Постанова

від 17.07.2007 по справі 25/56-07-1409

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/56-07-1409

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" липня 2007 р. Справа № 25/56-07-1409

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Скуділо О.В.,

за участю представників:

позивача –Пендюр В.В.,                                                                                   

відповідача –Передеренко О.В.,

3-ї особи – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса   апеляційні скарги  ТОВ „Юні –Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед”, м. Одеса та ТОВ „Лімба”, м. Київ  

на  рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2007 р.

у справі №25/56-07-1409

за позовом ТОВ „Лімба”, м. Київ     

до ТОВ „Юні –Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед”, м. Одеса

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача –Південна регіональна митниця, м. Одеса

про розірвання договору та стягнення 143589,5 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

15.02.2007 р. (вх. №1649) ТОВ „Лімба” у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ „Юні –Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед” про зобов'язання    відповідача здійснити доставку контейнера №РОNU 0936757 по коносаменту №554489674 до Південної регіональної митниці для проходження митного догляду вантажу, протягом 2-х діб з дня набрання чинності рішенням суду; відшкодування позивачеві за рахунок відповідача сплаченого держмита в сумі 85,00 грн. і суму витрат на ІТЗ судового процесу - 118,00 грн.  (а.с. 4-6, т.1). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

10 грудня 2006 року між ТОВ «ЛІМБА»/далі за текстом - Позивач/ і ТОВ «Юні-Орієнт Шиппінг Ейдженсі Лімітед»/далі за текстом - Відповідач/ був укладений договір №ЮОШЕЛ 10/12/06 на транспортно-експедиторське обслуговування /далі за текстом - Договір/. За умовами вказаного Договору, Позивач доручив Відповідачу організувати і здійснити експедицію, отримання, митне оформлення і доставку за погодженою в Україні адресою контейнера № РОNU 0936757 по коносаменту №554489674 з вантажем, який прибув з Китаю. У вказаному контейнері знаходилось будівельне скло, придбане Позивачем у китайської компанії YANG YAOHUA GLASS CO., LTD». 10 листопада 2006 року, на підставі рахунку-фактури, Позивач здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача у порядку попередньої оплати за надання вищевказаних послуг. 06 грудня 2006 року Відповідач отримав розпорядження на вивіз контейнера із Одеського морського порту, що підтверджується листом компанії «Мерск Україна». В період з 06 грудня 2006 року по 02 лютого 2007 року, Позивач не знав про місцезнаходження вищезазначеного контейнера з вантажем, а працівники Відповідача ухилялися від надання цієї інформації, що є грубим порушенням п. 3.2.2. Договору. В результаті чого Позивач вимушений був звернутися до органів прокуратури з  відповідною заявою. Лише 02 лютого 2007 року Позивач отримав від Відповідача лист №31/01, в якому останній інформував Позивача про те, що відділом по боротьбі з контрабандою Південної регіональної митниці призначений митний догляд вантажу у контейнері, який мав бути доставлений Позивачу, і з проханням направити уповноваженого представника для прийняття участі при вказаній процедурі. В цей же день Позивач проінформував Відповідача про готовність надіслати представника з належними повноваженнями та проханням найскорішого здійснення постановки контейнера до огляду. Однак, 05 лютого 2007 року Відповідач факсом направив на адресу Позивача повідомлення про необхідність додаткового часу для організації митного огляду вантажу та з вимогою надання «гарантії у вигляді передплати з Вашого боку орієнтовної суми наших витрат, пов'язаних з організацією митного огляду Вашого вантажу». Вказана вимога Відповідача є грубим порушенням п. 4.1.2. Договору, оскільки погоджений між Позивачем і Відповідачем текст Договору передбачав, що додаткові витрати, пов'язані з можливими перевірками вантажу контролюючими органами держави оплачуються по факту і підтверджуються рахунками таких контролюючих органів. Зміни та/або доповнення до укладеного Договору №ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.2006 р., в порядку визначеному в п. 8.7. Договору, не вносились. 07 лютого 2007 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію з вимогами виконати умови укладеного Договору та прискорити доставку контейнера з наявним в ньому вантажем і оперативно та документально проінформувати Позивача про здійсненні Відповідачем додаткові витрати. Станом на день подання даного позову до суду, контейнер з вантажем для проведення митного огляду до Південної регіональної митниці Відповідачем не доставлений, що свідчить про ухилення Відповідача від виконання зобов'язань за Договором №ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.2006 р.. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 15,16, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525,526, ч.2 ст. 530 ЦК України.  

