Постанова

від 06.05.2019 по справі 2040/5618/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 р.Справа № 2040/5618/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

за участю представника позивача Бондаренка Я.О.,

за участю представника відповідача Білоконя С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., місце складання м. Харків, повний текст складено 11.10.19 року по справі № 2040/5618/18

за позовом Приватного підприємства "Імпресс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Імпресс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 2040/5618/18 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Імпресс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 00000551412 від 24.04.2018, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903941 (дев'ятсот три тисячі дев'ятсот сорок одна) грн 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225985 (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 25 коп.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції на основі доказів, поданих сторонами, повністю з'ясував обставини справи та обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Імпресс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ "Фінкомплюс ЛТД" за липень-серпень 2017 року, а також даних щодо походження реалізованих товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобов'язань на загальну суму 903941,00 грн, у тому числі за липень-серпень 2017 року - 91960,00 грн, за серпень 2015 року - 811981,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 903941,00 грн за серпень 2017 року.

Підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі висновків акту перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018, яким підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903941,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225985,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПП "Імпресс" подало скаргу від 02.05.2018 до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги від 27.06.2018 Державна фіскальна служба України податкове повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Фінкомплюс ЛТД" мали реальний характер.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Матеріалами справи підтверджено, що 19 липня 2017 року між приватним підприємством "Імпресс" (продавець) та ТОВ "Фінкомплюс ЛТД" (покупець) укладено договір поставки № 1907/01, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (продукти та матеріали для виробництва виробів із полімерів) у порядку та на умовах чинного договору постачання.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними: № 1907/08 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/09 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, 1907/010 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/011 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/012 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 108/010 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 108/011 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 108/012 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 208/04 від 02.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 208/05 від 02.08.2017 на суму 82680,00 грн, № 208/06 від 02.08.2017 на суму 71280,00 грн, № 308/010 від 03.08.2017 на суму 69840,00 грн, № 308/011 від 03.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 308/012 від 03.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/012 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/013 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/014 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/08 від 07.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/09 від 07.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/010 від 07.08.2017 на суму 6240,00 грн, № 708/011 від 07.08.2017 на суму 100800,00 грн, № 808/03 від 08.08.2017 на суму110880,00 грн, № 808/04 від 08.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 808/05 від 08.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 908/01 від 09.08.2017 на суму 60480,00 грн, № 908/07 від 09.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 908/08 від 09.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/01 від 10.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/02 від 10.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/01 від 11.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1108/01 від 11.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/01 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/02 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/03 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1508/01 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, 1508/02 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, 1508/03 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1608/01 від 16.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 1608/02 від 16.08.2017 на суму 76680,00 грн, № 1608/03 від 16.08.2017 на суму 712800,00 грн, № 1708/01 від 17.08.2017 на суму 136800,00 грн, № 1708/02 від 17.08.2017 на суму 139920,00 грн, № 1708/03 від 17.08.2017 на суму 120840,00 грн, № 1808/01 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1808/02 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1808/03 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/01 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/02 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/03 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 2108/02 від 21.08.2017 на суму 81600,00 грн, № 2108/015 від 21.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 2108/016 від 21.08.2017 на суму 92160,00 грн, № 2208/07 від 22.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 2208/08 від 22.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 2208/09 від 22.08.2017 на суму 110562,00 грн, № 2308/09 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/010 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/011 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/012 від 23.08.2017 на суму 57684,00 грн;

