про надання правничої допомоги, рахунок №179 від 05.03.2019р. на оплату за надання правової (правничої) допомог, квитанції №05/03 від 05.03.2019р., №14/03 від 14.03.2019р., №10/04 від 10.04.2019р., що підтверджують оплату у розмірі 24 496,76грн., а також надано детальний опис наданої адвокатом Байдеріним О.А. професійної (правової) допомоги на користь ТОВ УКРГРАНТ ГРУП за договором №109-ПД про надання правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

При цьому, згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи те, що відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував, судом підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 24 496,61грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "СЕАЛ СТРОЙ" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14, ЄДРПОУ 35695830) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГРАНІТ ГРУП" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601, ЄДРПОУ 38573650) 225 437 (двісті двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять сім)грн. 86коп. основного боргу, 62 175 (шістдесят дві тисячі сто сімдесят п'ять)грн. 88коп. пені, 14 054 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят чотири)грн. 19коп. інфляційних втрат, 4 539 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 64коп. 3% річних., 4 593 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три)грн. 11коп. судового збору, 24 496 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто шість)грн. 61коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 07 травня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський