Рішення

від 08.05.2019 по справі 366/481/19

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/481/19

2/366/330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2019 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючої - судді Слободян Н.П.,

секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що він працював у ДЗ Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров`я .

Наказом № 1 від 04.02.2019 року він був звільнений з посади на підставі п.4 ст. 41 КЗпП України (перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні у близької особи). Своє звільнення вважає незаконним з таких підстав.

Його батька - ОСОБА_2 27.12.2018 року було призначено на посаду директора цього закладу, внаслідок чого виникло підпорядкування позивача близькій особі, що розцінювалось МОЗ України як конфлікт інтересів. Однак, законом не передбачено підстав звільнення за таких обставин.

Ст. 25-1 КЗпП України визначено можливість обмеження щодо спільної роботи родичів на підприємстві, установі, організації (порядок запровадження таких обмежень в установах, організаціях державної форми власності встановлюється законодавством) . Застосоване відносно нього звільнення, як захід врегулювання конфлікту інтересів, суперечить п.4 ст.41 КЗпП України і не може бути застосований до підлеглої особи взагалі.

З огляду на це позивач просив поновити його на посаді лікаря-стоматолога та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 04.03.2019 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків 01.04.2019 року у справі відкрито провадження. Вирішено справу розглядати у порядку спрощеного провадження. Перше судове засідання призначено на 25.04.2019 року.

25.04.2019 року до участі у справі залучено у якості третьої особи на стороні відповідача, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору керівника відповідача, наказом якого і було звільнено позивача. Друге судове засідання призначено на 08.05.2019 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлений вчасно. Подав до канцелярії суду заяву, що позов підтримує в частині поновлення на роботі, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовляється. Просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача, подавши у судовому засіданні 25.04.2019 року відповідь НАЗК, у судове засідання, призначене на 08.05.2019 року не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно, належним чином. Подав до канцелярії суду заяву про те, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі визнає, просить справу розглядати без його участі.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно, належним чином. Подав до канцелярії суду клопотання, у якому просить справу розглядати без його участі.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №6 від 31 липня 2013 року прийнятий на роботу ДЗ СМСЧ № 16 ТОЗ України лікарем-стоматологом.

З трудової книжки позивача вбачається, що 07.12.2016 року найменування закладу, в якому працював позивач, змінено на Державний заклад Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України .

27.12.2018 року ОСОБА_2 - батька позивача - призначено на посаду директора зазначеного медичного закладу. Ця обставина жодною із сторін не оспорюється, а тому, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Наказом № 1 від 04.02.2019 року, підписаним , як керівником установи ОСОБА_2 , позивач звільнений з роботи на підставі п.4 ст. 41 КЗпП України: причиною та підставою звільнення зазначено перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні близької особи. Це ж зазначено і у трудовій книжці позивача (запис № 8).

Державний заклад Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров`я України є державним закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Зазначений заклад створений згідно наказу МОЗ України від 21.05.1996 року № 143 Про підпорядкування медсанчастини (м. Чорнобиль) , а отже є юридичною особою публічного права, а директора цього закладу є відповідно посадовою особою юридичної особи публічного права.

4 лютого 2019 року директор Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_2 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно надання роз*ясень щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів між ним, як директором закладу, та його сином, який працює у ньому на посаді лікаря-стоматолога.

У своїй відповіді № 31-07/17183/19 від 06.03.2019 року НАЗК надало роз`яснення про те, що, з огляду на ситуацію, яка розглядалась, Закон не встановлює заборон на спільну роботу близьких осіб для посадових осіб юридичної особи публічного права . В той же час зазначено, що, враховуючи наявність приватного інтересу (обов`язкову складову конфлікту інтересів), а також службові повноваження директора Державного закладу та можливість прийняття ним під час виконання службових повноважень рішень, вчинення чи невчинення дій стосовно сина (позивача у справі), у нього вбачається потенційний конфлікт інтересів , який потребує відповідного врегулювання, яке передбачено статтями 28-34 Закону України Про запобігання корупції .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні у близької особи.

Антикорупційним законодавством передбачено обов`язок посадових осіб публічного права дотримуватися вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що його звільнення, здійснене як захід врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, який виник у його батька, внаслідок призначення на посаду директора закладу, на виконання припису ч.1 ст. 28 Закону України Про запобігання корупції : особи, зазначені в п.п. 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону зобов`язані вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів . Проте, застосований захід є неналежним заходом врегулювання конфлікту інтересів, так як не є підставою звільнення працівника відповідно до п.4 ст.41 КЗпП України. Врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом вжиття заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів (ст. 29 Закону № 1700). Однак серед запропонованих Законом заходів немає такого заходу, як звільнення підлеглої особи відносно тої особи, яка зазначена в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону. В цьому Законі передбачений лише такий захід, як звільнення саме посадової особи, якій підпорядкована близька особа, при чому звільнення може бути застосоване як крайній захід, після опробування інших заходів.

На це звертається увага і у рішенні НАЗК № 839 від 29.09.2017 року Про затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів , а саме п.1.1.3 звільнення та переведення, як способи врегулювання конфлікту інтересів, як і інші способи врегулювання конфлікту інтересів, можуть застосовуватись виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів .

Відповідно до ч.2 ст. 34 Закону № 1700 Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу .

Як встановлено судом, керівник Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров`я України прийняв рішення про звільнення позивача на підставі п.4 ч.1 ст. 41 КЗпП України (перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні у близької особи. Проте, в той же день, маючи сумніви щодо наявності у нього конфлікту інтересів директор ДЗ ЦСМД ЗВ МОЗ України виконав свій обов`язок, передбачений ч.5 статті 28 Закону України Про запобігання корупції , звернення до територіального органу НАЗК за роз`ясненнями. НАЗК у своїй відповіді чітко зазначено, що Закон не встановлює заборон на спільну роботу близьких осіб у ситуації позивача та його батька , як керівника державного закладу.

Тому, у відповідача не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи саме з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ст. 241 1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Оскільки в наказі на звільнення зазначено звільнити 4 лютого 2019 року , ОСОБА_1 вважається звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення: 05.02.2019 року.

Зазначене підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи .

Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, відповідно ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі з 05.02.2019 року.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, передбачений ст. 13 ЦПК України, цієї вимоги не розглядає.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Враховуючи, що при подачі позову про поновлення на роботі позивач звільнявся від сплати судового збору, а тому судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 197, 264-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України про поновлення на роботі задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді лікаря-стоматолога у Державному закладі Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України з 05 лютого 2019 року.

Стягнути з Державного закладу Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров"я України ( Код ЄДРПОУ 24879209, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Кірова, 21) на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення (08.05.2019 року).

Суддя Слободян Н.П.