19.03.2007 р. (вх. №6280) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 67-68, т.1), в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивач вірно зазначає, що на підставі договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р. ТОВ „Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед” здійснює транспортно-експедиційне обслуговування контейнера № РОNU 0936757 з вантажем скла, розпорядження на вивіз якого з Одеського морського торгівельного порту було отримано 06.12.2006р.. Після отримання розпорядження про вивіз контейнера, ТОВ „Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед”, у той же день, 06.12.2006р. здійснило оформлення наряду на вивезення контейнера (наряд №2456 від 06.12.2006р.), який було подано 07.12.2006р. до митних органів для оформлення вивезення. Митними органами Одеської митниці на наряді було зроблено штемпельну відмітку "Оформлення за участю ВБНПН", що передбачає залучення техніки, співробітників терміналу, фахівців ТПП та працівників і техніки звалища на випадок бою скла, що тягне за собою додаткові витрати. Відповідач звернувся 08.12.2006р. до керівництва контейнерного терміналу з листом-заявкою про організацію технологічного забезпечення митного огляду, але отримав відповідь, що термінал не має можливості виконати, пов'язані з митним оглядом, операції, у зв'язку з чим відповідач був вимушений вести переговори з іншими контейнерними терміналами і врешті термінал, який має змогу забезпечити проведення митного огляду, було знайдено, але транспортування вантажу між терміналами потребує додаткових витрат. Відповідно п. 4.1.2. Договору, здійснення таких витрат без згоди позивача не могло бути здійснено. Тим більше, вантаж у процесі огляду міг бути пошкодженим, а після огляду контейнер пломбується лише пломбою митниці, відповідач мав попередити позивача, т.я. в іншому разі він до нього міг звернутись з претензіями відносно кількості та якості вантажу. Співробітники позивача уникали контактів з представниками відповідача, як при   телефонних    бесідах, так   і   при   спробах відвідати   офіс позивача.   За період від дати оформлення наряду на вивезення до моменту відповіді позивача виник борг перед ОМТП за зберігання контейнеру та перед контейнеровласником - за користування контейнером та, як вже було зазначено, проведення митного огляду потребувало додаткових витрат та часу для залучення третіх осіб, у зв'язку з чим позивачу було запропоновано здійснити оплату зазначених витрат. Не зважаючи на тривалі переговори, у ході яких відповідач обґрунтовував свою позицію, позивач вимагав негайно здійснити вивезення вантажу, але від оплати рахунку ухилявся, що дало додаткові підстави скористатись правом, передбаченим ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиційне обслуговування», згідно якої експедитор має право: «притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат», і отримати від позивача в якості, передбаченого законом, забезпечення передплату витрат, пов'язаних з митним оглядом. Пункт 4.1.2 договору регламентує лише порядок відшкодування і не регламентує час його здійснення, як це зазначає позивач. Весь час з моменту надходження вантажу до України контейнер знаходиться у митній зоні Південної регіональної митниці. Відповідач вказав, що виконає свої обов'язки перед позивачем, передбачені законодавством та договором, як тільки отримає від позивача задоволення своїх законних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2007р. (а.с. 134, т.1) до участі у справі залучено 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача –Південну регіональну митницю.

