Ухвала

від 10.05.2019 по справі 921/285/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

10 травня 2019 року м.Тернопіль Справа №921/285/19 Суддя Андрусик Н.О.

розглянувши позовні матеріали без номеру від 02.05.2019 (вх.№354 від 07.05.2019) фізичної особи-підприємця Литвина Юрія Петровича, м . Тернопіль

до відповідача: Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області

про припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Литвин Юрій Петрович, м.Тернопіль звернувся 07.05.2019 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№354) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, про припинення права спільної часткової власності та визнання за Литвином Ю.П. права власності як на цілий окремий об`єкт нерухомості, а саме приміщення будівлі Ткацький цех , площею 327,4кв.м. під літерою А , що знаходиться за адресою: вул .Грушевського, 97 П , смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, до складу яких входять: обмінний пункт, площею 117,0кв.м., ткацький цех, площею 107,8кв.м., металевий цех, площею 25,5кв.м., металевий цех, площею 77,1кв.м.

В обґрунтування позову зазначає, що ним 28.12.2012 на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність 87/100 частки даної нежитлової будівлі Ткацький цех , загальною площею 377,5кв.м., що знаходиться по вул.Грушевського, 97 П в смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області . Власником іншої частки (13/100 частини) даної будівлі, що становить 50,1кв.м. від загальної площі будівлі, є Великобірківська селищна рада. Рішенням №505 від 18.11.2013 селищною радою виокремлено частку нерухомого майна та присвоєно адресний номер вул.Грушевського, 97 П-1 .

10.02.2017 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03.07.2015 у справі №607/3140/15-ц зареєстровано право власності на приміщення, площею 50,1кв.м., як на окремий об`єкт нерухомості. Посилаючись на припинення спільної часткової власності та відсутність інших співвласників приміщення будівлі ткацького цеху, окрім Литвина Ю.П. , останнім подано позов про припинення права спільної часткової власності на приміщення будівлі ткацького цеху та визнання за ним права власності на майно, придбане згідно договору від 28.12.2012, тобто нежитлове приміщення, площею 327,4кв.м., як на виділене в натурі майно, що є самостійним об`єктом нерухомості.

Розглянувши подані позовні матеріали, суддя відмовляє у відкритті провадження, виходячи з такого.

Згідно п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз вищенаведених положень ГПК України дає підстави вважати, що спір підлягає вирішенню у господарських судах України за умови, коли суб`єктний складу учасників відповідає статті 4 ГПК України, а правовідносини між цими особами носять господарський характер.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання. У свою чергу, суб`єктами господарювання згідно зі ст.55 Господарського кодексу України є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст.3 ГК України).

Водночас, не є предметом регулювання Господарським кодексом України, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (ч.1 ст. 4 ГК України).

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб`єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам ).

Згідно з ч.1 ст.318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу, згідно якої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.325 цього ж Кодексу суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Предметом спору у даній справі є припинення права спільної часткової власності за Литвином Ю.П. та визнання за ним права власності на нежитлові приміщення будівлі Ткацький цех як на цілий окремий об`єкт нерухомості.

Тобто позивачем набуто право власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2012 як фізичною особою, відповідно вимоги в позові ставляться щодо визнання права власності на об`єкт нерухомості та щодо припинення права спільної часткової власності на 87/100 часток у майні також за фізичною особою Литвином Ю.П. Водночас позивачем у поданій позовній заяві зазначено фізичну особу Литвина Ю.П. як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Із поданих документів, зокрема, договору купівлі-продажу від 28.12.2012, зареєстрованого в реєстрі за №4276, слідує, що об`єкт купівлі-продажу 87/100 частини будівлі Ткацький цех придбано Литвином Юрієм Петровичем як фізичною особою, а не підприємцем. Також, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №579064 від 19.02.2013 слідує, що даний об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №10744161252 зареєстровано 31.01.2013 на праві спільної часткової власності (87/100) згідно договору купівлі-продажу за фізичною особою громадянином

Литвином Ю.П.Литвин Юрій Петрович , відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005318322 від 10.05.2019, зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 05.04.2007, про що в реєстрі міститься запис за №26460000000007954. На даний момент підприємець в стадії припинення не перебуває.

Виходячи з наведеного та з предмету заявлених позовних вимог, суд зазначає, що незалежно від того, який статус фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб`єктом права власності виступає саме фізична особа , а не підприємець. Також в законі не передбачено підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб`єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи.

Набуття у власність нежитлових приміщень за правочином не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Згідно з ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 ЦК України).

Тобто, фізична особа яка є власником, зокрема, нерухомого майна -будівлі, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з ч.8 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності на нерухоме майно набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Статтею 26 ЦК України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами.

За договором купівлі-продажу від 28.12.2012 Литвин Ю.П. набув цивільні права на 87/100 частин будівлі Ткацький цех у спірних правовідносинах як фізична особа - суб`єкт відносин з приводу права власності на нерухоме майно.

Оскільки предмет спору в даному випадку стосується особистих майнових прав на нерухоме майно, набуте у власність громадянином Литвином Ю.П. як фізичною особою, то спір щодо припинення спільної часткової власності та визнання права власності за особою стосується цивільних правовідносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Наявність статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема, і щодо набуття у власність нерухомого майна.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі у справі №306/2004/15-ц (провадження №14-39 цс18).

За даних обставин, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК України.

Керуючись ст.1, 2, 4, 14, 20, 24, п.1 ч.1, ч.ч.3-6 ст.175, 232, 234, 235, п.7 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України, суддя господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 921/285/19 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Литвина Юрія Петровича, м.Тернопіль без номеру від 02.05.2019 (вх.№354 від 07.05.2019) до Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, про припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення за Литвином Ю.П. та визнання права власності за ним на цілий об`єкт нерухомого майна.

2. Позовну заяву до Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності без номеру від 02.05.2019 (вх.№354 від 07.05.2019) разом з долученими до неї матеріалами (всього на 22-х аркушах) повернути фізичній особі-підприємцю Литвину Юрію Петровичу , АДРЕСА_5 .

Ухвала підписана 10.05.2019, набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів від дати її підписання до Західного апеляційного господарського суду (ч.5 ст.175, п.7 ч.1 ст.255, ч.1 ст.256, ст.257, пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України).

Суддя Н.О. Андрусик