Рішення

від 06.05.2019 по справі 817/1671/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я і м е н е м   У к р а ї н и 06 травня 2019 року м. Рівне               №817/1671/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Поляк І.В., відповідача: представник Сахман П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного  акціонерного товариства "Рівнеазот"      до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України      про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В: 03.11.2017 Публічне акціонерне товариство “Рівнеазот” звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-258-11 від 12.10.2017 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 8376333грн. 62 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відносив поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснені у жовтні-грудні 2015 року та січні-квітні 2016 року в рахунок погашення недоїмки зазначеної у  податковій вимозі від 07.12.2015 року, яка була оскаржена в адміністративному та у судовому порядку. У подальшому, поточні платежі ПАТ “Рівнеазот” зі сплати єдиного внеску контролюючий орган також відносив в рахунок погашення вказаної вище недоїмки, натомість виникала нова недоїмка за інший період. Зазначає, що  внаслідок таких дій відповідача було сформовано ряд податкових вимог, які на даний час скасовані судом або оскаржуються  у судовому порядку. Тобто на момент формування оскаржуваної вимоги №Ю-258-11 від 12.10.2017 про сплату  боргу  не відбулося узгодження сум недоїмки зі сплати єдиного внеску визначених у попередніх вимогах внаслідок їх оскарження позивачем, а тому обов'язок зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано ним повністю та належним чином. Крім цього вказує, що оскаржувана вимога про сплату боргу є виконавчим документом, яка сформована відповідачем на всю суму недоїмки станом на 30 вересня 2017 року, котра включає і суми недоїмки за попередніми оскаржуваними вимогами, що може призвести до направлення на виконання у виконавчу службу вимог за однією заборгованістю і, як наслідок подвійного її стягнення. Тому,  з огляду на викладене вище позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування і направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11 від 12.10.2017, просить визнати її протиправною і скасувати. Відповідач, Офіс великих платників Державної фіскальної служби, позов не визнав. У судовому засіданні пояснив, що у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати  недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної  черговості їх виникнення. У позивача була недоїмка за минулі періоди зі сплати єдиного внеску, а тому відповідач правомірно зараховував поточні платежі позивача на погашення такої заборгованності. Вказав, що позивач згідно з інформацією, яка міститься у облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на кінець календарного місяця 30. 09. 2017  мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що стало підставою для  формування і надіслання йому  вимоги про сплату боргу.   Також зазначив, що неузгоджені суми боргу визначені у вимогах, які оскаржуються у судовому порядку  не надсилаються до органів державної виконавчої служби, а тому відсутні підстави для направлення на виконання вимог за однією заборгованістю і її подальшого подвійного стягнення з позивача. Ухвалою судді від 06.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 10.01.2018 провадження в адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №817/85/16. Ухвалою суду від 21.03.2019 провадження в адміністративній справі поновлено. Ухвалою суду від 01.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому та  просив його задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні  в режимі відеоконфенеції просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених вище . Заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне. Публічне акціонерне товариство “Рівнеазот” зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.11.1995; вид діяльності за КВЕД: виробництво добрив і азотних сполук  (а.с.28). Судом встановлено, що ПАТ “Рівнеазот” є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015 та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ “Рівнеазот” (а.с.68-72), що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку відповідно до приписів частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. З метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, за період з червня по вересень 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Рівнеазот” та Дочірнім підприємством “Хімік” ПАТ “Азот” укладено Договір доручення №05.15 від 29.05.2015 (а.с.73-74). Відповідно до пункту 1.1 Договору - Повірений (ДП “Хімік” ПАТ “Азот”) в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується за рахунок Довірителя (ПАТ “Рівнеазот”) виконувати грошові зобов'язання, деталізований зміст яких визначається у додатках. На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем видано довіреність №748-юв від 11.06.2015, якою уповноважено ДП “Хімік” ПАТ “Азот” вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ “Рівнеазот”: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії  (а.