04.04.2007 р. (вх. №7704) позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 138-142, т.1) і просив розірвати договір транспортно-експедиторського обслуговування   №ЮОШЕЛ 10/12/06 та зобов'язати повернути всі отримані документи, необхідні для отримання та доставки вантажу; стягнути з відповідача: суму у розмірі авансованої оплати - 6312,50 грн., збитки за демередж контейнера № РОNU 0936757 у розмірі 24978,00 грн., неодержаний прибуток за договором Комісії №3 у розмірі 95000,00 грн., збитки за сплачені штрафні санкції, які виникли через порушення розрахунків у іноземній валюті у розмірі 2859,72 грн., за причинену моральну шкоду відшкодування у розмірі 20850,00 грн.; накласти арешт на рахунок відповідача у розмірі коштів заявлених в позовних вимогах, а саме у розмірі 150000,00 грн., та зазначив, що 07 вересня 2006 року між ТОВ „ЛІМБА” та ТОВ „Візаві-2003” було підписано договір Комісії №3, в якому ТОВ "ЛІМБА", як комісіонер, зобов'язувався здійснити купівлю скла, відповідно до специфікації, встановленої у вигляді додатку до цього договору, а Комітент - ТОВ „Візаві-2003” зобов'язувався оплатити комісійні послуги Комісіонера. На виконання договору комісії №3, ТОВ „ЛІМБА” здійснило купівлю першої партії товару „скла”, відповідно до специфікації, за контрактом №06ОD809 від 08 вересня 2006 року. Перша партія була відвантажена в контейнер № РОNU 0936757. 30.01.2007 р. Податковими органами була проведена додаткова перевірка. Через відсутність вантажно митної декларації, відповідно до податкового роз'яснення від 23.09.94 р. N 185/94-вр „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” було накладено штраф у розмірі 2859,72 грн., згідно рішення 0000202220/0. Даний штраф був оплачений 23 березня 2007 року.  09.02.07р. відповідач відіслав рахунок-фактуру № UО-000372, в якому вимагається передоплата за Організацію транспортних послуг у розмірі 20604,00 грн.. Експедитор, вимагає оплату за Організацію транспортних послуг, не оплату за додаткові витрати, не зважаючи на те, що така передплата була здійснена у розмірі №100%, ще 10 листопада 2006 року. Також, Експедитор надіслав розшифровку відповідних витрат без підтверджуючих документів, де виставлені нічим не підтверджені суми майбутніх витрат. ТОВ „ЛІМБА” відсилає листа 14 лютого 2007 року № 1/14 з проханням вислати конкретну дату повідомлення митних органів про додатковий митний догляд, оригінал екземпляру Договору, лист висланий факсом, доказів немає. 15.02.07 від Експедитора отримано лист -  відповідь на лист № 1/14, що письмового повідомлення законодавством не передбачено. ТОВ „ЛІМБА” сплатило пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2859,72 грн.. 22.03.07р. ТОВ „Візаві-2003” остаточно повідомило про розірвання договору та надало вимогу про сплату штрафних санкцій. Отже, відповідно до вищевказаного, ТОВ „ЛІМБА” понесло збитки у розмірі: додаткових витрат у вигляді штрафу - 95 тис. грн. Комітенту та 2859,72 грн. у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Не одержаний прибуток (втрачена вигода) у розмірі 95 тис. грн.. Встановлення податковими режиму індивідуального ліцензування  приводить до збитків, так як така санкція істотно погіршує економічне становище ТОВ „ЛІМБА”, через виникнення ряду труднощів для оформлення кожної зовнішньоекономічної операції. Враховуючи, що основним видом діяльності для ТОВ „ЛІМБА” є здійснення ЗЕД, дана ситуація зачіпає моральне становище ТОВ „ЛІМБА”. Це негативно впливає на діловий імідж ТОВ „ЛІМБА” і, відповідно, на існуючі та можливі ділові стосунки і операції. Враховуючи, що Експедитор не виконує своїх зобов'язань, а відповідні документи, необхідні для митного оформлення та доставки вантажу, є в наявності тільки у нього, постійно зростає ще один вид додаткових витрат - витрати на зберігання та демередж контейнера № РОNU 0936757. Відповідно до листа фірми „Маєрск Лайн”, сума демереджа на 14.03.07р. складає 4045,60 дол. США і на кожний послідуючий день збільшується на 50 дол. США. Це саме підтверджує Експедитор в своєму листі з розшифровкою додаткових витрат № 01/09. Отже, на 02.04.07р. ці витрати складають: 4995,60 дол. США, тобто 24978,00 грн.. В обґрунтування цієї заяви позивач послався на ст.ст. 22,640,651 ЦК України, ст.ст. 9,12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст.ст. 224,225 ГК України.

 04.04.2007 р. (вх. №7705) позивач надав суду заперечення на відзив на позов (а.с. 143, т.1), в якому просив позов задовольнити та вказав, що посилання відповідача на ст. 10 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” є безпідставним, адже, право притримувати вантаж виникає після того як експедитор здійснює зобов'язання за договором і сплачує додаткові витрати.  У даному випадку, на думку позивача, експедитор не мав права призупиняти виконання своїх послуг, і таке зупинення є невиконанням умов договору, адже, відмови від сплати витрат відповідач від позивача не отримував. Відповідач не надав взагалі ніяких  документів, що свідчать про  пошук іншого терміналу, документів, що підтверджують   неможливість  проведення  митного  догляду  в  порту  прибуття контейнера, та інших, які б підтверджували його посилання.

