Ухвала

від 10.05.2019 по справі 0540/7016/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 травня 2019 року

Київ

справа №0540/7016/18-а

адміністративне провадження №К/9901/8375/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної та матеріальної шкоди,

УСТАНОВИВ:

21 березня 2019 року скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року касаційна скарга залишена без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема сплати судового збору.

Копію ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2019 року скаржник отримав 17 квітня 2019 року.

27 квітня 2018 року скаржник звернувся до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на пункт 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Крім того, вказує, що з 2014 року самостійно без участі матері виховує малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з ним у місті Краматорську. Після звільнення у лютому 2019 року він має статус безробітного та перебуває на обліку у Краматорському міському центрі зайнятості, де отримує щомісячну виплату по безробіттю в розмірі 610 грн, а також щомісячну виплату у розмірі 1000 грн на компенсацію комунальних витрат, як внутрішньо переміщена особа. Інших доходів або виплат не має.

Зазначає, що відповідно до положень статті 8 Закону України Про судовий збір , суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати одинокій матері (батьку), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

До клопотання позивачем додано: свідоцтво про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 ; довідку від 12 лютого 2015 року №1426/36161 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції; заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 грудня 2014 року у справі №227/4948/14-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2017 року у справі №227/1771/15-ц про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 ; вступну та резолютивну частини ухвали Апеляційного суду Донецької області у справі №227-1771/15-цс про залишення без змін рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2017 року.

Частиною першою статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України Про судовий збір , є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

При цьому, суд вирішуючи питання про звільнення особи від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) обмежений статтею 8 Закону України Про судовий збір , в якій зазначено вичерпний перелік підстав для вказаних процесуальних дій.

Так, з метою недопущення порушень прав скаржника, ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року йому надано можливість надати докази сплати судового збору або належні та допустимі докази на підтвердження свого майнового стану, як підстави для звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення або зменшення розміру).

За таких обставин, додана до касаційної скарги довідка від 12 лютого 2015 року №1426/36161 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції не може бути самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача, оскільки з неї не вбачається відсутності інших джерел доходу. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки з органів доходів і зборів, тощо) скаржник не надав.

Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на перебування його в статусі одинокого батька, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього, ним не додано.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, то суд звертає увагу, що ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, розрахована лише з однієї позовної вимоги майнового характеру (про стягнення моральної та матеріальної шкоди в розмірі 357778,18 грн) і складає 7155,56 грн (357778,18 * 1% * 200%).

Із позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді завідуючого сектору правового забезпечення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації, стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 4 липня 2018 року по день поновлення на посаді, суд касаційної інстанції судовий збір не стягував.

За вказаних обставин, позивач не усунув недоліків касаційної скарги.

За приписами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За правилами частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір за її подання, а також не подав належних та допустимих доказів щодо звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру), скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Білоус