Рішення
від 06.05.2019 по справі 826/16977/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2019 року № 826/16977/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства охорони здоров`я України про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства охорони здоров`я (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд.7, код ЄДРПОУ - 00012925), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 13 вересня 2018 року №245-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту економіки і фінансової політики Міністерства охорони здоров`я України з 13 вересня 2018 року.

23 жовтня 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було відкрито провадження по даній адміністративній справі з урахуванням вимог ст.160-161, 172 КАС України (а.а.с.1).

07 березня 2019 року представником позивача, представником відповідача було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження у зв`язку з чим суд ухвалив рішення про перехід розгляду справи до письмового провадження.

Позивач аргументує свої позовні вимоги наступним чином.

З 12 квітня 2017 року по 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 перебував на публічній службі в Міністерстві охорони здоров`я України.

З 12 квітня 2017 року призначений на посаду директора Департаменту економіки і фінансової політики.

Наказом МОЗ України від 13 вересня 2018 року № 245-к позивача було звільнено з посади директора Департаменту економіки і фінансової політики МОЗ України відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією посади директора Департаменту економіки і фінансової політики.

13 липня 2018 року позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, а саме: оптимізацією структури Міністерства охорони здоров`я України. За наявною у нього інформацією скорочення МОЗ України не відбулось, а кількість працівників Міністерства до звільнення позивача і після такого звільнення не змінилась.

В день попередження про вивільнення позивачу було запропоновано наступні посади:

- головний спеціаліст Служби державного секретаря (самостійний сектор);

- головний спеціаліст відділу фінансово-економічного супроводу централізованих заходів і державних програм Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності (тимчасова);

- начальник відділу службової кар`єри державних службовців Департаменту управління персоналом та кадрової служби;

- головний спеціаліст відділу службової кар`єри державних службовців Департаменту управління персоналом та кадрової служби;

- головний спеціаліст відділу внутрішнього аудиту Управління аудиту та аналітики (тимчасова);

- головний спеціаліст відділу контролю якості медичної допомоги Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги;

- начальник відділу прес-служби Управління організації роботи керівництва Міністерства;

- головний спеціаліст відділу забезпечення взаємодії з державними органами та громад кістю і соціального діалогу (тимчасова);

- завідувач сектору забезпечення реалізації реформ Відділу забезпечення взаємодії з державними органами та громадськістю і соціального діалогу;

- головний спеціаліст сектору забезпечення реалізації реформ Відділу забезпечення взаємодії з державними органами та громад кістю і соціального діалогу;

- начальник Відділу інформаційних технологій, охорони праці та матеріально-технічного забезпечення;

- головний спеціаліст Відділу інформаційних технологій, охорони праці та матеріально-технічного забезпечення (а.а.с.10).

Від запропонованих посад позивач відмовився, оскільки вони не відповідають його освіті, кваліфікації та досвіду роботи. До того ж при наявності в Міністерстві інших вакантних посад йому не було запропоновано інших посад, що відносяться до тієї ж групи оплати праці, що і посада директора Департаменту економіки і фінансової політики, яку він займав.

Зазначена вище оптимізація в МОЗ України полягала у реорганізації (злитті) двох структурних підрозділів - Департаменту економіки і фінансової політики та Управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним працівникам - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає працівників з самостійним заробітком.

Отже, на думку позивача, незважаючи на те, що введена посада керівника Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідає його освіті та кваліфікації, відноситься до рівнозначної посади, яку він займав, то йому така посада не була запропонована. Крім того, як зазначає Позивач, то Відповідачем не було враховано правила статті 42 КЗпП України, оскільки у нього на утриманні є малолітня дитина та вагітна дружина.

В порушення норм законодавства йому не було запропоновано всі наявні вакантні посади в МОЗ України. Вказане підтверджується наказом МОЗ України від 19.07.2018 №1334 Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад , відповідно до якого станом на 19.07.2018 у МОЗ України було як мінімум ще 3 посади, які мені не запропонували, зокрема і посада заступника директора Департаменту - начальника відділу бухгалтерського обліку Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, заступника головного бухгалтера.

Міністерство охорони здоров`я України (відповідач) повністю не погоджується з позовними вимогами Позивача. вважає їх безпідставними та необґрунтованими, про що зазначає свої заперечення в відзиві на позовну заяву (а.а.с. 36).

Відповідач зазначає свої заперечення проти позовних вимог з урахуванням наступного.

Наказом МОЗ України від 23.12.2016 року № 619-к Про призначення ОСОБА_1 позивача було призначено на посаду до апарату Міністерства охорони здоров`я України - помічника Патронатної служби Міністра (самостійний сектор).

Наказом МОЗ України від 12.04.2017 року № 107-к Про призначення ОСОБА_1 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Департаменту економіки і фінансової політики як такого, що пройшов конкурсний відбір, з випробуванням строком на один місяць. Після проходження випробування Позивачу присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця відповідно до категорії Б посад державної служби.