11.04.2007 р. (вх. №8201) позивач надав суду нормативне обґрунтування зміни позовних вимог (а.с. 1-5, т.2), в якому послався на ст.ст. 8,16,22,526,610,628,640,651,693,1011 ЦК України, ст.ст. 9,12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст.ст. 20,224,225,226,235,236 ГК України та просив, враховуючи, що на 10.04.2007 р. сума демереджу  збільшується на суму, нараховану за  минулі 27 календарних днів, 1350 доларів (26978,00 грн.), розірвати договір №ЮОШЕЛ 10/12/06 та зобов'язати повернути всі отримані документи, необхідні для отримання та доставки вантажу; стягнути з відповідача  суму авансованої оплати у розмірі 6312,50 грн., збитки за демередж контейнера у розмірі 24978,00 грн., не одержаний прибуток за договором Комісії №3 у розмірі 95000,00 грн., збитки за сплачені штрафні санкції, які виникли через порушення розрахунків у іноземній валюті, у розмірі 2859,72 грн., за причинену моральну шкоду відшкодування у розмірі 20850,00 грн.; накласти арешт на рахунок відповідача у розмірі коштів, заявлених в позовних вимогах, а саме, у розмірі 150000,00 грн..

11.04.2007 р. (вх. №8221) відповідач надав суду відзив на заяву про зміну позовних вимог (а.с. 6-8, т.2), в якому просив відмовити у її задоволенні, оскільки, той факт, що позивач не отримав примірник договору не може свідчити про те, що відповідач не надсилав примірник позивачу. Також, не доказаним залишається той факт, що відповідач не повідомляв позивача про необхідні дії відносно вантажу на протязі 51 дня. Той факт, що за цей період відсутнє листування, свідчить лише про те, що сторони не надсилали одна одній листів у цей період і не може бути доказом того, що відповідач не інформував позивача за допомогою інших засобів передачі інформації. Позивач не надав доказів порушення господарських зобов'язань відповідачем. Ним не вказано, який саме пункт договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р. або спеціальну норму права порушив відповідач і якими саме діями він це здійснив. Право на притримання вантажу позивача існує у відповідача на підставі ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиційне обслуговування»та п. 4.2. Договору, що унеможливлює його розірвання.  Позивач не надав доказів, що здійснив витрати, пов'язані зі сплатою демереджу, що свідчить про те, що він не зазнав зазначених збитків і його вимога є незаконною. Крім того, відсутні докази того, що виникнення таких збитків є результатом неналежного виконання зобов'язання відповідачем, що свідчить про незаконність вимоги про будь-які відшкодування відповідачем на користь позивача. Позивач не надав доказів, що штрафні санкції було нараховано, у зв'язку з транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажу у контейнері № РОNU 0936757. Також, позивач не надав доказів наявності вини відповідача у нарахуванні зазначених штрафних санкцій. Позивач не зазначив, яким саме законом у даному випадку передбачено компенсацію моральної шкоди, що свідчить про безпідставність його вимог. Ним не наведено обґрунтованих доказів порушення його прав відповідачем, що, також, свідчить про незаконність вимоги про відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди. У доданому до заяви про зміну позовних вимог наказі Міністерства економіки України не зазначено, у зв'язку з яким порушенням застосовано санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування. Позивач не надав і інших доказів того, що застосування цієї санкції має відношення до предмету позову. Крім того, зазначений наказ, виходячи з його назви, передбачає застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у відношенні іноземних підприємств. Так як ТОВ «Лімба»є резидентом України, зазначений наказ не передбачає будь-яких санкцій відносно позивача, що вказує на безпідставність його посилання на цей наказ, як на доказ отримання позивачем будь-якої шкоди взагалі. Позивач не зазначив, які саме його права порушені або існує реальна загроза їх порушення, що свідчить про безпідставність його звернення з заявою про вжиття запобіжних заходів.