с.75). На виконання вимог Договору доручення та у відповідності до повноважень згідно з довіреністю, ДП “Хімік” ПАТ “Азот” сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу “нарахована сума ЄВ” в загальному розмірі 20685499,01 грн., що підтверджується реєстром платежів  по ЄСВ (а.с.77-78). Отже, повіреним ДП “Хімік” ПАТ “Азот” у повному обсязі було сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ “Рівнеазот”  на підставі Договору доручення №05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності. Судом встановлено, що перераховані в липні та вересні 2015 року ДП “Хімік” ПАТ “Азот” від імені та за дорученням ПАТ “Рівнеазот” грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем “суми єдиного внеску”. В листопаді 2015 на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників №25588/10/28-10-20-4-20 від 18.11.2015, в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 про порушення вимог Закону України №2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП “Хімік” ПАТ “Азот” здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499 грн. за ПАТ “Рівнеазот”, а тому кошти сплачені ДП “Хімік” ПАТ “Азот”, перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ “Рівнеазот” на ІКПП “Нез'ясовані платежі”, в результаті чого в ІКПП платника ПАТ “Рівнеазот” виникла недоїмка у розмірі 11870891,55 грн., яка підлягає погашенню (а.с.79). З цим листом позивач не погодився  і 14.12.2015 року надіслав відповідачу лист-відповідь у якій відмовився підписувати акт звірки стану розрахунків по нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску (а.с.80). Крім цього, судовими рішеннями встановлено наступні обставини, які в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребують доказування. Так, постановою  Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі №817/85/16, яка набрала законної сили того ж дня, задоволено позов ПАТ “Рівнеазот”, визнано протиправною вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № Ю-258-11 від 07.12.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн. При цьому, задовольняючи позов суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу і внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача (а.с.86-88). Ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 26.01.2017 у справі №817/85/16 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 залишено без змін(а.с.89-90) . Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 у  справі №817/110/16, яка набрала законної сили 22.12.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників  №Ю-258-11 від 12.01.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі  10365195,00 грн (а.с.91-94). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі №817/299/16, яка набрала законної сили 29.07.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 04.02.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 18176403,39 грн (а.с.100-103). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 у  справі №817/902/16, яка набрала законної сили 17.01.2017 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників № Ю-258-11 від  07.05.2016 року  про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 20035875,98 грн (а.с.106-110). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі №817/2117/16, яка набрала законної сили 16.05.2017, визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо перекидання з інтегрованої картки платника податків ПАТ “Рівнеазот” на інтегровану картку "Нез'ясовані платежі" грошових коштів в сумі 20685 499 грн. сплачених з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ “Рівнеазот” - ДП “Хімік” ПАТ “Азот” на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015; Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахувати сплачені ДП “Хімік” ПАТ “Азот” на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015 грошові кошти в сумі 20685499 грн. в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ “Рівнеазот” в інтегрованій картці платника податків ПАТ “Рівнеазот”; Визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зарахування поточних платежів ПАТ “Рівнеазот” зі сплати єдиного внеску здійснених у жовтні-грудні 2015 року та січні-листопаді 2016 року в рахунок погашення суми недоїмки визначеної у вимогах № Ю-258-11 від 07.12.2015; від 12.01.2016; від 04.02.2016 та від 07.05.2016; Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок грошових зобов'язань ПАТ “Рівнеазот” зі сплати єдиного внеску з урахуванням суми єдиного внеску сплаченого з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ “Рівнеазот” - ДП “Хімік” ПАТ “Азот” (а.с.115-121). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №817/845/17, яка набрала законної сили 22.01.2018, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 05.05.2017 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 29214245,76 грн (а.с.127-131). При цьому, судами встановлено, що всупереч положень п.4.1. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 452 від 09.09.2013, поточні платежі ПАТ “Рівнеазот” зі сплати єдиного внеску здійснені у жовтні – грудні 2015 року та січні-квітні 2016 року Міжрегіональне ГУ ДФС – Центральний офіс з ОВП відносило в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі № Ю-258-11 від 07.12.2015. Водночас, на підставі самостійно поданих товариством звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, відповідачем фіксувалось виникнення нової недоїмки за інший період. Тобто, попри спірність суми недоїмки визначеної у вимозі № Ю-258-11  від 07.12.2015 і  незважаючи на те, що вказана вимога була оскаржена у передбачені законом строки і в адміністративному і у судовому порядку, в порушення положень Порядку, орган ДФС безпідставно змінював призначення здійснених ПАТ “Рівнеазот”  платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску (відображених у поданих Звітах) та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено судом, взагалі відсутня, оскільки зобов'язання зі сплати єдино внеску за червень-вересень 2015 року своєчасно та в повному обсязі виконані ПАТ “Рівнеазот”. Внаслідок того, що поточні платежі ПАТ “Рівнеазот”  зараховувались в рахунок  погашення недоїмки визначеної у вищевказаних вимогах, виникала нова заборгованість по поточних зобов'язаннях. Судом встановлено, що за липень 2017 року ПАТ “Рівнеазот” подав звіт згідно якого загальна сума ЄСВ, яка підлягала сплаті становить 4244362 грн. 16 коп. (а.с. 223). Ця сума була сплачена платником у липні-серпні 2017 року, про що свідчать платіжні доручення: № 23561 від 14 липня 2017 року на суму 7500,00 грн,  №  23542 від 14 липня 2017 року  на суму 11000,00 грн(а.с. 224),  № 23844 від 24 липня 2017 року на суму 6500,00 грн , №23650 від 19 липня 2017 року на суму 1500000,00 грн (а.с. 225), № 23464 від 12 липня 2017 року на суму 7500 грн,  № 24410 від 07 серпня 2017 року на суму 500,00 грн (а.с. 226), № 24408 від 07 серпня 2017 року на суму 18400,00 грн, № 24398 від 07 серпня 2017 року на суму 18900,00 грн (а.с. 168),  № 26930 від 03 жовтня 2017 року на суму 2400,00 грн,  № 26960 від 04 жовтня 2017 року на суму1100,00 грн  (а.с. 227), № 24419 від 07 серпня 2017 року на суму 2850,00 грн, № 24396 від 07 серпня 2017 року на суму 2800000 грн (а.с. 228),  № 25128 від 22 серпня 2017 року на суму 1736,96 грн,  № 25125 від 22.08. 2017 року на суму 45580,44 грн  (а.с. 229). Також судом встановлено, що за серпень 2017 року ПАТ “Рівнеазот” подав звіт згідно якого загальна сума ЄСВ, яка підлягала сплаті становить 4756762 грн. 34 коп. (а.с. 217). Дана сума була сплачена платником у серпні-вересні 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями: № 25120 від 22 серпня 2017 року на суму 2950,00 грн,  №  25088 від 22 серпня 2017 року  на суму 1675000,00 грн(а.с. 218),  № 25091 від 22 серпня 2017 року на суму 30000,00 грн , №25778 від 05 вересня 2017 року на суму23000,00 грн (а.с. 219),  № 25779 від 05 вересня 2017 року на суму 500,00 грн,  № 25776 від 05 вересня 2017 року на суму 28500,00 грн (а.с. 220), № 25775 від 05 вересня 2017 року на суму 2900000,00 грн, № 25777 від 05 вересня 2017 року на суму 30000,00 грн (а.с. 221),  № 25997 від 08 вересня 2017 року на суму 1600,00 грн,  № 25996 від 08 вересня 2017 року на суму 54074,41 грн  (а.с. 222). 12.10.2017 офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11, відповідно до якої ПрАТ “Рівнеазот” зобов'язане сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі  8376333,62грн, що сформувалася станом на 30.09.2017 відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску (а.с.27). Підставою винесення вказаної вимоги став висновок податкового органу про порушення позивачем статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. З огляду на викладене вище між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини що стосуються сплати позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Нормативно-правовими актами, що визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є  Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI  (далі іменується -  Закон України №2464-VI), та  Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №449 від 20.04.2015, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі іменується -  Інструкція №449). За приписами   статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Частиною 1  статті 4 Закону України №2464-VI  встановлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Отже, як було встановлено судом Приватне акціонерне товариство “Рівнеазот” є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до пункту 1 частини 2  статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до  Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини 1  статті 7 Закону України №2464-VI). Частиною 7  статті 9 Закону України №2464-VI  визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої  статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина 8  статті 9 Закону України №2464-VI). Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (підпункт 1 пункту 2 розділу IV  Інструкції №449). Частина 12  статті 9 Закону України №2464-VI  та підпункт 4 пункту 2 розділу IV  Інструкції №449  містять аналогічну норму щодо сплати єдиного внеску, відповідно до якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Отже, ПАТ “Рівнеазот”, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не міг ухилитися від сплати єдиного внеску не зважаючи на те, що на всі кошти, які містяться на рахунках ПАТ “Рівнеазот”, накладено арешт. Однак у зв'язку з такими обставинами, останнє було позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, що і стало підставою для вжиття заходів спрямованих на виконання свого обов'язку щодо сплати податку, шляхом укладення 29.05.2015 договору доручення №05.15 з ДП “Хімік” ПАТ “Азот”. Відповідно до частин першої, третьої  статті 237 Цивільного кодексу України  представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237). Частиною першою  статті 1000 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Відповідно до  статті 1003 Цивільного кодексу України  у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, Суд приходить до висновку, що в результаті реалізації між ПАТ “Азот” та ДП “Хімік” їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов'язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25  Закону №2464. У Суду немає підстав вважати такий висновок не відповідає  закону, зокрема частині дев'ятій статті 25  Закону №2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа.    Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25  Закону №2464. Отже, у даному випадку      ДП “Хімік” ПАТ “Азот”, перераховуючи соціальний внесок, діяв як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник. До аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.01.2019 по справі № 817/85/16. Крім того, правомірність висновків контролюючого органу про протиправність сплати повіреним – ДП “Хімік” ПАТ “Азот” за ПАТ “Рівнеазот” єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 та правомірність прийнятих на цих підставах рішень, неодноразово були предметом і інших судових розглядів, за результатами яких, відповідні рішення контролюючого органу визнавалась протиправними та скасовувались судовими рішеннями, які набрали законної сили. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010, недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449  від 20.04.2015, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Пунктом 3 Розділу VІ цієї Інструкції визначено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). У пункті 4 розділу IV Інструкції зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу. Так, враховуючи наведене вище, судом встановлено безпідставне відображення у інтегрованій картці платника ПрАТ "Рівнеазот" зі сплати єдиного внеску недоїмки пов'язаної зі сплатою повіреним – ДП “Хімік” ПАТ “Азот” за ПАТ “Рівнеазот” єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 та зарахування поточних платежів за наступні періоди у рахунок погашення даного боргу. Разом з тим, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2017, яка не пов'язана із вказаними вище обставинами, а позивач своєчасно сплатив суму єдиного внеску за вересень 2017 року, що підтверджується звітом і відповідними платіжними дорученнями. Отже, недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2017 та вимога №Ю-258-11 від 12.10.2017 є такими, що сформовані штучно, а саме за рахунок неправомірних дій відповідача по невірному відображенню в інтегрованій картці платника – позивача, нарахованих та сплачених ним платежів зі сплати єдиного внеску, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2017, що стало підставою для  направлення йому оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).   Також, слід зазначити, що суд відхиляє доводи позивача щодо можливого направлення вимог за однією заборгованістю на виконання, оскільки ці вимоги оскаржуються у судовому порядку і є неузгодженими про що свідчать встановлені судом обставини, а тому такі виконавчі документи не підлягають надісланню у виконавчу службу для їх виконання. За приписами  статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення та дій в порядку  статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Тому, вимога відповідача  №Ю-258-11 від 12.10.2017 у розмірі 8376333,62 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного кодексу України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі,   оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, і якій за  ухвалою суду від 01.12.2017 сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, то судовий збір у розмірі 125645 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В : Позов Приватного  акціонерного товариства "Рівнеазот" (код ЄДРПОУ 05607824, м. Рівне-17, 33017) задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки)  Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби   № Ю-258-11 від 12.10.2017. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби  (код ЄДРПОУ 39440996, вул. Дегтярівська,11-г, м. Київ, 04119) до спеціального фонду  Державного бюджету України: одержувач – УК у м.Рівному/м.Рівне/22030101, код ЄДРПОУ 38012714, рахунок №34311206084031, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО банку 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір у розмірі 125 645 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень) 00 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.   Повний текст рішення складений 11 травня 2019 року. Суддя                                                                                  Зозуля Д.П.