Ухвала

від 10.05.2019 по справі 910/5580/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу м. Київ 10.05.2019Справа №  910/5580/19 Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву     Приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" (03148, м.Київ, пр-т Леся Курбаса, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 14308747) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біткоінсюа" (03170, м.Київ, вул. Янтарна, 5-В, код ЄДРПОУ 41743148) про стягнення 18485,40 грн. заборгованості, з яких: 17696,69 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором оренди нежилих приміщень та майна № 1.180.ОУ.17 від 20.11.2017 року та 515,71 грн. пені за порушення зобов'язань, ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біткоінсюа" про стягнення 18485,40 грн. заборгованості, з яких: 17696,69 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором оренди нежилих приміщень та майна № 1.180.ОУ.17 від 20.11.2017 року та 515,71 грн. пені за порушення зобов'язань. За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Відповідно до п. 1 ч. 3    ст. 150 ГПК України    до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору. За змістом ст.151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права. Суд зазначає, що правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI. Відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі. Відповідно до п. 3.1. Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Отже, належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Згідно п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Натомість при дослідженні судом матеріалів заяви ПАТ "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" про видачу судового наказу встановлено, що в якості доказу сплати судового збору заявником до матеріалів додано копію платіжного доручення № 479 від 22.04.2019 року на суму 192,10 грн., яка, поміж іншого, не містить відміток банку про виконання платіжного доручення. Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти копію платіжного доручення № 479 від 22.04.2019 року на суму 192,10 грн. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому порядку. Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами. Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України). Як встановлено судом, заява ПАТ "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" про видачу судового наказу обґрунтована наявністю заборгованості боржника зі сплати орендної плати за Договором оренди нежилих приміщень та майна № 1.180.ОУ.17 від 20.11.2017 року в сумі 17969,69 грн. При цьому в обґрунтування своїх вимог заявник в наданих акті звіряння та довідці про взаєморозрахунки посилається, в тому числі, на здійснення боржником часткової оплати в сумі 365695,12 грн. основного боргу. Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом з тим, зазначаючи про наявність заборгованості боржника в сумі 17969,40 грн. та здійснення часткових оплат, заявником не надано доказів на підтвердження такої оплати. Таким чином, оскільки з  матеріалів заяви не вбачається наявності обставин оплати частини здійснених щомісячних нарахувань орендних платежів, зазначених в якості підстав заявлених вимог, виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити суму залишку несплаченої боржником заборгованості. Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.   За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ. За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених  ст.150 ГПК України, а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували відсутність спору про право, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біткоінсюа" про стягнення 18485,40 грн., на підставі п.п.1, 8 ч.1 ст.152 ГПК України. Суд звертає увагу, що зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України). У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Відмовити  Приватному акціонерному товариству "Науково - виробниче підприємство "Сатурн" (03148, м.Київ, пр-т Леся Курбаса, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 14308747) у видачі  судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біткоінсюа" (03170, м.Київ, вул. Янтарна, 5-В, код ЄДРПОУ 41743148) про стягнення 18485,40 грн. заборгованості. 2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання. Повний текст ухвали складено та підписано 10.05.2019 року. Суддя                                                                                 А.М.Селівон