23.04.2007 р. (вх. №9069) позивач надав суду заяву про уточнення та зміну позовних вимог (а.с. 66-69, т.2) і просив розірвати договір транспортно-експедиторського обслуговування   №ЮОШЕЛ 10/12/06 та зобов'язати повернути всі отримані документи, необхідні для отримання та доставки вантажу; стягнути з відповідача: суму у розмірі авансованої оплати - 6312,50 грн., збитки у вигляді витрат, які позивач мусить здійснити  за демередж контейнера № РОNU 0936757, враховуючи, що на 20.04.2007 р. розмір демереджу складає  38468,00 грн., відповідно, у розмірі 38468,00 грн., збитки, а саме штрафні санкції, сплачені за несвоєчасну доставку товару за договором купівлі-продажу №11/09/2006А, у розмірі 95950,00 грн., збитки за сплачені штрафні санкції, які виникли через порушення розрахунків у іноземній валюті у розмірі 2859,00 грн., та зазначив, що ТОВ „ЛІМБА” уклало договір купівлі-продажу товару, який мав отримати та доставити експедитор, з ТОВ „ВІЗАВІ-2003”. Договір купівлі-продажу №11/09/2006/А від 11 вересня 2006 року. Відповідно до його п. 3.1, даний товар мав був переданий покупцю - ТОВ „ВІЗАВІ” не пізніше 02.02.2007 р.. Згідно п.п. 5.1.3 та 6.4, Продавець, у разі порушення строків доставки товару, зобов'язаний сплати штраф у розмірі еквівалентному 19000 доларів США, відповідно до курсу НБУ на день сплати. Сплатити цей штраф необхідно на протязі 90 календарних днів. Так як відповідний товар не був доставлений експедитором через неналежне виконання ним своїх зобов'язань, ТОВ   „ЛІМБА” сплатило штрафні санкції за  договором  купівлі-продажу №11/09/2006/А.  

23.04.2007 р. (вх. №9060) відповідач надав суду додаток до відзиву на заяву про зміну позовних вимог (а.с. 70-71, т.2), в якому вказав, що позивач придбав вантаж скла, здійснивши оплату іноземному продавцю 14 вересня 2006 року. Враховуючи приписи ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”,  граничний термін, передбачений для здійснення розрахунків в іноземній валюті, скінчився 13 грудня 2006 року, що стало підставою для застосування до позивача відповідних санкцій податковими органами та Міністерством економіки України. На момент закінчення терміну для проведення розрахунків в іноземній валюті позивачем, між позивачем та відповідачем ще не було договору транспортного експедирування, порушення якого позивач  вважає  підставою для відшкодування збитків та моральної шкоди, тобто на момент виникнення підстав для застосування до позивача санкцій податковими органами та Міністерством економіки України, у відповідача не було договірних зобов'язань перед позивачем, що свідчить про відсутність вини відповідача та зв'язку між застосуванням до позивача санкцій і діями відповідача. У порушення вимог ст. 188 ГК України, позивач до звернення в суд не звертався до відповідача з пропозиціями щодо розірвання договору №ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р., що свідчить про незаконність вимог позивача.

11.05.2007 р. судом до справи залучений відзив на заяву про уточнення та зміну позовних вимог відповідача (а.с. 74-76, т.2), в якому він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у даному випадку слід застосовувати не ст. 22 ЦК України, а ст. 224 ГК України, згідно якої, збитками можуть бути визнані тільки витрати, які вже зроблені.  Крім того, у позивача нема і не може бути господарського зобов'язання по сплаті демереджу, так як таке зобов'язання може виникнути тільки на підставах, зазначених у ст. 174 ГК України, але позивач не надав доказів існування такого зобов'язання. Відповідач виконував свої обов'язки у повному обсязі, згідно договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р., про що свідчить листування з терміналом, оформлений наряд на вивезення вантажу з порту та листування з позивачем з приводу погодження додаткових витрат, пов'язаних з митним оглядом вантажу. Той факт, що позивач не погодив зазначені додаткові витрати, свідчить про невиконання ним самим умов договору, що не є виною відповідача. Врегулюванню відносин, які стали предметом позову, у ЦК України присвячена окрема глава (Глава 65. Транспортне експедирування) і тому підстави для застосування норм ст. 693 ЦК України, яка регулює відносини купівлі-продажу, відсутні. Позивач не надав доказів бездіяльності відповідача. Враховуючи приписи ст. 930 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційне обслуговування», до отримання підписаного договору у відповідача не було і не могло бути ніяких зобов'язань перед позивачем. Договір надійшов до відповідача 14 грудня 2006 року, тобто він отримав та підписав, підписаний позивачем договір, коли термін для проведення розрахунків в іноземній валюті позивачем вже закінчився. Позивач не надав доказів вини відповідача. Несвоєчасне доставляння вантажу сталося з вини позивача, який, у порушення п. 4.1.2 договору від 10.12.06р., не надав відповідачу підтвердження відшкодування витрат, необхідних для доставляння вантажу у м. Київ. Позивач не виконав законну вимогу відповідача про надання, передбаченого законодавством, забезпечення виконання зобов'язання, у той час, як всі дії відповідача цілком відповідають договору від 10.12.06р. та вимогам чинного законодавства.

