Справа № 308/11659/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
секретаря судового засідання Секереш О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Белякова А .І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання спадкоємцем четвертої черги, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання спадкоємцем четвертої черги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Чоловіка та дітей вона не мала, на старості була одинока, позивачка була найбільш близькою їй людиною. З померлою ОСОБА_4 вони знайомі ще з 1965 року, проживали разом в одній кімнаті в гуртожитку. На протязі життя підтримували дружні стосунки, завжди спілкувалися, святкували всі свята разом. З 2010-2011 року ОСОБА_4 почала хворіти на цукровий діабет, у зв`язку з чим їй стало важко ходити. ОСОБА_1 надавала померлій допомогу у веденні хатніх справ. За весь час, коли померла хворіла, вона допомагала їй по господарству, прибирала в неї в квартирі, заключила договір про надання телеканалів (договір №14194 від 07.12.2015 р.), з сусідом ОСОБА_5 вони чистили стелю, килими, вішали тюль та штори, зайнялися сантехнікою, прибивали полки і навіть вішали світильники. Окрім того, позивачка доглядала за самою хворою ОСОБА_4 , слідкувала за станом її здоров`я, знайшла лаборанта, яка приходила і брала в неї аналізи.
Позивачка також вказала, що починаючи з 2011 року (коли стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився) вона більше часу перебувала в неї ніж у себе дома та майже щоночі ночувала у неї.
Останній рік був дуже важким, на початку січня 2018 року ОСОБА_4 не могла підніматись без сторонньої допомоги та впала в діабетичну кому. Позивачка викликала швидку, її забрали в лікарню в хірургічне відділення після чого перевели в гнійну хірургію. Лікуючим лікарем був ОСОБА_14. ОСОБА_1 продовжувала піклуватись померлою, купляла ліки, приносила їй їжу та чистий одяг. На прохання останньої, поки вона перебувала в лікарні, ОСОБА_1 забирала замість неї пенсію.
Коли ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, позивачка взяла поховання та всі витрати на себе.
Спадщину за померлою ОСОБА_4 позивачка прийняла фактично так як проживала з нею до дня її смерті, але не була зареєстрована.
Оскільки, як наведено вище вона проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю більше п`ять років до часу відкриття спадщини, то у відповідності до вимог ст.1264 ЦК України, просить визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4
Встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання спадкоємцем четвертої черги необхідно їй для оформлення спадщини.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали в повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 просив позов задовольнити, встановивши факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2012 року і визнати її спадкоємцем четвертої черги, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та підтверджені доказами і показаннями свідків, які були допитані у судовому засіданні.
Представник відповідача Беляков А.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення з підстав відсутності належних та допустимих доказів щодо предмету спору та просив відмовити в задоволенні позову.
З поданого представником відзиву вбачається, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факту проживання з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2010 року.
Представник відповідача вказав, що у своїх поясненнях ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тільки підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 дійсно навідувала ОСОБА_4 , допомагала їй (в тому числі з покупкою продуктів та ліків), а також періодично здійснювала догляд за нею, але не факт проживання з померлою ОСОБА_4 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме з 2010 року.
При цьому, опитаний ОСОБА_11 , який проживає по АДРЕСА_2 вказує, що ...тільки останні чотири роки ОСОБА_4 не виходила з квартири і ОСОБА_1 почала доглядати за нею... .
В свою чергу, доданий позивачем договір про надання Пакету телеканалів № 14194 від 07.12.2015 р., без надання підтверджуючих документів щодо строку дії такого договору та оплати послуг за таким договором, жодним чином не підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і які є предметом доказування у даній справі.
Зазначив, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 3.08.1979 р. по сьогоднішній день знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживає разом з своїм сином ОСОБА_12
Тому, дані обставини в своїй сукупності з вищевказаними доказами додатково підтверджують відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша Ужгородська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про встановлення факту проживання з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2010 року.
Представник третьої особи - Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Закарпатської області в судове засідання не з`явився.
