Ухвала

від 10.05.2019 по справі 826/4904/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4904/18                                                                               УХВАЛА   10 травня 2019 року                                                                                   м. Київ            Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелпол» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними бездіяльності та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволені позову. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 298 КАС України, а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження. В якості усунення недоліків апеляційної скарги представник відповідача подав клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Як вбачається з матеріалів справи, апелянт повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року після спливу строку на апеляційне оскарження. Так, повторна апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 27.03.2019. У клопотанні про поновлення строку зазначено, що податковий орган має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки несвоєчасне звернення з повторною апеляційною скаргою до суду пов'язано із значним розміром судового збору та відсутністю можливості його сплати за звернення до суду. В той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.12.2018 податковий орган первинно звертався до суду з апеляційною скаргою. ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 року клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків. Вказані ухвали оскаржені не були та є чинними. При цьому, з повторною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся 27 березня 2019 року. З даного приводу колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. У пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків». Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Та обставина, що Державна фіскальна служба України звернулась з первинною апеляційною скаргою 03.12.2018 року (яку було повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Аналогічна    правова    позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №    804/2979/17 від 15 травня 2018 року, №    822/276/17 від 07 червня 2018 року. При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010  708/11/13-10 з    посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження. Крім того, колегія суддів зазначає, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 справа № 6-895цс15. Крім того, колегія суддів вказує, що після повернення первинної апеляційної скарги ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 року, апелянт лише через два місяці звернувся з повторною апеляційною скаргою. Крім того, щодо доводів апелянта, що КАС України встановлює два строки звернення до суду з апеляційною скаргою або протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, або протягом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, якщо скарга не подана протягом тридцяти днів з поважних причин, колегія суддів зазначає, що положення КАС України та, зокрема, ч.2 ст.299 КАС України будь-яких відповідних застережень з цього приводу не містять, а навпаки встановлюють обов'язок суду, не надаючи оцінки поважності наведених суб'єктом владних повноважень, що подає апеляційну скаргу після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, відмовляти у відкритті апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку подання апеляційної скарги. Крім того, сама сплата судового збору за подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків апеляційної скарги в розумінні КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Керуючись ст.ст.248, 299, 321,325, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд - УХВАЛИВ: Клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення процесуального строку – залишити без задоволення. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелпол» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними бездіяльності та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України. Суддя-доповідач                                                                                               Л.В.Губська Судді                                                                                                               О.В.Карпушова                                                                                                                            А.Г.Степанюк