Рішення

від 07.05.2019 по справі 127/10497/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/10497/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 р.м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,

секретар - Подоляк М.В.,

за участю прокурора Вінницької місцевої прокуратури Петрусєвич А.Б.,

представника відповідача ОСОБА_1 . - адвоката Аліфанової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Керівник Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В позовній заяві зазначено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2018 р. (справа № 127/21991/17) ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Дана ухвала набрала законної сили 31.03.2018 р.

Вищезазначеною ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області (надалі Фонду), відповідно до покладених на нього службових обов`язків був наділений наступними правами та обов`язками: представництво інтересів Фонду в державних та інших органах, організація роботи Фонду по реалізації статутних завдань і рішень наглядової та Інвестиційної рад, ревізійної комісії і відповідальність за їх результати; розпорядження майном та коштами Фонду у межах своїх повноважень, майном та коштами, переданими Фонду у оперативно-господарське управління, відкриття у банках поточних рахунків, укладення договорів, ніс повну відповідальність за майно та кошти Фонду, результати фінансово-господарської діяльності Фонду в цілому, своєчасність та повноту надання звітності у відповідні органи.

Так, ОСОБА_1 , 10.01.2004 р . , в невстановлений слідством час, перебуваючи на робочому місці у приміщенні Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області, за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 52, умисно, шляхом зловживання своїм посадовим становищем, переслідуючи корисливий мотив, прийняв від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 20000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості відповідно до договорів про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2004 р. та 30.07.2004 р., про що склав квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 10.01.2004 р., після чого, отримані грошові кошти ОСОБА_1 до каси фонду не вніс, а розпорядився ними на власний розсуд.

Протягом досудового розслідування, розгляду судом клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та на час пред`явлення позову, відповідач у добровільному порядку завдану його злочинними діями шкоду не відшкодував.

Відповідачем внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у зловживанні службовою особою своїм службовим становищем, спричинено шкоду інтересам держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області на суму 20000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на користь Регіонального фонду підтримки підприємства по Вінницькій області (а.с. 1-7).

З підстав зазначених вище, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

11.05.2018 р. у даній справі відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що у Вінницької місцевої прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області, оскільки прокурором заявлені вимоги в інтересах недержавної установи, яка не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою суду від 23.03.2018 р. закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України. Винність дій ОСОБА_1 даною ухвалою суду не встановлено, тому на думку представника відповідача, позивачем не зазначено докази на підтвердження вимог позову щодо наявності шкоди, вини саме ОСОБА_1 та існування причинного зв`язку, також відсутні докази про розмір завданої шкоди (а.с. 65-68).

У запереченнях на відзив та письмових поясненнях Керівник Вінницької місцевої прокуратури зазначив, що інтерес держави у даному позові виражається в інтересах частини Українського народу - членів відповідної територіальної громади. Пред`являючи позов в інтересах Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області, прокурором переслідувалася мета відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, неповернення яких свідчить про порушення державних інтересів. Щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та нанесенні Фонду матеріальні збитки в сумі 20000 грн. 00 коп., Керівник Вінницької місцевої прокуратури зазначає, що при розгляді позову, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування (а.с. 83-86, 120-123).

В судовому засіданні прокурор Вінницької місцевої прокуратури Петрусєвич А.Б. позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовільнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, запереченнях на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Аліфанова Л.І. в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення, просила застосувати строк позовної давності, про що подала письмову заяву (а.с. 189).

Представник Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та у визначеному порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Практикою Європейського суду з прав людини визначено, що сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов (наприклад, з метою захисту осіб, які не вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або у разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або вимагають захисту реальні державні інтересі або майно (рішення ЄСПЛ у справах: Королев проти Росії від 10.01.10 р., Менчінска проти Росії від 15.01.09, Ф.В. проти Франції від 31.03.05 р.).

Представником позивача на підтвердження повноважень зазначено, що підставою його повноважень є те, що засновником позивача є Вінницька обласна рада та Український фонд підтримки підприємництва, а фінансування його здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету, а відсутність відшкодування завданих збитків є порушенням прав територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області.

