Постанова

від 07.05.2019 по справі 653/4404/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Херсон

справа № 653/4404/17

провадження № 22-ц/819/77/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарГеленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Вищого професійного училища № 17 м. Генічеська Херсонської області на рішення Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Венглєвської Н.Б. від 04 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого професійного училища № 17 м.Генічеська Херсонської області, Міністерства освіти і науки України про зобов`язання створити орган приватизації,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вищого професійного училища № 17 м. Генічеська Херсонської області про зобов`язання створити орган приватизації.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що з 05.03.2008 року вона разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 на умовах найму проживає в квартирі АДРЕСА_1 , який є державною власністю та перебуває в оперативному управлінні училища, а тому відноситься до відомчого житлового фонду.

Відповідно до статті 2 Закону України Про приватизацію житлового фонду зазначена квартира є об`єктом приватизації, однак у зв`язку із відмовою училища створити відповідний орган приватизації, вона не має можливості реалізувати надане їй законом право на безоплатне отримання у власність житла, у якому вона постійно проживає.

Посилаючись на те, що відмова відповідача створити орган приватизації є незаконною, оскільки вона має право на приватизацію зазначеної квартири, її площа не перевищує норм безоплатної приватизації, і таке право нею не було використане, позивач просила суд зобов`язати Вище професійне училище № 17 м. Генічеська Херсонської області створити орган, уповноважений на здійснення приватизації відомчого державного житлового фонду.

Ухвалою суду від 05 квітня 2018 року до участі у справі залучено співвідповідача - Міністерство освіти і науки України.

Рішенням суду від 04 липня 2018 року з урахуванням ухвали від 25 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до Вищого професійного училища № 17 м. Генічеська Херсонської області задоволено.

Зобов`язано Вище професійне училище № 17 м. Генічеська Херсонської області створити орган, уповноважений на здійснення приватизації відомчого державного житлового фонду.

У задоволенні позовних вимог до Міністерства освіти і науки України про зобов`язання створити орган приватизації відмовлено.

В апеляційній скарзі Вище професійне училище № 17 м. Генічеська Херсонської області просить рішення суду в частині заявлених до училища позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанцій не з`ясував повно і всебічно обставини справи і не врахував ту обставину, що житловий будинок, у якому розташована спірна квартира, не перебуває на балансі учбового закладу як житловий будинок, а має статус гуртожитку.

Скаржник вважає, що зобов`язавши училище створити орган приватизації, суд порушив порядок створення зазначеного органу, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 Про механізм впровадження Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Крім того, вказує, що заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту цивільного права та інтересу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 її доводи не визнала, висновок суду щодо наявності підстав для покладення на училище обов`язку із створення органу приватизації вважає правильним та обґрунтованим.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Міністерство освіти і науки України її доводи щодо заборони відчуження у будь-якій спосіб майна державних і комунальних закладів освіти, у тому числі і приватизацію квартир, підтримало, рішення суду першої інстанції просило скасувати, а у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що відмова відповідача, у повному оперативному управлінні якого знаходиться житловий будинок, віднесений до державного житлового фонду, створити орган приватизації перешкоджає позивачеві реалізувати право на приватизацію квартири, в якій вона проживає на законних підставах.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 05 березня 2008 року виконавчий комітет Генічеської міської ради на підставі рішення №78 від 27.02.2008року видав ОСОБА_1 з сім`єю з двох осіб ордер на право зайняття житлового приміщення площею 29,7кв.м., що має одну кімнату у ізольованій квартирі АДРЕСА_1 .

З 2008 року по теперішній час позивач з дочкою проживають у зазначеній квартирі.

Власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 15.11.2007року №529, є Держава Україна ( Міністерство освіти і науки України, Вище професійне училище №17 м.Генічеськ Херсонської області).

Право власності держави на наведене нерухоме майно зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, а також на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень в гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду-це відчуження квартир (будинків), призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.), з державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд- це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що, враховуючи ту обставину, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке видається та реєструється органом приватизації, цей орган у будь-якому випадку має бути залучений до участі в спорах, що виникають при приватизації державного житлового фонду, у якості відповідача, а тому бездіяльність керівників підприємств, установ, організацій, в оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, щодо створення органу приватизації унеможливлює як звернення громадянина із заявою про приватизацію займаного ним житлового приміщення, так і звернення до суду за захистом цього права.

