Рішення

від 06.05.2019 по справі 925/299/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/299/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - Гончарук А.В. - адвокат,

від відповідача - Гаврищук В.Б., Науменко Т.А. - представники за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фермерського господарства "Весна"

до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Весна" (19031, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область, вул. Плисюка, 22А, код 30070234) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (19031, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область, вул. Лісна, 4, код 35777400) про визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про припинення права постійного користування земельними ділянками, надання дозволу на виготовлення документацій із землеустрою та включення до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) від 30.01.2019 №18-40/ VIII.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в його користуванні перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а оскаржуваним рішенням відповідача право постійного користування вказаними земельними ділянками було припинено, відповідні земельні ділянки були включені до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, що в свою чергу порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що оскаржуване рішення прийнято ним на виконання своїх повноважень як органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог чинного законодавства, що позивач на даний час користується вказаними земельними ділянками без достатніх правових підстав, а тому оскаржуване позивачем рішення жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача.

У відповіді на відзив позивач вказав, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на те, що ним правомірно використовуються спірні земельні ділянки саме на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_3 від 26.01.1997, оскільки припинення права постійного користування можливе виключно з підстав, зазначених у ст. 141 Земельного кодексу України, а зазначена норма не містить такої підстави припинення права постійного користування як смерть громадянина, якому була надана в постійне користування земля для ведення селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, дотримувався позиції, викладеної в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.05.2019 проголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації Канівського району Черкаської області від 09.07.1996 №200 та розпорядження Канівської районної державної адміністрації Канівського району Черкаської області від 16.05.1997 №150 громадянці ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства було надано право постійного користування земельними ділянки сільськогосподарського призначення №1 розміром 40.0 га та №2 розміром 10.0 га, що посвідчується відповідним державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 . Копія вказаного акта знаходиться в матеріалах справи (а.с. 15).

13.04.1999 на підставі отриманого права постійного користування земельною ділянкою була утворена юридична особа - селянське (фермерське) господарство Весна , яке є позивачем у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.03.2003 за №16 від ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_4 . Копія вказаного свідоцтва знаходиться в матеріалах справи.

За твердженням позивача фізична особа ОСОБА_1 була головою сільського (фермерського) господарства Весна та платником відповідних податків до бюджету Степанецької сільської ради Канівського району.

Після смерті ОСОБА_1 відбулася фактична зміна користувача земельних ділянок і обов`язки землекористувача та фермерське господарство було переоформлено на ОСОБА_3 , що підтверджується статутом фермерського господарства Весна , в новій редакції від 11.02.2005.

30.01.2019 Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області було прийнято рішення №18-40/VIIІ Про припинення права постійного користування земельними ділянками, надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та включення до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) . Копія вказаного рішення міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 вказаного рішення Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області вирішила припинити право постійного користування земельними ділянками (01.02 Для ведення фермерського господарства), площею 10,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 40,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , які розташовані за межами населених пунктів Степанецької сільської ради, Канівського району, Черкаської області.

Відповідно до п. 2 рішення державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_3 зареєстрований за номером 7-49 визнано таким, що втратив чинність.

Вказані земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах.

Позивач вважає дії органу місцевого самоврядування незаконними, такими що порушують його права та законні інтереси щодо права користування земельними ділянками і звернувся до господарського суду для захисту порушеного права.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами громадянці ОСОБА_1 з метою ведення селянського (фермерського) господарства були надані у постійне користування земельні ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 10 га та кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 40 га), що розміщені за межами населених пунктів Степанецької сільської ради. Вказана обставина підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_3 від 26.01.1997.

Державну реєстрацію фермерського господарства Весна здійснено 13.04.1999.

Як стверджує позивач, головою (засновником) вказаного ФГ Весна була фізична особа ОСОБА_1 . На підтвердження цієї обставини позивач посилається на інформацію, що міститься в книзі обліку Степанецької сільської ради Канівського району.

Проте, жодних доказів на підтвердження цих обставин суду позивачем не подано.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог законодавства, чинного на момент видачі державного акту, земельна ділянка з метою ведення селянського (фермерського) господарства надавалась у постійне користування саме фізичній особі - засновнику такого господарства, а не фермерському господарству як суб`єкту господарювання.

Відповідно до положень ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи.

Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, 22.09.2005 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 року, можуть здійснювати таке переоформлення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування на правах оренди.

Як встановлено судом матеріали справи не містять доказів на підтвердження переоформлення фізичною особою ОСОБА_1 належного їй права постійного користування спірною земельною ділянкою на право користування на умовах оренди або у власність, а також про отримання у постійне користування спірної земельної ділянки саме позивачем у справі - Фермерським господарством Весна до 01.01.2002.

ІНФОРМАЦІЯ_1 користувач спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 померла.

Як встановлено судом головою ФГ Весна на даний час є ОСОБА_3 .

Вказана обставина підтверджується копією статуту Фермерського господарства Весна у новій редакції, що міститься у матеріалах справи.

Як стверджує позивач, ОСОБА_3 є донькою померлої громадянки ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_3 є спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_1 .

За таких обставин, позивач вважає, що ОСОБА_3 є правонаступником у відносинах землекористування, оскільки на неї було переоформлено фермерське господарство Весна . Отже, позивач вважає, що він є належним користувачем земельних ділянок на праві постійного землекористування на підставі державного акта права постійного користування землею №7-49.

Проте суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч. 1 ст. 20 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Отже, твердження позивача про те, що право постійного користування спірними земельними ділянками було отримано головою фермерського господарства Весна ОСОБА_3 в порядку спадкування не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не подано суду жодних доказів на підтвердження факту та обставин наявності відносин спадкування між громадянкою ОСОБА_3 після громадянки ОСОБА_1 . Навіть доказів на підтвердження факту наявності родинних відносин між цими фізичними особами суду не надано.

Таким чином, користування позивачем спірними земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_3 від 26.01.1997, виданого фізичній особі, яка померла, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а, отже, є безпідставним.

При цьому, відсутність у позивача документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди на спірні земельні ділянки підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2018 №145927864 та №145931610, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.04.2019 №162827038 та №162827353. Копії вказаних витягів знаходяться у матеріалах справи.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність у позивача достатніх правових підстав для користування земельними ділянками (кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 10 га та кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 40 га), що розміщені за межами населених пунктів Степанецької сільської ради, то відповідно рішенням відповідача від 30.01.2019 №18-40/VIII його законні права та інтереси не можуть бути порушені.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.05.2019.

Суддя О.В. Чевгуз