З матеріалів справи вбачається, що до звернення до суду прокурор повідомляв директора Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області Парійчука С.Ю. про те, що Вінницька місцева прокуратура має намір звернутися до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом в інтересах Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих його діями внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с. 25), а не суб`єкта владних повноважень про представництво інтересів держави, зокрема Вінницьку обласну раду, яка є засновником Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області.

Судом встановлено, що Регіональний фонд підтримки підприємництва по Вінницькій області є юридичною особою, недержавною організацією, що здійснює свою діяльність в сфері надання кредитів та іншого фінансового посередництва за рахунок об`єднання фінансових, матеріальних, нематеріальних та інших ресурсів його Засновників, якими є Український фонд підтримки підприємництва та Вінницька обласна рада, а також інших джерел, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003933024 від 03.05.2018 р. (а.с. 20-24) та статутом Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області (а.с. 124-131).

Відповідач ОСОБА_1 був призначений директором Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області з 16.12.1998 р., а 12.06.2007 р. звільнений з даної посади за власним бажанням, що підтверджується протоколом наглядової ради від 12.06.2007 р. (а.с. 113).

Після звільнення ОСОБА_1 на посаду директора Регіонального фонду підтримки підприємництва призначено ОСОБА_3 , який виконує обов`язки директора організації й на теперішній час.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2018 р. звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Звільнено ОСОБА_4 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 191 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12015020000000452 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрито (а.с. 8-18).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Представником позивача в якості доказу підстав позову надано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2018 р. про закриття кримінального провадження, висновками якого визначено: - органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 2, 3 ст. 191 КК України, а дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинено за попередньою змовою групою осіб, повторно.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочини, в яких обвинувачується відповідач ОСОБА_1 вчинені в період з 2004 р. по 2006 р. та з моменту їх вчинення минуло понад 10 років.

Представником Вінницької місцевої прокуратури до матеріалів цивільної справи надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №91 від 02.09.2006 р. на суму 6300,00 грн.; копію меморіального ордеру від 06.01.2004 р. на суму 1000,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 02.08.2004 р. на суму 1000,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 28.01.2005 р. на суму 200,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №218 від 11.05.2005 р. на суму 600,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 15.08.2006 р. на суму 3700,00 грн.; копію квитанції №609 від 18.04.2005 р. на суму 200,00 грн.; копію квитанції від 21.01.2004 р. на суму 10000,00 грн.; копію квитанції від 03.07.2004 р. на суму 10000,00 грн. (а.с. 145-148).

Натомість квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 10.01.2004 р., яку за твердженням прокурора склав відповідач ОСОБА_1 після прийняття від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 20000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості відповідно до договорів про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2004 р. та 30.07.2004 р., до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог не надано.

В судовому засіданні, прокурором визнано факт, що копії документів, що надані до справи в якості доказів на підтвердження розміру шкоди, одночасно подані в провадження іншої цивільної справи, що розглядалась Вінницьким міським судом про відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання вимог щодо витребування доказів, прокурором надано вибіркові ксерокопії з копій документів (квитанції, угоди) з матеріалів кримінальної справи, які незасвідчені належним чином, відповідно до вимог ч. 6 ст. 95 ЦПК України.

Вищезазначене свідчить про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог, визначених позовом, що відповідають ст. ст. 76-80 ЦПК України.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 . - адвокат Аліфанова Л.І. подала заяву про застосування строку позовної давності, яка мотивована тим, що обставини на які посилається прокурор відбулись 14 років тому, тобто за межами визначеного законом строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про застосування наслідків її спливу зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Виходячи з наведеного вище, суд відмовляє в задоволені позову у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, не застосовуючи строк позовної давності як самостійну підставу для відмови у позові, оскільки враховуючи, що квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 10.01.2004 р., яку за твердженням прокурора склав відповідач ОСОБА_1 після прийняття від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 20000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості відповідно до договорів про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2004 р. та 30.07.2004 р. суду не надано, тобто докази на підтвердження позовних вимог відсутні.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23 Закону України Про прокуратуру ,

ст. ст. 256, 261, 267, 1166ЦК України,

ст.ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відмовити.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Керівник Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Вінниця, пров. Цегельний, 8;

позивач Регіональний фонд підтримки підприємництва по Вінницькій області, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Соборна, 72, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 13333677;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Медяна