Ухвала

від 10.05.2019 по справі 617/837/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 травня 2019 року

м. Харків

справа № 617/837/15-ц

провадження № 22ц/818/1846/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.

перевіривши відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року в складі судді Уханьової І.С. по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вовчанське лісове господарство до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2 , Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в:

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вовчанське лісове господарство - задоволено.

На вказане рішення суду поштою 22 січня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 13 березня 2019 року виправлено описку в рішенні суду.

Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 04 квітня 2019 року.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для надання до суду заяви про поновлення строку з зазначенням інших поважних причин пропуску строку та наданням відповідних доказів щодо цього та сплати судового збору в розмірі 3283,14 грн. з дня отримання копії цієї ухвали.

Зокрема, в ухвалі було зазначено, що рішення ухвалено 10 листопада 2016 року за відсутності відповідача та його представника.

Копії оскаржуваного рішення суду направлялись ОСОБА_1 , проте повернуті до суду першої інстанції без вручення (а.с. 167-168, 171-172).

Відомості щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 174-177 том 1) та 16 лютого 2018 року поштою представником ОСОБА_1 подана заява про перегляд рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року за нововиявленими обставинами (а.с. 86 том 2), тобто ОСОБА_1 та його представник вважали рішення чинним та, не погоджуючись з рішенням суду, звернулися із заявою про його перегляд, а не з апеляційною скаргою.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року за нововиявленими обставинами - відмовлено (а.с. 242-250, том 2).

Враховуючи, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами та отримання нових доказів не є тими причинами, що перешкоджали апелянту звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення, доводи, зазначені у клопотанні про поновлення строку не можуть вважатися поважними.

Інших причин пропуску строку з 01 лютого 2018 року до 22 січня 2019 року апелянтом не зазначено.

Як вбачається з матеріалів справи копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримав 16 квітня 2019 року (а.с.71 том 3), а його представник 15 квітня 2019 року (а.с.72 том 3).

18 квітня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника подав до суду апеляційної інстанції квитанцію про сплату судового збору в розмірі 365,40 грн. та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2917,74 грн.

Проте, будь-яких заяв про поновлення строку або інших клопотань пов`язаних з апеляційною скаргою від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Пунктом 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частиною 3 статті 297 ЦПК України було встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя -доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Згідно вимог статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).

Згідно рішення Конституційного Суду України № 1 -рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі закон не передбачав обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а пов`язував можливість відкриття апеляційного провадження з оцінкою судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (частина третя статті 297 ЦПК України у відповідній редакції).

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії ).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України , заява № 32053/13).

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у справі Перетяка та Шереметьев проти України зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Стосовно питання доступу до суду Суд у справі МПП Голуб проти України повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії.

Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України (в чинній редакції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип юридичної визначеності як складова частини конституційного принципу верховенства права зобов`язує апелянта самостійно цікавитися перебігом розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку апелянта свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.

Враховуючи, що причини пропуску строку, зазначені в апеляційній скарзі, визнані ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху не поважними, оскільки перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є підставою, що перешкоджала апелянту звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення, інших причин пропуску строку апелянтом не зазначено та не подано клопотання про усунення недоліків, необхідно відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

У разі відмови у відкритті провадження у справі, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Керуючись ч.4 ст.357, ч.4 ст.358 ЦПК України

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року в складі судді Уханьової І.С. по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вовчанське лісове господарство до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2 , Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби в Основ`янському районі міста Харкова повернути ОСОБА_1 365,40 грн., сплачених 17 квітня 2019 року за квитанцією № 30 ХОУ АТ ДОБУ ТВБВ № 10020/0112 на розрахунковий рахунок 34312206080012, код отримувача: 37999628, МФО отримувача: 899998, банк отримувача: Казначейство України.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби в Основ`янському районі міста Харкова повернути ОСОБА_1 2917,74 грн., сплачених 14 лютого 2019 року за квитанцією № 26 ХОУ АТ ДОБУ ТВБВ № 10020/004 на розрахунковий рахунок 34312206080012, код отримувача: 37999628, МФО отримувача: 899998, банк отримувача: Казначейство України.

Вилучити з матеріалів справи і повернути ОСОБА_1 оригінали вказаних квитанцій (а.с.74,75 том 3), долучити до матеріалів справи їхні копії.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, після її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова