Ухвала

від 06.05.2019 по справі 922/791/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство

"06" травня 2019 р.Справа № 922/791/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши заяву ФО ОСОБА_1 , м. Харків про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 , м. Харків , код ЄДРПОУ 1575709882 за участю сторін:

ініціюючий кредитор - ОСОБА_1 (особисто),

арбітражний керуючий - Сисун О.І. (свід. №1022 30.05.13 р.),

боржник - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 27.03.19 р. прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 , призначено проведення підготовчого засідання, зобов`язавши арбітражного керуючого Бичківського О.О., визначеного автоматизованою системою, надати суду заяву на участь у справі. Зобов`язано кредитора надати суду: докази того, що заявлена заборгованість до ОСОБА_2 виникла у зв`язку із здійсненням нею підприємницької діяльності; докази на підтвердження безспірності вимог кредитора у розумінні ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; оригінали документів, доданих до заяви ( для огляду в судовому засіданні). Зобов`язано боржника у відповідності до ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.13 р.) надати суду: відзив на заяву кредитора, в якому викласти заперечення або визнання боргу кредиторів, докази, що підтверджують обставини викладені у відзиві на заяву кредитора, у тому числі надати докази того, що заявлена заборгованість у загальному розмірі 12451250,00 грн виникла у зв`язку із здійсненням ОСОБА_3 підприємницької діяльності; представити дані про загальну суму заборгованості перед усіма кредиторами з розшифровкою сум боргу по кожному кредитору окремо, довідку про дебіторську заборгованість боржника, дані заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, по аліментам, а також заборгованості по податкам, зборам (обов`язковим платежам). Дані про майнові активи боржника, у тому числі дані про грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника, поштові адреси банків і інших фінансових установ; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов`язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов`язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити, а також залишок коштів; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити.

В судовому засіданні 17.04.2019 р. судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні, в зв`язку з неявкою в судове засідання боржника, невиконанням боржником та арбітражним керуючим вимог ухвали суду від 27.03.19 р., а також з метою надання ініціюючим кредитором додаткових доказів.

В судове засідання 07.05.19 р. боржник, арбітражний керуючий не з`явились, вимог ухвали суду не виконали.

Ініціюючий кредитор на виконання вимог ухвали суду надав суду 17.04.19 р. заяву про виконання ухвали суду від 27.03.19 р. з викладенням своєї позиції щодо безспірності вимог.

Крім того, 03.05.19 р. надав суду копії векселів НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство) неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про вручення, в зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі наступного.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону про банкрутство, підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

ч. 3 ст. 16 зазначеного Закону передбачено, що якщо справа відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

ч. 6 ст. 16 Закону про банкрутство передбачено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:

відкриття провадження у справі про банкрутство;

відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Як встановив суд, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 , оскільки боржник має заборгованість перед кредитором на загальну суму 12 451 250,00 грн, яка виникла на підставі простого відсоткового векселю серія НОМЕР_1 на суму 6200000,00 грн та простого відсоткового векселю НОМЕР_2 у сумі 1500000,00 грн та процентів по ньому на суму 4 751 250,00 грн.

В обґрунтування підстав відкриття провадження у справі про банкрутство заявник, по-перше, зазначав, що майнові вимоги ініціюючого кредитора виникли з відносин позики грошей та їх наступного використання гр. ОСОБА_2 , на підставі укладеного із заявником договору від 31.08.2015, у відповідності до якого гр. ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання із забезпечення виконання договору позики, у тому числі з повернення грошей, які ОСОБА_2 зобов`язалася повернути в строк не пізніше 1 серпня 2017 року. Формою майнового поручительства було авалювання простого відсоткового векселю №№2820421 на суму отриманого боржницею майна 6200000,00 грн.

У зв`язку із несплатою боргу простий вексель ОСОБА_1 опротестовано з наслідком винесення державним нотаріусом виконавчого напису на стягнення боргу 6200000,00 грн, який 14.09.2018 було передано на примусове виконання.