   Рішенням господарського суду Одеської  області  від 17.05.2007 р. (підписаним суддею Малярчук І. А. 30.05.2007 р.) позов задоволено частково, а саме, розірвано договір транспортно-експедиторського обслуговування №ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р., укладений між ТОВ „Лімба” та ТОВ „Юні-Оріент-Шиппінг Ейдженсі Лімітед”; стягнуто з ТОВ „Юні-Оріент-Шиппінг Ейдженсі Лімітед” на користь ТОВ „Лімба” 6312 грн. 50 коп. передоплати, 148 грн. 12 коп. держмита та 118 грн. 70 коп. витрат на оплату ІТЗ судового процесу; в решті частині заявлених позовних вимог відмовлено (а.с. 82-87, т.2). Своє рішення суд мотивував наступним. З аналізу текстів договорів транспортно-експедиторського обслуговування, наданого позивачем, підписаним ним одноособово, та факсової копії договору, підписаної обома сторонами, за відсутності їх оригіналів у сторін в обох редакціях та з врахуванням того, що договір було  підписано сторонами  за допомогою факсимільного зв'язку, суд прийняв до уваги саме цю копію договору. На думку суду, позивачем здійсненні  всі, передбачені законодавством, дії направленні на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування, а саме надано необхідну інформацію стосовно характеристики вантажу та умов перевезення, викладену в заявці експедирування вантажу вх. №2/07р. від 06.10.06р., документи, необхідні для митного контролю та доставки вантажу, проведено у визначеному в заявці обсязі передоплату послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню, тому є безпідставним невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування, а саме не здійснення належним чином  митного огляду вантажу, з підстав не проведення позивачем оплати майбутніх додаткових витрат, пов'язаних з митним оформленням вантажу, та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, оскільки  такі витрати, відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, повинні бути оплачені ТОВ “Лімба” тільки після їх фактичного понесення  відповідачем, підтвердженого супровідними документами. Крім того, суд зазначив про ненадання відповідачем доказів, які б свідчили про необхідність проведення додаткових витрат, направлених на здійснення митного оформлення вантажу та їх обґрунтованості саме в розмірі ним зазначеному, оскільки посилання останнього на неможливість проведення митного огляду на контейнерних терміналах Одеського морського торгівельного порту, з підстав відсутності відповідної техніки та робочої сили для проведення такого огляду та виникнення з цього приводу додаткових витрат, направлених на перевезення контейнера з вантажем з порту на інший контейнерний термінал, залучення машин звалища на випадок бою скла, оплату робіт по завантаженню  пошкодженого скла  на машину, транспортування митників та фахівців ТПП до/з місця проведення митного огляду, транспортування контейнеру після огляду для подальшого зберігання у порту, спростовуються листом Південної регіональної митниці, згідно якого контейнерні термінали ОМТП, що знаходяться в зоні митного контролю, облаштовані оглядовими рампами, що знаходяться у робочому стані,  у зв'язку з чим проведення митного огляду вантажу зі склом є можливим. Також, вартість можливих витрат з цього приводу відповідачем не підтверджена належними та допустимими доказами. Невиконання відповідачем зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування, а саме без поважних причин не проведення митного огляду вантажу та непоставляння вантажу за кінцевим пунктом призначення, як вважає суд першої інстанції, є   істотним порушенням умов цього договору, що, в свою чергу, є підставою для його розірвання. За своїм змістом та призначенням попередня оплата  співпадає з одним із видів  забезпечення виконання зобов'язань, а саме завдатком. Суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги щодо повернення 6312,50 грн. з огляду на те, що  позивачем було перераховано відповідачу передоплату загальної вартості послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню в розмірі 6312,50 грн., та істотне  порушення останнім умов договору від 10.12.06р., що спричинило не досягнення ТОВ “Лімба” мети, визначеної даним договором, а саме проведення митного оформлення вантажу зі склом. Однак, позивачем доказів існування правовідносин між ТОВ “Лімба” та фірмою „MAERSK LINE”  стосовно надання та зберігання контейнеру №РОNU 0936757,  нарахування фірмою „MAERSK LINE” демереджу контейнера №РОNU 0936757 саме в сумі 38468 грн. та фактичної  її оплати  на  цю суму не надано. Незрозумілими виявилися суду дії ТОВ “Лімба” стосовно оплати ТОВ “Візаві-2003” штрафних санкцій в сумі 95950 грн., тому що вина позивача у порушенні строків передачі ТОВ “Візаві -2003” будівельного скла за договором купівлі-продажу, відсутня, що доведено позивачем в даному судовому процесі, у зв'язку з чим, відповідно до п. 6.2. договору купівлі-продажу ТОВ “Лімба” звільняється від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, а саме від сплати штрафних санкцій в розмірі 95950 грн.. Також, суд дійшов до висновку, що, з огляду на те, що договір, на підставі якого відповідач повинен був здійснити митне оформлення та доставку вантажу, був отриманий та підписаний останнім тільки 14.12.06р., про що свідчить доданий до матеріалів справи витяг з книги реєстрації вхідної кореспонденції, тобто після спливу кінцевого терміну надходження товару, а саме 13.12.06р., відсутні правові підстави для задоволення заявленої позивачем позовної вимоги щодо стягнення збитків у вигляді штрафних санкцій, які виникли через порушення розрахунків в іноземній валюті, в сумі 2859 грн.. В обґрунтування свого рішення суд послався на ст.ст. 15,16,22,570,571,651 ЦК України, ст.ст. 8,9,12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст. 224 ГК України та ст.ст. 1,2,4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати  та залишити позов без розгляду у частині розірвання договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р. та стягнення з відповідача передплати у розмірі 6312 грн., держмита у розмірі 148 грн. та витрат на оплату ІТЗ  судового процесу у розмірі 118 грн. 70 коп.; прийняти рішення про відшкодування ТОВ «Лімба»на користь відповідача сплаченого держмита та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 118,70 грн., з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов, відзиві на заяву про зміну позовних вимог, додатку до відзиву, відзиві на заяву про уточнення позовних вимог, а також, враховуючи те, що суддя Малярчук І. А. у рішенні зазначає (стор. 4-5), що суду було надано факсову копію договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р., що не відповідає дійсності, так як до матеріалів справи залучено копію оригіналу договору № ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р., а оригінал зазначеного договору надавався судді Малярчук І. А. для ознайомлення під час судового засідання. Суд  не взяв до уваги ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиційне обслуговування», наданий відповідачем лист терміналу (ДП «ГПК Україна»), яким виконавчий директор терміналу повідомляє відповідача, що виконання заявки про догляд контейнера неможливий, розрахунок терміналу. Не проведення митного огляду та непоставляння вантажу за кінцевим пунктом призначення сталося не «без поважних причин», як зазначає у рішенні суддя Малярчук І. А., а, згідно умов договору  від 10.12.06р. (п.п. 4.1.2.,4.1.4 та 4.1.5.). Суддя Малярчук І. А. ігнорує ч.2 ст. 651 ЦК України і навіть не зазначає у рішенні конкретний пункт договору  від 10.12.06р., який, на її думку, порушив відповідач.  

