Постанова

від 11.07.2007 по справі 46/202-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/202-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р.                                                           Справа № 46/202-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шахової С.В. (дов. № б/н від 01.01.07р.)

відповідача -  Кадєєва К.М. (дов. № 85с/1004 від 20.03.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків (вх. № 1986Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.07 р. по справі № 46/202-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 555793,73 грн., -

встановила:

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техцентр" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 8/12 від 08 грудня 2004 року в розмірі 527537,94 грн. та 28255,79 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.07р. по справі № 46/202-07 (суддя Ільїн О.В.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача 527537,94 грн. основної заборгованості, 28255,79 грн. пені, 5557,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 28255,79 грн. за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати основного боргу.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд виходив з того, що 08 грудня 2004 року між сторонами у даній справі укладено договір купівлі-продажу № 8/12, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав у власність відповідача  металопродукцію згідно специфікації, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000001 від 07.02.2005 р. та № РН-0000002 від 14.02.2005 р. Вартість переданої продукції складає 747099,04 грн.

Пунктом 2.2. даного Договору передбачено надання покупцеві (відповідачу у справі) відстрочки платежу на строк до закінчення дії договору з моменту поставки товару. У разі вимоги продавця (позивача у справі) оплатити товар, у покупця виникає зобов'язання оплатити товар на протязі 15 днів після отримання вимоги про сплату в усній або письмовій формі. Після несплати товару в строк, покупець вважається прострочившим виконання зобов'язання і в продавця виникає право нарахування штрафних санкцій, стягнення заборгованості в судовому порядку.

Згідно з п. 4.6. цього ж Договору строк його дії встановлено до 31.12.2006 року.

07 лютого 2007 року позивач направив відповідачеві письмову вимогу про сплату товару. Проте, своїх зобов'язань по сплаті отриманого товару в строки,  обумовлені Договором, відповідач не виконав.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 26 березня 2007 року, заборгованість відповідача становить 527537,94 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, факт порушення ним умов чинного законодавства доведений позивачем належним чином, а тому господарський суд дійшов висновку, з яким також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 527537,94 грн. підлягають  задоволенню, так як відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В обґрунтування висновків щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем за несвоєчасну сплату товару станом на 25 квітня 2007 року в сумі 28255,79 грн., господарський суд послався на встановлені статтею 611 Цивільного кодексу правові наслідки за порушення зобов'язання у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) та п. 3.4. спірного Договору, згідно якого покупець (відповідач), який не виконав зобов'язання зі сплати товару, сплачує продавцеві (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст.  43  Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

Відповідно до чинного законодавства рішення суду  є  законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами  матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені,   нарахованої позивачем за несвоєчасну сплату товару за період з 01.01.07р. по 25.04.07р. в сумі 28255,79 грн., зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, що призвело до винесення неправомірного рішення в цій частині.

Так, господарський суд не врахував доводи відповідача у справі та його письмові пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.05р. було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.  4 ст.  12  Закону  України  "Про  відновлення платоспроможності боржника    або    визнання    його   банкрутом" протягом дії мораторію  на  задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також не  застосовуються  інші  санкції  за  невиконання  чи   неналежне виконання  грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма  визначає  конкретний  проміжок часу,  протягом якого  не  нараховується  неустойка  та  не  застосовуються   інші санкції,  і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,  але ніяк не  пов'язаний  з  його суттю, що   розкривається   в  статті  1  Закону  про  банкрутство.   Тобто,  боржник повинен виконувати зобов'язання,  що виникли  після  введення  мораторію,  але  за  їх  невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується,  а інші санкції не застосовуються.

У випадку  введення  мораторію  боржник  не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже,  з  моменту  дії  мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції,  оскільки з  цього  моменту  відсутня  вина  боржником  у несплаті   основної   заборгованості,  у  зв'язку  з  встановленим обмеженням його волевиявлення щодо  задоволення  вимог  конкурсних кредиторів.

Колегія суддів   зазначає,   що  основне  завдання  мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником  грошових  зобов'язань, строк  виконання  яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість),  так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені),  застосування  інших  санкцій  за  невиконання чи неналежне виконання   цих   грошових   зобов'язань,   тому   на    конкурсну заборгованість  не  поширюється будь-які нарахування.

Тобто, після  порушення  справи  про  банкрутство  не виникає нових додаткових до основного зобов'язань, у зв'язку з порушенням основного  зобов'язання,  до  яких відноситься і неустойка (штраф, пеня).

Як вбачається із наданих відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги матеріалів, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. по справі № Б-39/41-05 мораторій на задоволення вимог кредиторів був знятий та в цей же день господарським судом Харківської області була порушена справа № Б-24/133-06 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" та знову введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.07р. по справі № Б-24/133-06 дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та інші обмеження, встановлені ухвалою від 21.12.06р. було припинено.

Отже, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарським судом Харківської області було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", який діяв у період з 24.05.2005р. до 21.12.2006р. (по справі № Б-39/41-05) та з 21.12.2006р. до 31.05.2007р. (по справі № Б-24/133-06).

Таким чином, відповідно  до   абзацу   другого   частини   четвертої статті 12  Закону  про  банкрутство дія  мораторію поширюється на неправомірно  нараховану позивачем у даній справі пеню за несвоєчасну сплату вартості товару в розмірі 28255,79 грн. за період з 01.01.07р. по 25.04.07р.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши юридичну оцінку оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості його вимог щодо стягнення пені, у зв'язку з чим фактично не доведено їх підставність.

З юридичного аналізу оскарженого у справі рішення вбачається, що при його прийнятті судом не були враховані конкретні обставини, які б свідчили про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 28255,79 грн., а тому колегія суддів вбачає підстави для скасування прийнятого у справі рішення в цій частині та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача  на користь відповідача  витрати з державного мита  за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.07 р. по справі № 46/202-07 в частині стягнення пені в розмірі 28255,79 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр" (поштова адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, р/р 2600430119898 в ВАТ РЕАЛ БАНК м. Харків, МФО 351588, код ЄДРПОУ 30987479) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (поштова адреса: 61046, м. Харків, пр. Московський, 275, р/р 26000262530001 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк" "ХРУ" м. Харків, МФО 351641, код ЄДРПОУ 05750295) витрати з державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 141,27 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний  наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.