- заявками ПП "Імпресс" на відвантаження товарів: № СТ 1907/08 від 19.07.2017, № СТ 1907/09 від 19.07.2017, № СТ 1907/010 від 19.07.2017, № СТ 1907/011 від 19.07.2017, № СТ 1907/012 від 19.07.2017, № СТ 0108/010 від 01.08.2017, № СТ 0108/011 від 01.08.2017, № СТ 0108/012 від 01.08.2017, № СТ 0208/04 від 02.08.2017, № СТ 0208/05 від 02.08.2017, № СТ 0208/06 від 02.08.2017, № СТ 0308/010 від 03.08.2017, № СТ 0308/011 від 03.08.2017, № СТ 0308/012 від 03.08.2017, № СТ 0408/012 від 04.08.2017, № СТ 0408/013 від 04.08.2017, № СТ 0408/014 від 04.08.2017, № СТ 0708/08 від 07.08.2017, № СТ 0708/09 від 07.08.2017, № СТ 0708/010 від 07.08.2017, № СТ 0708/011 від 07.08.2017, № СТ 0808/03 від 08.08.2017, , № СТ 0808/04 від 08.08.2017, № СТ 0808/05 від 08.08.2017, № СТ 0908/01 від 09.08.2017, , № СТ 0908/07 від 09.08.2017, № СТ 0908/08 від 09.08.2017, № СТ 1008/01 від 10.08.2017, № СТ 1008/07 від 10.08.2017, № СТ 1108/01 від 11.08.2017, № СТ 1108/02 від 11.08.2017, № СТ 1408/01 від 14.08.2017, № СТ 1408/02 від 14.08.2017, № СТ 1408/03 від 14.08.2017, № СТ 1508/01 від 15.08.2017, № СТ 1508/02 від 15.08.2017, № СТ 1508/03 від 15.08.2017, № СТ 1608/01 від 16.08.2017, № СТ 1608/02 від 16.08.2017, № СТ 1608/03 від 16.08.2017, № СТ 1708/01 від 17.08.2017, № СТ 1708/02 від 17.08.2017, № СТ 1708/03 від 17.08.2017, № СТ 1808/01 від 18.08.2017, № СТ 1808/02 від 18.08.2017, № СТ 1808/03 від 18.08.2017, № СТ 1908/01 від 19.08.2017, № СТ 1908/02 від 19.08.2017, № СТ 1908/03 від 19.08.2017, № СТ 2108/014 від 21.08.2017, № СТ 2108/015 від 21.08.2017, № СТ 2108/016 від 21.08.2017, № СТ 2208/07 від 22.08.2017, № СТ 2208/08 від 22.08.2017, № СТ 2208/09 від 22.08.2017, № СТ 2308/09 від 23.08.2017, № СТ 2308/010 від 23.08.2017, № СТ 2308/011 від 23.08.2017, № СТ 2308/012 від 23.08.2017;

- платіжними дорученнями: № 20 від 01.08.2017 на суму 1048440,00 грн, № 26 від 04.08.2017 на суму 493920,00 грн, № 31 від 07.08.2017 на суму 662112,00 грн, № 32 від 09.08.2017 на суму 662112,00 грн, № 35 від 14.08.2017 на суму 1048440,00 грн, № 45 від 18.08.2017 на суму 963462,00 грн.

Крім того, на підтвердження переміщення товару по вказаному договору позивачем надано до суду договір транспортного експедирування № 104 від 01.04.2015 та додаткову угоду № 1 до вказаного договору.

Також 01 квітня 2015 року між ПП "Імпресс" (клієнт) та ТОВ "Квінта Логістик" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 104, відповідно до умов якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати та (або) організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських (допоміжних, супутніх послуг) щодо обслуговування вантажів клієнта (зокрема, мінеральної стровини) в порядку та на умовах, визначеним цим договором.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, з метою організації кожної конкретної операції з партією вантажу (приймання, відправка, перевезення, тощо) клієнт направляє експедитору письмову заявку будь-яким способом, в тому числі, засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти.

31 грудня 2016 року між тими ж самими сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору транспортного експедирування № 104, згідно умов якої, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору транспортного експедирування № 104 від 01.05.2015 до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрохунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На підставі вказаного договору транспортного експедирування позивачем зроблено вище зазначені заявки на відвантаження товарів по договору поставки № 1907/01 від 19.07.2017.

Такич чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Щодо посилань представника відповідача на кримінальне провадження № 32017220000000194 за ч. 1 ст. 205 КК України, яким встановлено фактичні дані, що свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ "Фінкомплюс ЛТД", колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача достатньої кількості матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення придбання у позивача товару та подальшої його реалізації, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, наявності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому висновки акту перевірки від 10.04.2018 № 1321/20-40-14-12-11/32675151 є безпідставними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 № 00000551412 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 2040/5618/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 2040/5618/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 10.05.2019 року