Відповідно до вимог частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5ЦПК України).

Оскільки лише створений відповідачем в установленому законом порядку орган приватизації уповноважений вирішувати питання щодо права позивача на приватизацію займаного нею житлового приміщення і лише відмова органу приватизації передати квартиру у власність в порядку приватизації державного житлового фонду може бути предметом судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право ОСОБА_1 підлягає захисту у обраний нею спосіб, який не суперечить закону.

При цьому, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано визнав Вище професійне училище №17 м.Генічеськ Херсонської області відповідальним за створення органу приватизації у спірних правовідносинах, враховуючи, що відповідно до пункту 7.9 Статуту зазначеної юридичної особи об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно вищого професійного училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки за вищим професійним училищем і перебуває в оперативному віданні училища.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, твердження скаржника про відсутність у нього повноважень щодо житлового будинку, в якому розташована квартира позивача, та про неправомірність дій органу місцевого самоврядування щодо видачі ордера на ім`я позивача на право зайняття квартири в цьому житловому будинку, з тих підстав, що перепланування будівлі гуртожитку училища в житловий будинок було незаконним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки питання щодо законності зміни цільового призначення частини будівлі гуртожитку та набуття ним статусу житлового будинку було предметом розгляду в Генічеському районному суді, рішенням якого від 23.08.2016 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Міністерства освіти і науки України, Вищого професійного училища №17 м.Генічеська Херсонської області до виконавчого комітету Генічеської міської ради, Генічеської міської ради про визнання незаконною зміну цільового призначення частини будівлі гуртожитку, скасування розпорядження, рішення, свідоцтва про право власності та державної реєстрації. Вказаним рішенням встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 до 2007 року мала статус гуртожитку і цей статус було змінено в установленому законом порядку, що засвідчено актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 29.10.2007 року, в якому значиться, що пред`явлений до прийняття в експлуатацію об`єкт є житловим будинком Вищого професійного училища №17 по АДРЕСА_1.

Виданий на ім`я позивача ордер на право зайняття квартири у наведеному житловому будинку недійсним в установленому законом порядку не визнавався.

Посилання скаржника на те, що суд прийняв невластиві та нетипові для нього функції створення органів приватизації, колегія суддів вважає юридично неспроможними, оскільки відповідно до діючого в Україні законодавства обов`язок створення органів приватизації державного житлового фронду покладено, зокрема, на державні підприємства, організації, установи, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Враховуючи, що житловий будинок, в якому знаходиться квартира позивача, перебуває в оперативному управлінні Вищого професійного училища №17 м. Генічеськ Херсонської області, яке ухиляється від виконання наведеного обов`язку, суд зобов`язав останнього створити орган, уповноважений на здійснення приватизації державного житлового фонду.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає передбаченим статтею 16 ЦК України способам захисту, оскільки, як зазначалося вище, примусове виконання покладеного законом на відповідальну особу обов`язку не суперечить закону та є єдиним способом захистити право позивача на звернення до компетентного органу з приводу реалізації права на приватизацію займаного житлового приміщення, віднесеного до державного житлового фонду.

При цьому відсутні правові підстави вважати, що ухваленим в даній справі судовим рішенням відповідач позбавлений права на кімнату в гуртожитку, так як будівля гуртожитку набула статус житлового будинку ще в 2007 році, а заперечення скаржника з цього приводу знаходяться поза межами підстав та предмета заявленого ОСОБА_1 . позову.

Колегія суддів відхиляє також аргументи, викладені Міністерством освіти і науки України у відзиві на апеляційну скаргу, які в частині статусу будівлі, в якій знаходиться квартира позивача, є тотожними доводам апеляційної скарги.