За виконавчим написом №1-569 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 13.09.2018, Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 39, 4й поверх, код ЄДРПОУ 34837745) за місцезнаходженням нерухомого майна боржниці відкрито виконавче провадження №57221426 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 на користь гр. ОСОБА_1 основної суми боргу у розмірі 6200000,00 грн.

Як вважає заявник, його вимоги як ініціюючого кредитора до ФОП ОСОБА_2 є безспірними, оскільки підтверджуються копіями розписок від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копіями договорів позики грошей від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копією договору поручительства від 31.08.2015, копією угоди про дотримання боргового правонаступництва від 23.10.2018, копією протесту № 1-931 від 22.08.2018, копією виконавчого напису №1-569 від 13.09.2018 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, копією постанови про відкриття виконавчого провадження №57221426 від 14.09.2018. Крім того, заявник зазначає, що безспірність цього зобов`язання обумовлена приписами ст. 87 та ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

По-друге, заявник зазначає, що відповідно до укладеного 20.04.2018 р. договору про переведення боргу, ОСОБА_2 є боржницею із зобов`язання по сплаті на користь заявника суми основного боргу по простому процентному векселю НОМЕР_2, по якому строк виконання зобов`язання настав 08.09.2017 р., що підтверджується виконавчим написом державного нотаріуса №2-916. 11.09.2018 р. виконавчий напис було передано на примусове виконання, яке перебуває на виконанні в Міжрайонному ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Заявник ОСОБА_1 заборгованість по векселю за НОМЕР_2 вважає безспірною, оскільки вона підтверджується судовими рішеннями, а саме: рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.03.2018 р. по справі №643/12589/17, яким відмовлено гр. ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про визнання простого процентного векселю НОМЕР_2 недійсним з підстав невідповідності форми; ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.18 р. по справі №638/14808/18 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Стаття 11 Закону про банкрутство визначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Таким чином, єдиною формою документа, який подається заявником на підтвердження розміру безспірності грошових вимог кредитора визначено рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 77 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Отже, законодавством встановлено вимоги до доказів, які є допустимими при підтверджені безспірності грошових вимог. При цьому, наявність судового рішення, яким задоволено грошові вимоги кредитора, звільняє сторони від необхідності доказування підстав виникнення грошового зобов`язання, обґрунтованості вимог до боржника тощо.

Згідно до ч. 3, ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, суд звертає увагу на те, що підставою звільнення від доказування, зокрема для ОСОБА_1 , є рішення суду саме про задоволення вимог на користь кредитора. Тобто, надані заявником рішення районних судів, які стосуються векселю НОМЕР_2, про заміну сторони виконавчого провадження у Дзержинському районному суді м. Харкова (справа №638/14808/18) та про визнання векселю недійсним через дефект форми у Московському районному суді м. Харкова (справа №643/12589/17) не є тим судовим рішенням, яке свідчіть про безспірність вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 в розумінні приписів Закону про банкрутство, оскільки жодним судом не досліджувались питання виникнення заборгованості та питання щодо їх обґрунтованості. А крім того, судами навіть не досліджувався сам вексель НОМЕР_2, оскільки оригінал векселю або його копія взагалі не був наданий суду, про що і було зазначено в судовому рішенні Московського районного суду від 16.03.2018 р. по справі №643/12589/17, яке набрало законної сили.

Таким чином, виходячи з наведеного, рішення суду є одним з основних доказів безспірності заявлених вимог в розумінні приписів ст. 10 Закону України про банкрутство, відповідно до якого судом встановлюється факт невиконання боржником свого грошового зобов`язання, та яке є підставою для відкриття (порушення) справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження безспірних вимог кредитором по векселю серія НОМЕР_1 до заяви про порушення справи про банкрутство надано копії розписок від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копії договорів позики грошей від 02.10.2007 та від 05.10.2007, копію договору поручительства від 31.08.2015, копію угоди про дотримання боргового правонаступництва від 23.10.2018, копію протесту № 1-931 від 22.08.2018, копію виконавчого напису №1-569 від 13.09.2018 державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №57221426 від 14.09.2018.

