Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/2470/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.05.2019Справа №  910/2470/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/2470/19 За позовомДержавного підприємства “Міжнарожний аеропорт “Бориспіль”; ДоДержавного підприємства “Сілволайн”; Простягнення 19  216,90 грн. без повідомлення учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Міжнарожний аеропорт “Бориспіль” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Сілволайн” 8  205,00 грн. заборгованості з оплати послуг за договором від 01.09.2013 № 02.2.2-14.24-4, 783,51 грн. пені за час прострочення, 65,30 грн. 3 % річних та 163,09 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, а також 10  000,00 грн. штрафу за ненадання довідки про дохід за грудень 2018 року.   Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань з замовника послуг транспортування багажу пасажирів у терміналах аеропорту.    На підтвердження заявлених вимог позивачем подано суду договір від 01.09.2013 № 02.2.2-14.24-4 і додаткові угоди до нього, рахунки-фактури на оплату послуг, акти приймання-здачі виконаних послуг, довідки про дохід та докази їх надіслання відповідачу.        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2470/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу – строк для подання відповіді на відзив. В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 05.03.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав. Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України   відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2019. Однак, конверт з ухвалою суду було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку без вручення адресату. Згідно з ч. 6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (станом на 26.02.2019), вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило. Вивчивши матеріали позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, повно і всебічно з'ясувавши обставин, дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 01.09.2013 Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (по тексту договору – аеропорт) Державне підприємство “Сілволайн” (по тексту договору – підприємство) уклали договір № 02.2.2-14.24-4, предметом якого визначити наступне: з метою покращення обслуговування пасажирів в Державному підприємстві “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, аеропорт надає послуги зі створення умов для здійснення, за бажанням пасажирів, транспортування їх багажу працівниками підприємства, а підприємство оплачує отримані послуги. За бажанням пасажирів підприємство здійснює транспортування багажу з зони висадки пасажирів до стійок реєстрації авіаквитків терміналів “В” та “D”,  транспортування багажу з зони отримання багажу в залі “Приліт” в терміналах “В” та “D”  до транспортних засобів, розташованих біля терміналів “В” та “D”. Строк дії договору було встановлено у розділі 7 договору та, як вбачається з додаткових угод до договору, він неодноразово продовжувався, зокрема, згідно з приєднаною до позовної заяви додатковою угодою № 5 від 20.12.2017 строк дії договору було продовжено до 31.12.2018.                До основних обов'язків аеропорту як виконавця послуг було віднесено обов'язок зі створення умов для  надання підприємству можливості здійснювати транспортування багажу пасажирів, виставляти рахунки за надані послуги та виписувати акти приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2.1, п. 2.2.2). До основних обов'язків підприємства як замовника послуг було віднесено обов'язок оплачувати аеропорту вартість наданих послуг, підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та надавати періодичні звіти (повні, видані касовими апаратами) п. 2. 1.7). Ціна договору та порядок взаєморозрахунків було обумовлено сторонами у розділі 3 договору, зокрема: - ціна послуг зі створення умов для надання підприємству можливості здійснювати діяльність на території аеропорту визначається з розрахунку 10 % від чистого доходу за транспортування багажу пасажирів в місяць (без урахування ПДВ), що визначається на підставі довідки про чистий дохід за звітний місяць. Оплата послуг здійснюється протягом всього періоду здійснення підприємством діяльності (п. 3.1); - підприємство до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає в бухгалтерію аеропорту довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності підприємства на території аеропорту та періодичний звіт повний за звітний місяць (п. 3.2); - аеропорт, на підставі довідки про чистий дохід, наданої підприємством, щомісяця виставляє підприємству рахунок за надані послуги за звітний місяць та виписує акт приймання-здачі виконаних послуг. Підприємство з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться підприємством до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг підприємство зобов'язане підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками підприємств або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про наявність таких повноважень (п. 3.3). За своєю правовою природою укладений договір слід віднести до договорів про надання послуг, під яким ст. 901 Цивільного кодексу України розуміється договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З викладеного слідує, що між ними виникла правовідносини з договору про надання послуг, що підпадає під правове регулювання як загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України про зобов'язання, так і норм про договір з надання послуг. Спір у справі виник наслідок порушення відповідачем обов'язків з оплати отриманих послуг, а також у зв'язку з ненаданням довідки про чистий дохід за грудень 2018 року.    Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. На виконання умов договору відповідач надав відповідачу довідки про чистий дохід за вересень 2018 року, який склав 21  375,00 грн., 10 % від якого становить 2  137,50 грн., жовтень 2018 року, який склав 24  500,00 грн., 10 % від якого становить 2  450,00 грн., за листопад 2018 року, який склав 22  500,00 грн., 10 % від якого становить 2  250,00 грн. На підставі зазначених довідок відповідач склав акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором за вересень 2018 року від 30.09.2018 на суму 2  565,00 грн., за жовтень 2018 року від 31.10.2018 на суму 2  940,00 грн. та за листопад 2018 року від 30.11.2018 на суму 2  700,00 грн. Також, на виконання умов договору позивач склав рахунки-фактури на оплату послуг № 226/489 від 30.09.2018 на суму 2  565,00 грн., № 226/555 від 31.10.2018 на суму 2  940,00 грн., № 226/614 від 30.11.2018 на суму 2  700,00 грн.   Як слідує з актів та рахунків вартість послуг позивачем визначена за даними довідок відповідача про чистий дохід з урахуванням податку на додану вартість. Рахунок на оплату та акти приймання-здачі виконаних послуг позивач направляв відповідачу для оплати і документального оформлення, що підтверджується приєднаними до позовної заяви описами вкладення у цінний лист.        Доказів підписання актів та оплати рахунків суду подано не було. Також не подано доказів передачі (направлення) позивачу довідки про чистий дохід за грудень 2018 року.   За умовами п. 3.3 договору такі акти вважаються підписаними, якщо протягом п'яти днів їх не було повернуто.          Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вказувалося вище, обов'язок замовника оплачувати послуги, надані виконавцем, встановлено у п. 2.1.7 та вбачаються з розділу 3 договору і строк оплати обмежується 20-им числом поточного місяця. За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки належними, достовірними і допустимим засобами доказування підтверджується факт надання позивачем послуг на вартістю 8  205,00 грн. за період вересня – листопада 2018 року, то відповідач є таким, що порушив грошові зобов'язання за договором та заборгував позивачеві заявлену до стягнення суму, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 783,51 грн. пені за час прострочення, 65,30 грн. 3 % річних та 163,09 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, що розраховані з 21-го числа кожного наступного за звітним місяця до 25.02.2019, а також 10  000,00 грн. штрафу за ненадання довідки про чистий дохід за грудень 2018 року.    Період, за який позивач розраховує такі суми узгоджується з умовами договору та з приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.      Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.        Обов'язок зі сплати договірної неустойки у вигляді пені сторони погодили у п. 3.4 договору, де вказується, що у разі порушення строків оплати послуг, підприємство сплачує аеропорту за кожний день прострочення оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується до моменту повного погашення підприємством дебіторської заборгованості за даним договором. Нарахування пені позивачем було проведено з урахуванням приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.       У п. 3.5 договору сторони погодили, що в разі порушення підприємством строків подачі довідки про отриманий чистий дохід (згідно з п. 3.2 договору) або її відсутності, підприємство сплачує на користь аеропорту штраф у розмірі 10 000,00 (десяти тисяч гривень 00 копійок) гривень (без ПДВ) за кожне таке порушення. Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат  та 3 % річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.   Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю. У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Державного підприємства “Сілволайн” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 22, ідентифікаційний код 31899384) на користь Державного підприємства “Міжнарожний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7,  ідентифікаційний код 20572069) 8  205 (вісім тисяч двісті п'ять) грн. боргу, 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 51 грн. пені, 65 (шістдесят п'ять) грн. 30 коп. 3 % річних, 163 (сто шістдесят три) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 10  000 (десять тисяч) грн. штрафу та 1  921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                           О.В. Мандриченко