Також, не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  частково в частині щодо відмови у стягнені з відповідача збитків у вигляді витрат, які ТОВ „ЛІМБА” мусить здійснити за демередж контейнера  у розмірі 36468 грн., збитків у вигляді штрафних санкцій, сплачених за несвоєчасну доставку товару за договором купівлі-продажу №11/09/2006А від 11.09.06р., у сумі 95950 грн. та збитків у вигляді сплачених штрафних санкцій, які виникли через порушення розрахунків в іноземній валюті, у сумі 2859 грн.; винести нове рішення та задовольнити позовні вимоги ТОВ „ЛІМБА” в повному обсязі, а саме: залишити без змін рішення щодо розірвання договору  №ЮОШЕЛ 10/12/06 та щодо стягнення з відповідача  суми у розмірі авансованої оплати у розмірі 6312,50 грн.; стягнути з відповідача збитки, у вигляді витрат, які ТОВ „ЛІМБА” мусить здійснити за демередж контейнера, у розмірі 38468 грн., збитки, а саме штрафні санкції, сплачені за несвоєчасну доставку товару за договором купівлі-продажу №11/09/2006А, у розмірі 95950,00 грн., збитки за сплачені штрафні санкції, які виникли через порушення розрахунків в іноземній валюті, у розмірі 2859,00 грн.; зобов'язати відповідача повернути товаросупровідні документи: коносамент № 55448967 на контейнер - 3 екз. оригінал; інвойс по контракту №06OD809 від 08.09.2006 р. від Продавця товару щодо сплати товару, який є об'єктом експедирування - 4 екз. оригінал; упакувальний лист - 2 екз. оригінал; сертифікат - 1 екз. оригінал, з тих же підстав, що були викладені ним у позові та запереченні на відзив, нормативному обґрунтуванні зміни позовних вимог, заяві про уточнення та зміну позовних вимог, а також, враховуючи те, що  ТОВ „ЛІМБА” направило письмову заявку щодо доставки контейнера зі склом 08.11.06р.. Відповідач прийняв цю пропозицію і виставив рахунок про сплату авансу за виконання договірних зобов'язань щодо транспортно-експедиторського обслуговування доставки контейнера по коносаменту 55448967. Фактично, відповідач приступив до виконання договору, адже, він звернувся до митних органів і подав всі необхідні документи щодо митного оформлення вантажу. Згідно листа від компанії Маерск Лайн, експедитор був повідомлений про прибуття контейнера 06.12.06р.. В судовому засіданні позивач зазначив, що отримав інформацію від митних органів про необхідність митного огляду вантажу ще в листопаді 2006 року. Тобто, договір на експедирування контейнера по коносаменту 55448967 був укладений до прибуття вантажу в порт м. Одеси. При розгляді справи судом не було розглянуто вимогу ТОВ „ЛІМБА” щодо повернення документів, необхідних для можливості отримання вантажу.  

   Розгляд справи було призначено на 17.07.2007 р., про що сторони та 3-я особа, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.  

           Фіксування судових засідань здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом “Діловодство суду” на диск CD-R №5270113LD45446.

           Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія, враховуючи думку сторін, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

           Судова колегія відхилила клопотання позивача про залучення до матеріалів справи доказів сплати ним демереджи за користування контейнером  та витребування  відомостей про ставки демереджу за контейнер. Так, клопотання позивача про залучення до матеріалів справи доказів сплати ним демереджи за користування контейнером відхилено, оскільки позивач  сплатив демереджу після розгляду спору судом першої інстанції, і тому цей суд не мав можливості надати цьому факту оцінки, а позивач мав можливість здійснити ці дії до розгляду спору по суті, але без поважних причин не здійснив їх. Клопотання позивача про витребування відомостей про ставки демереджу за контейнер відхилено, оскільки він мав  можливість заявити це клопотання до розгляду спору по суті у суді першої інстанції та надати суду цей документ, але без поважних причин не зробив цього, а судова колегія не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

            Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав свою скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах, а у задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовити.

            Представник  скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав свою скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.

            Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

            Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

            Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, оскаржуючи рішення місцевого суду, сторони посилаються на такі ж самі  доводи, які були викладені ними у позові (уточненнях до нього) та відзиві на позов (уточненнях до нього).

            Проте, як вбачається зі змісту рішення місцевого суду, цей суд,  відповідно до вимог ГПК України, повністю та всебічно дослідив фактичні обставини справи та наявні у ній, надані обома сторонами, докази і надав об'єктивну оцінку цим обставинам і доказам, правильно  застосувавши при цьому норми матеріального права.

             Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач неналежно виконав умови договору і, відповідно, у позивача були правові підстави вимагати його розірвання та повернення передоплати.

             Позиція відповідача щодо того, що він належним чином виконував умови договору, не підтверджується належними доказами та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а тому його доводи щодо помилковості висновку місцевого суду та не врахування  судом фактичних обставин не можуть прийматись до уваги.

             На думку судової колегії, місцевий суд повністю врахував та дав оцінку всім  доводам та правовим позиціям як позивача, так і відповідача і вмотивовано частково задовольнив позовні вимоги позивача, в частині  розірвання договору транспортно-експедиторського обслуговування №ЮОШЕЛ 10/12/06 від 10.12.06р. та стягнення з відповідача на користь позивача  6312 грн. 50 коп. передоплати, та відмовив в решті частині заявлених  ним позовних вимог.

            Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого  суду в апеляційному порядку є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків,  викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування  норм  процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

            Наведені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах доводи, як зазначалось вище, фактично повторюють  доводи, викладені в позові (уточненні до нього) та у відзиві (уточненнях до нього), яким, на думку судової колегії, місцевий суд дав всебічну,  об'єктивну та належну оцінку, не спростовують і не доводять помилковість висновків суду, а  тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

            Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржники не навели.

            Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права  з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

            З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

           Керуючись ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

            Рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2007 р. у справі №25/56-07-1409 - залишити без змін, а апеляційні скарги ТОВ „Юні –Оріент Шиппінг Ейдженсі Лімітед”, м. Одеса, та ТОВ „Лімба”, м. Київ на зазначене судове рішення - без задоволення.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                 Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                Бєляновський В. В.

                                                                                                            Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 18.07.2007 р.