Водночас, суд зазначає, що вказані документи в розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство не підтверджують безспірність вимог кредитора, оскільки не підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили. Як свідчать матеріали справи, рішення суду в підтвердження безспірності заявлених вимог, як того вимагає ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство ОСОБА_1 до своєї заяви не додано.

В заяві про порушення справи про банкрутство кредитор зазначає, що ст. 87 та ст. 88 Закону України Про нотаріат встановлено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

З цього приводу, суд зазначає, що згідно статті 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції від 1993 р. із змінами та доповненнями) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172, стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Таким чином, виходячи з вищенаведених приписів, нотаріус в момент вчинення виконавчого напису не перевіряє наявність безспірної заборгованості, а лише перевіряє повноту пакету документів, який дає йому право такий напис вчинити.

Отже, виконавчий напис нотаріуса не є документом, який може підтвердити безспірність вимог кредитора в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Водночас наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

Тобто, наявність у ОСОБА_2 статусу підприємця з 23.10.2018 р. не може свідчити про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема й при визнанні себе боржником за векселями.

Для встановлення факту чи є заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , пов`язаною зі здійсненням нею підприємницької діяльності, суд має встановити підстави виникнення цієї заборгованості та чи пов`язана вона з реалізацією господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва.

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 р. у справі №922/2972/17, від 14.11.2018 р. у справі №335/11807/16-ц, 20.03.2019 р. у справі №676/6260/15-ц, від 09.04.2019 р. у справі №910/19687/17.

Стаття 2 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930, яка набула чинності для України з 06.01.2000, встановлює, що здатність особи бути зобов`язаною за переказним або простим векселем визначається її національним законом.

Законом України Про обіг векселів в Україні передбачено особливості застосування в Україні Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі в Україні.

Вексельні правочини (зокрема щодо видачі, акцептування, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.

Отже, право на цінний папір відповідно до вексельного законодавства у тієї чи іншої особи та боргове зобов`язання з цінного паперу особи повинно бути відображено на цінному папері (векселю).

Разом з тим, як свідчать надані суду копії простих векселів, за векселем НОМЕР_1 на суму 6 200 000,00 грн авалем є громадянка ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_2 ; у копії простого векселю НОМЕР_2 на суму 6 251 250,00 грн взагалі не зазначено ОСОБА_2 як особу, яка індосувала, акцептувала або поставила аваль на цьому векселі. Проте, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2018 р. у справі №638/14808/18 здійснено заміну сторони виконавчого провадження та замінено ОСОБА_5 на ОСОБА_2 як фізичну особу, а не на ФОП..

Надана суду заявником угода про дотримання боргового майнового правонаступництва від 23.10.2018 р., якою ФОП ОСОБА_2 визнає борги фізичної особи ОСОБА_2 , судом не приймається до уваги, оскільки для застосування норм статей 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суду повинно бути надано докази виникнення заборгованості, які свідчать про здійснення боржником саме підприємницької діяльності.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що правовідносини з фізичною особою ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 не мають ознак господарських.

Виходячи з наведених обставин, суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не підтверджено факт безспірності вимог ініціюючого кредитора у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, оскільки приписами спеціального Закону чітко передбачено вид документа, що підтверджує такі вимоги, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, а також суду не доведено, що відносини між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та борги, які виникли у неї з цих відносин, виникли у зв`язку зі здійсненням останньої підприємницької діяльності.

Частиною 7 ст. 16 Закону про банкрутство встановлено, що господарський суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

Однією з підстав повернення заяви про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 15 зазначеного Закону є - заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 10, ст. 16, ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 74-75, 77, 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ФО ОСОБА_1 , м. Харків у відкритті провадження у справі про банкрутство.

2. Ухвалу направити кредитору, боржнику, Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, державному реєстратору, арбітражному керуючому Бичківському О .О .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 10.05.2019 р.

Суддя Міньковський С.В.