Крім того, Міністерство освіти і науки України вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

В обґрунтування наведеного висновку заявник послався на положення статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна , якою передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, серед іншого, і об`єкти освіти, а також на положення статей 4, 9 Закону України Про управління об`єктами державної власності , відповідно до яких нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Однак, наведений аргумент не може бути прийнятим до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про приватизацію державного майна дія цього Закону (а отже: і обмеження, встановлені Законом України Про управління об`эктами державної власності ) не поширюється на приватизацію об`єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків.

Не регулює спірні правовідносини і стаття 63 Закону України Про освіту , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки в ній йдеться про обмеження щодо приватизації службового житла, до якого спірна квартира в установленому законом порядку не віднесена.

Вичерпний перелік житлових приміщень, що не підлягають приватизації, викладений у частині 2 статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідачі на наявність передбачених наведеною нормою права підстав вважати, що квартира, яку займає позивач, не підлягає приватизації,не посилаються та такі обставини не доводять.

Натомість представник позивача у підтвердження своїх доводів та на спростування доводів апеляційної скарги надав суду апеляційної інстанції документи, із яких вбачається, що в травні 2002 року Міністерство освіти і науки України погодило перепланування під житло за рахунок коштів майбутніх мешканців та інвесторів, з відокремленим входом, частини одного із гуртожитків Вищого професійного училища №17м.Генічеська по вул.Паризької Комуни,88, який багато років не експлуатувався та через обмеження коштів на експлуатаційні потреби поступово руйнувався.

Передбачалося, що дана частина гуртожитку матиме окрему територію: в`їзд, вхід, спортивні та ігрові майданчики для дітей мешканців, сушіння білизни, вивозу сміття. Відокремлена територія не зачіпає інтереси училища та учнів.

Після перепланування гуртожитку в житловий будинок Вище професійне училище в„–17 зверталося до Генічеської міської ради з проханням надати згоду на прийняття частини гуртожитку, якому надано статус житлового будинку, з державної власності у спільну власність територіальної громади м.Генічеськ, а також про присвоєння зазначеному будинку самостійної адреси.

Наразі зазначені питання органом місцевого самоврядування не розглянуто.

Листом від 17.04.2019 року в.о. директора ВПУ №17 підтвердив, що спірна будівля знаходиться на земельній ділянці училища в південно-західній, відокремленій частині території, має окремий вихід і виїзд в місто, мешканцями будинку обладнані власні (такі, що не мають відношення до училища) спортивні та дитячі ігрові майданчики, майданчики для сушіння білизни, збору і вивезення сміття. На прилеглій до будинку території мешканцями будинку побудований власний газовий ШРП (шафовий регуляторний пункт) і т.п.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на наведені процесуальні норми, визначені статтею 2 ЦПК України завдання та основні засади цивільного судочинства, а також передбачені частиною 5 статті 12 ЦПК України повноваження суду роз`яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і враховуючи, що суд першої інстанції не визначив наведені вище обставини такими, що підлягають встановленню при вирішенні даної справи, обмежившись обставинами, які встановлені рішенням суду у іншій цивільній справі, колегія суддів вважала за необхідне дослідити надані представником позивача докази, які спростовують заперечення відповідачів щодо здійснення Вищим професійним училищем №17 м. Генічеська оперативного управління житловим будинком, що належить до державної власності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою від 8 жовтня 1992 року №572 з послідуючими змінами Про механізм впровадження Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Кабінет Міністрів України зобов`язав, зокрема, міністерства і відомства, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, серед іншого, сприяти задоволенню потреб громадян у здійсненні приватизації державного житлового фонду і вживати заходів до посадових осіб, які створюють перешкоди на шляху проведення приватизації вказаного житла; прискорити створення уповноважених органів для приватизації державного житлового фонду; визначити будинки, що не підлягають приватизації відповідно до цього Закону, та інформувати про це громадян, які в них проживають.

Житловий будинок АДРЕСА_1 не визначений в установленому законом порядку як такий, що не підлягає приватизації.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні .

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Вищого професійного училища № 17 м. Генічеська Херсонської області відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 04 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 10 травня 2019 року

Суддя Л.В. Пузанова