Дослідивши матеріали справи, докази, вислухавши сторони по справі, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Правовідносини по справі є цивільно-правовими та стосуються сімейних відносин у зв`язку з чим підлягають розгляду відповідно до положень Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.
Відповідно до змісту ст.315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Померлій ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира, де вона проживала, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_2 від 28.05.1997 року видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради народних депутатів, технічним паспортом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 66495092 від 23.08.2016 року.
Померла чоловіка та дітей не мала, була одинока.
З 2010-2011 року ОСОБА_4 почала хворіти, діагноз - цукровий діабет.
Вказане підтверджується довідкою від лікаря ЗПСМ ОСОБА_13 з якої вбачається, що ОСОБА_4 хворіла на цукровий діабет ІІ типу, середньої ступені важкості, останні 4-5 місяців 2018 року була лежачою, під час візитів лікаря спостерігали, що догляд здійснювала ОСОБА_1 , також неодноразово зверталася в амбулаторію з метою корекцій лікування померлої.
З померлою ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 знайома з 1965 року, вони проживали разом в одній кімнаті в гуртожитку. На протязі життя вони підтримували дружні стосунки, завжди спілкувалися, святкували всі свята разом.
ОСОБА_1 з часу, коли померла захворіла та її стан погіршився, тобто з 2011 року, все піклування про останню та ведення її господарства взяла на себе, оскільки вони проживали однією сім`єю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 коли ОСОБА_4 померла, ОСОБА_1 здійснила всю організацію поховання та забезпечила всі витрати.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підтвердили факти, наведені позивачкою в обґрунтування свого позову та встановлені судом у судовому засіданні, що зокрема стосуються взяття позивачкою на себе всіх обов`язків по утриманню та упорядкуванню житла, а саме квартири в АДРЕСА_1 , по догляду та лікуванню ОСОБА_4 , а також її похованню, тобто проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Статтею 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доказами дослідженими в судовому засіданні та показами допитаних свідків фактично підтверджується факт спільного проживання померлої ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 однією сім`єю, з листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, вони були пов`язані спільним побутом і мали взаємні права та обов`язки.
Згідно з вимогами ст.328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.
У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ст. 1264 ЦК України - у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.
Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування за N 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справа про спадкування - при вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Із добутих у судовому засіданні доказів встановлено, та доведено позивачкою, що спадщину за померлою ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_1 прийняла фактично, так як проживала з нею останні 5 років до дня її смерті.
Таким чином, враховуючи наявність законних підстав вважати, що позивачка з 2012 року та на день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали разом однією родиною та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки інших спадкоємців у померлої не має, то необхідним є встановлення факту належності її до спадкоємців четвертої черги, що є перешкодою у реалізації позивачем вищевказаного права на спадкування, суд вважає що право позивача підлягає захисту, а позов задоволенню.
Що стосується доводів представника відповідача викладених у відзиві на позов, а саме що доданий позивачем договір про надання Пакету телеканалів № 14194 від 07.12.2015 р., без надання підтверджуючих документів щодо строку дії такого договору та оплати послуг за таким договором, жодним чином не підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і які є предметом доказування у даній справі, а також що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 3.08.1979 р. по сьогоднішній день знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживає разом з своїм сином ОСОБА_12 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували наведені відповідачем у відзиві вищезазначені факти, а також такі обставини не підтверджені в судовому засіданні, а навпаки, спростовані зокрема показами допитаних свідків, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу рішення, оскільки зокрема реєстрація місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_3 , не доводить факту її проживання за такою адресою.
Керуючись ст.ст. 1217, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 247, 263-265, 315 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання спадкоємцем четвертої черги - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Ужгородська міська рада, Код ЄДРПОУ 41388925, адреса: м.Ужгород, площа Поштова, 3.
Третя сторона - Перша Ужгородська державна нотаріальна контора Закарпатської області, Код ЄДРПОУ 02884026, адреса: м.Ужгород, вул. Собранецька, буд. 47.
Суддя Т.Р. Деметрадзе
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2019 |
Оприлюднено | 10.05.2019 |
Номер документу | 81622813 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Деметрадзе Т. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні