Рішення

від 07.05.2019 по справі 911/244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" травня 2019 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/244/19   Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд», Київська область, м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТ», Київська область, м. Біла Церква про стягнення заборгованості секретар судового засідання О.О.Стаднік за участю представників: від позивача: М.В.Крутоус від відповідача: не з'явився   ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 17.01.2019 року (вх.№263/19 від 21.01.19 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТ» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі продажу №5 від 16.11.2016 року, а саме,  16275,00 грн. основного боргу та 2480,49 грн. пені.   В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 16275,00 грн. основного боргу, 2480,49 грн. пені. Ухвалою суду від 18.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/244/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.03.2019 року. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267508554, у судове засідання 12.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав. Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2019 року надав суду копію акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем від 31.12.2017 року на суму 16275,00 грн. Ухвалою суду від 12.03.2019 року відкладено розгляд справи на 09.04.2019 року. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267910549, у судове засідання 09.04.2019 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав. Ухвалою суду від 09.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/244/19 та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2019 року. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267910549 у судове засідання 07.05.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 07.05.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрібоТрейд» (за договором -   продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер ГТ» (за договором -   покупець) 16.11.2016 року укладено Договір купівлі-продажу №5 (далі – Договір), згідно умов п.1.1. якого, продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар, за цінами та терміном, в кількості та асортименті, вказаному в специфікації. Згідно п. 2.1 Договору, загальна сума Договору визначається на підставі всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. Договору, поставка продукції проводиться на умовах: FCA склад продавця. Датою поставки вважається дата передачі продукції перевізнику або покупцю згідно видаткових накладних. У пункті 6.1. Договору сторони погодили, що порядок розрахунків обговорюється окремо в кожній специфікації. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення (п. 9.3. Договору).    Згідно Додатку №29 від 09.10.2017 року (Специфікація) до Договору, найменуванням товару, що поставляється є - технічний вуглець П-803 гранульований в кількості 0,990 тон, загальна сума специфікації складає 22275,00 грн., в тому числі ПДВ 3712,50 грн., оплата проводиться по факту поставки протягом 14-ти днів. На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно Специфікації №29 від 09.10.2017 року на суму 22275,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №114 від 09.10.2017 року. Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №789 від 23.10.2017 року. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 16275,00 грн. В матеріалах справи також наявний Акт звірки взаємних розрахунків за 2017 рік, який підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, який підтверджує, що станом на 31.12.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 16275,00 грн. Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи. Відповідно до   ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання   відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України. Згідно статей   525,   526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог   ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог   відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України   передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1   ст. 712 Цивільного кодексу України   передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 2   ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України   встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1, 2   ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених   статтею 11 цього Кодексу. Згідно   ст. 11 Цивільного кодексу України,   цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 22275,00 грн. згідно видаткової накладної №114 від 09.10.2017 року, а відповідач оплатив поставлений товар частково. Відповідно до   ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до   ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 16275,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 16275,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену п. 7.2. Договору пеню у розмірі 2480,00 грн., нараховану на заборгованість відповідача за період з 23.10.2017 року по 23.04.2018 року. Згідно п. 7.2 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих сторонами на себе зобов'язань винна сторона виплачує пеню в розмірі 0,3% від суми невиконання зобов'язань за кожен день прострочення. Однак, згідно п. 4 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тому, враховуючи зазначену норму, позивачем при розрахунку пені для обчислення її розміру використано подвійну облікову ставку НБУ. Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в  розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним. Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 2480,49 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача. Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.   Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.   2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85, код ЄДРПОУ 31781365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95, код ЄДРПОУ 40811049) 16275 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 49 коп. пені, 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.     3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст.   256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.05.2019 року. Суддя                                                                                                                  Д.Г. Заєць