Так, наказом МОЗ України від 09.07.2018 № 1277 Про затвердження структури МОЗ України на 2018 рік (в новій редакції) здійснено оптимізацію структури апарату Міністерства охорони здоров`я України на 2018 рік з штатною чисельністю 331 штатна одиниця - утворено новий самостійний структурний підрозділ Департамент з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності та ліквідовано два самостійні структурні підрозділи, Департамент економіки і фінансової політики та Управління бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

У зв`язку з цим, посада директора Департаменту економіки і фінансової політики, яку обіймав Позивач, в результаті оптимізації ліквідовано, про що ОСОБА_1 було повідомлено 13 липня 2018 року Державним секретарем МОЗ України Янчуком А.О. і попереджено про наступне вивільнення відповідно вимог 49 2 КЗпП України та запропоновано переведення на іншу вакантну посаду відповідно до діючого штатного розпису (пропонувалося 12 вакантних посад, 4 з яких є керівними). 13 вересня 2018 року Позивач не надав згоди на переведення на одну із запропонованих посад. Так, по закінченню 2 місячного терміну та ненаданням згоди на переведення, наказом МОЗ України від 13 вересня 2018 року № 245-к Про звільнення ОСОБА_1 Позивача було звільнено з посади директора Департаменту економіки і фінансової політики, згідно пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу , п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та виплачено відповідно вихідну допомогу у відповідності до законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження, компетенція, функції Міністерства охорони здоров`я України визначені Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (далі - Положення № 267), пунктом 1 якого передбачено, що МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до п. 1 вищевказаного Положення Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 Положення № 267 передбачено, що МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Закон України Про державну службу визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 1 Закону України Про державну службу визначено державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про державну службу державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ч.1. ст. 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі ;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (ч. 3 ст. 87 Закону України Про державну службу ).

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (ч. 4 ст. 87 Закону України Про державну службу ).

Кодексом законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Згідно п. 1 ст. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства. (ст.49 2 Кодексу законів про працю України).

Разом з тим, суд зазначає, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, відповідно до частини 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за два місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судом при з`ясуванні обставин справи та дослідженні доказів в порядку ст.210-211 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що наказом МОЗ України від 09 липня 2018 року № 1277 Про затвердження структури апарату Міністерства охорони здоров`я України на 2018 рік ( в новій редакції), з штатною чисельністю 331 штатна одиниця, - утворено новий самостійний структурний підрозділ Департамент з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності та ліквідовано два самостійні структурні підрозділи, Департамент економіки і фінансової політики та Управління бухгалтерського обліку і фінансової звітності (а.а.с.60).

Посада директора Департаменту економіки і фінансової політики, яку обіймав ОСОБА_1 , в результаті оптимізації ліквідована, про що Позивача було попереджено 13 липня 2018 року (а.а.с.11) Державним секретарем МОЗ України Янчуком А.О. і попереджено про наступне вивільнення та запропоновано переведення на іншу вакантну посаду. Однак, ОСОБА_1 не надав згоди на переведення на одну із запропонованих посад ( а.а.с.14).

Також, якщо Позивач в процесі вивільнення працівників з посади та переведення на інші посади виявив факти порушень трудового законодавства роботодавцем, то він мав право згідно ч. 6 ст. 11 Закону України Про державну службу та обов`язок згідно ч.2 ст. 8 Закону України Про державну службу звернутися з цього питання до Національного агентства з питань державної служби і тим самим скористатися процесуальним правом на досудове врегулювання спору.

Згідно Наказу МОЗ України від 19.07.2018 року № 1334 Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад (а.а.с.13) було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби у Міністерстві охорони здоров`я України:

- завідувача Сектору Служби Державного секретаря (самостійний сектор);

- заступника директора Департаменту - начальника відділу бухгалтерського обліку Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, заступника головного бухгалтера ;

- головного спеціаліста відділу організації та забезпечення державних закупівель Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- головного спеціаліста Відділу інформаційних технологій, охорони праці та матеріально-технічного забезпечення.

Позивачем зазначено, що посада заступника директора Департаменту - начальника відділу бухгалтерського обліку Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, заступника головного бухгалтера відповідає його освіті та кваліфікації, є рівнозначною з попередньою посадою, але дану посаду йому не пропонували.

Але, суд звертає увагу на те, що дана посада є конкурсною посадою державної служби у Міністерстві охорони здоров`я України та згідно наказу МОЗ України від 19.07.2018 № 1334 (а.а.с. 13) було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби МОЗ України. Тому, у зв`язку з тим, що посада є конкурсною, то вона не може пропонуватися шляхом переведення з однієї посади на іншу в попередженні про вивільнення, то вона і не пропонувалася Позивачу. А, отже, судом з`ясовано, що Відповідач дотримався всіх вимог, встановлених законодавством, та правомірно не зазначав дану посаду в попередженні про вивільнення, адже вона відноситься до посад конкурсної основи.

Згідно вищезазначеного Наказу МОЗ України також затверджено умови проведення конкурсу на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу бухгалтерського обліку Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, заступника головного бухгалтера серед яких є обов`язкові вимоги до освіти та досвіду роботи.

Окрім цього, суд зазначає, що інші посади, які були вакантними, позивачу не пропонувались з огляду на наступне:

- у Директоратах де є вакансії посади фахівців з питань реформ оскільки призначення на такі посади можливе виключно за конкурсним відбором відповідно до Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 905-р.

- у зв`язку з припиненням заповнення вакантних посад державної служби в інших структурних підрозділах, функції (повноваження) за якими переходять до утворених директоратів на підставі пункту 5 постанови КМУ від 18.08.2017 року № 647 Деякі питання реалізації комплексної реформи державного управління .

Отже, шляхом переведення на одну з вакантних запропонованих посад державної служби ОСОБА_1 має право на її зайняття, за виключенням конкурсних посад державної служби , однією з яких є посада заступника директора Департаменту - начальника відділу бухгалтерського обліку Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, заступника головного бухгалтера.

Суд приходить до висновку, що в трудових відносинах з позивачем, Міністерство охорони здоров`я України діяло на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України, а тому суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів обґрунтованість та законність своїх рішень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Тому суд приходить до висновку, що Відповідачем виконано вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності винесеного ним рішення як суб`єкта владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, статтями 77-78, 143, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата ухвалення рішення06.05.2019
Оприлюднено11.05.2019

Судовий реєстр по справі —826/16977/18

Постанова від 11.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 10.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 05.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Постанова від 01.10.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Постанова від 01.10.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 02.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 02.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 23.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Рішення від 06.05.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

Ухвала від 23.10.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні