Постанова

від 16.04.2019 по справі 183/2391/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2840/19 Справа № 183/2391/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське плюс" до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2018 року ТОВ Михайлівське плюс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених вимог просило:

-витлумачити пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 , визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 p., а закінчується через 10 років від дати її реєстрації;

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 , терміном до 21.10.2019 р., на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р. та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 p. за № 04-09-126-04862, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04.01.2005 р. та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 p. за № 04-09-126-04862, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено /т.1 а.с. 182-191/.

Суд витлумачив пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 р., укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 передала в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,700 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 p., а закінчується через 10 років від дати її реєстрації.

Визнано за ТОВ Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою загальною площею 5,700 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , терміном до 21.10.2019 р., на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р. та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 p. за № 04-09-126-04862, які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 5,700 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, заборонивши ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 5,700 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04.01.2005 р. та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 p. за № 04-09-126-04862, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс судові витрати в сумі 7 048,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову /т.1 а.с. 194-206/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ Михайлівське плюс , оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки слід обчислювати з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації.

Від ТОВ Михайлівське плюс через представника - адвоката Підлужного В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

18 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції відзив, який мотивований тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті неправильно визначено розмір судового збору.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 виник спір відносно строку дії договору оренди, який було укладено 04.01.2005 року.

За умовами цього договору ОСОБА_1 передала в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,700 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області /а.с.13/.

Пунктом 3.1. Договору оренди сторони визначили строк дії договору - 5 років.

17.12.2007 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р., відповідно до якої сторони внесли зміни до договору оренди /а.с.15/.

Крім інших питань, у додатковій угоді (п.1) сторони домовилися про внесення змін до договору оренди, а саме, змінити п. 3.1 шляхом викладення його у новій редакції, а саме: Договір оренди складено сторонами терміном на 10 (десять) років. Початок дії договору з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, закінчення 31.12.2017 року .

26.07.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс з заявою, в якій просила повернути спірну земельну ділянку та не засівати земельну ділянку під урожай 2018 р., у зв`язку зі зміною власника, зазначивши, що фактичне використання земельної ділянки Товариством обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс почалося не з моменту державної реєстрації 21.10.2009 р., а значно раніше, з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 р., посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди безпідставне, в зв`язку з чим, просив повернути земельну ділянку 18.12.2017 р.

Позивач вважає, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 p., а закінчується через 10 років від дати її реєстрації.

У 2018 році спірну земельну ділянку обробляла та використовувала відповідач ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст.ст.203. 213, 395, 396, 398, 407, 626, 629, 638, 759, 763, 770, 792 ЦК України, Законом України Про оренду землі , з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №542/1405/15, колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для обчислення строку дії спірних договорів оренди з моменту їх укладення, а не з моменту їх державної реєстрації колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першої статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 19, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Отже, сторони додатковою угодою погодили між собою, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації договору, а тому строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом невірно з`ясовані обставини справи, оскільки законодавством не передбачена повторна державна реєстрація, а тому неможливо обчислювати строк дії договору з моменту державної реєстрації додаткової угоди між сторонами, не заслуговують на увагу суду, оскільки спірні правовідносини виникли з підстав закінчення дії строку договору оренди, змістом додаткової угоди сторонами обумовлено зміни до істотних умов договору оренди у вигляді подовження його терміну дії, а тому позбавлені юридичного обгрунтування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до особистого тлумачення норм права, переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання ОСОБА_1 на неправильність визначення судом першої інстанції суми стягнутого судового збору не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

М.О.Макаров