Рішення

від 07.05.2019 по справі 905/494/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 07.05.2019                                                                                                          Справа № 905/494/19                                Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»  в особі Виробничою одиницею «Дружківкатепломережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергосістем» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 92  595,22 грн. з яких: 72  000,00 грн. – основний борг, 5   948,64 грн. – інфляційні нарахування, 2   142,25 грн.– 3 % річних та 12  504,33 грн. - пеня, -       За участю представників сторін: від позивача – не з'явився від відповідача  – не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Обласне комунальне підприємство “Донецьктеклокомуненерго” в особі Виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренергосістем” про стягнення заборгованості в загальному розмірі 92  595,22 грн. з яких: 72 000,00 грн. – основний борг, 5  948,64 грн. – інфляційні нарахування, 2  142,25 грн.  – 3 % річних та 12  504,33 грн. – пеня. Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/494/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 15.04.2019.           Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.04.2019 відкладено розгляд справи  07.05.2019.           Представник позивача у судове засідання позивача 07.05.2019 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.           Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву у інший спосіб не надав.           За висновками суду, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.           Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, ВСТАНОВИВ:   08.12.2017 між виробничою одиницею «Дружківкатепломережа» обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (надалі - Позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергосістем» (надалі - Відповідач) було укладено Договір №08/12/17 ( далі - Договір). Згідно умов якого, (пункту 1.1.)  Позивач зобов'язаний був виконати роботи щодо капітального ремонту будівлі та металоконструкцій дозіровочних бункерів, а Відповідач повинен був прийняти та оплатити роботи. Вартість робіт по Договору становить 134  538,72 грн.  (п. 5.1 Договору у редакції Додаткової угоди від 15.02.2018). Пунктом 5.3.2 Договору передбачено, що оплата проводиться Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами  акту виконаних робіт , довідки про вартість підрядних робіт та рахунку на оплату. Пунктом 8.9. Договору встановлено, що за порушення строку оплати (п.5.3.2) Замовник  зобов'язаний сплатити Підряднику  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2018, а у разі неналежного його виконання сторонами – до повного їх виконання (п.10.1). Цей Договір підписаний уповноваженими представниками та засвідчений печатками сторін. Позивач виконав умови Договору виконавши роботи у повному обсязі, що підтверджується  підписаним   сторонами  15.02.2018 актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат  на суму 134 540,93 грн. 28.02.2018 Позивач виставив Замовнику рахунок-фактуру № СФ-0000035 на суму 134 538,72 грн. Акт виконаних робіт було підписано сторонами  15.02.2018 року без заперечень та застережень. Таким чином Відповідач повинен був сплатити Позивачу вартість виконаних робіт у строк до 01.03.2018року. Проте, в порушення умов Договору Відповідач не виконав свого зобов'язання, кошти за виконані роботи у повному обсязі не сплатив. З дати укладення Договору по дату подання даної позовної заяви (до 01.03.2019) Відповідачем було сплачено по даному Договору  62  538,72 грн., а саме : 8 072,32 грн.15.02.2018 року (було проведено взаємозалік згідно акту № 1 від 15.02.2018) 50 000,00 грн. 03.05.2018 (була проведена Відповідачем оплата згідно платіжного доручення № 41 від 03.05.2018) 3 466,40 грн. 28.12.2018 (була проведена Відповідачем оплата згідно платіжного доручення № 551 від 28.12.2018) 1 000,00 грн. 29.01.2019 (була проведена Відповідачем оплата згідно платіжного доручення № 28 від 29.01.2019) Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору склала: 134  538,72 грн. (сума Договору) -  62  538,72 грн. (сума оплати по Договору) = 72  000,00грн. 25.07.2018 Позивач направив на адресу Відповідача  претензію №604/10 з вимогою погасити заборгованість протягом 30 днів з дня отримання претензії. 28.11.2018 Позивач знову направив Відповідачу претензію № 1114/10 з аналогічною вимогою. Листом № 04/12-1 від 12.12.2018 Відповідач визнав суму основної заборгованості за Договором №08/12/2017 у розмірі 76 466,40 грн., та зобов'язався її погасити частковими платежами у період з 31.12.2018 по 31.05.2019. 01.02.2019 Позивач та Відповідач узгодили суму заборгованості Замовника по Договору  підписавши акт звірки взаємних розрахунків на суму 72  000,00 грн. (а.с.26). Проте, суму заборгованості Замовник підряднику не перерахував. Порушення грошових зобов'язано по Договору №08/12/17 стали підставою для звернення  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Укренергосістем». Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України). Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору  ( п. 1 ст. 193 ГК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України. Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події. Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду. Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. За змістом даних норм Цивільного кодексу України, договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Статтею 853 ЦК України    встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Частиною 4  ст. 882 ЦК України  передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до умов Договору №08/12/17 виконав підрядні роботи на суму 134 538,72 грн. Відповідач підписав акт приймання-передачі виконаних робіт 15.02.2018 без зауважень та застережень, проте в порушення умов Договору кошти за виконані роботи Підряднику перерахував частково, внаслідок чого за Відповідачем обліковується борг у розмірі 72 000,00 грн. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт виконання робіт відповідачу, та вважає, що вимоги позивача про стягнення суми невиконаного відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 72 000,00 грн. за Договором №08/12/17 від 08.12.2017 підлягають задоволенню, оскільки вони є правомірними та  обґрунтованими. Враховуючи положення п.5.3.2 Договору, Замовник мав сплатити Підряднику залишок коштів у розмірі 72  000,00 грн. до 01.03.2018, проте своє грошове зобов'язання за Договором не виконав. Крім суми основного боргу у розмірі 72 000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12 504,33 грн., нараховану за період з 01.03.2018 по 13.07.2018. Згідно пункту 8.9. Договору, за порушення строку оплати (п.5.3.2) Замовник  зобов'язаний сплатити Підряднику  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань. Актом приймання-передачі від 15.08.2018 виконаних робіт виконавець передав, а замовник прийняв роботу, виконану Підрядником на суму 134 538,72 грн. але оплатив її лише частково. Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 01.02.2019, сума заборгованості Замовника по Договору  складає 72  000,00 грн. (а.с.26). За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування. Матеріали справи не містять доказів сплати боргу відповідачем позивачу за Актом здачі-приймання робіт від 15.02.2018 по договору №08/12/17  на суму 72 000,00 грн. Враховуючи положення п.5.3.2 Договору, прострочення виконання зобов'язання починається з 02.03.2018, а не з 01.03.2018, як визначив позивач. Тому,  розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних повинен бути скоригований в сторону зменшення. Перевіривши розрахунок пені за період з 02.03.2018 по 01.09.2018, суд вважає правомірною та обґрунтованою пеню у розмірі 12  441,21 грн. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Керуючись нормами цієї статті, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрати у сумі 5 948,64 грн. та три відсотки річних у розмірі 2 142,25 грн., нараховані на суму основного боргу у розмірі 72  000,00 грн. за період з 01.03.2018 по 01.02.2019. За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.     Перевіривши розрахунок інфляційних витрат суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення оплати, а тому до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 5 100,51 грн. за період з 01.04.2018 по 30.01.2019. Здійснивши перерахунок 3 % річних суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення оплати, а тому до стягнення підлягають 3 % річних  за період з 02.03.2018 по 25.02.2019 у розмірі 2 136,33 грн. Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ТОВ «Укренергосістем про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 91 678,05 грн. Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- В И Р I Ш И В: Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»  в особі Виробничою одиницею «Дружківкатепломережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергосістем» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 92  595,22 грн. – задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергосістем» на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»  в особі Виробничою одиницею «Дружківкатепломережа» заборгованість по Договору №08/12/17 від 08.12.2017 у сумі 72  000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., суму 3 % річних у розмірі 2  136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 33 коп., суму індексу інфляції у розмірі 5  100 (п'ять тисяч сто) грн. 51 коп., суму  пені у розмірі  12  441 (дванадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 21 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  901 (одна тисяча дев'ятсот одна) грн. 97 коп. В решті задоволення позовних вимог відмовити. Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07 травня 2019 року. Повний текст рішення складено та підписано 11 травня 2019 року. Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.           Суддя                                                                                                                               Е.В. Зекунов