Ухвала

від 08.05.2019 по справі 914/2905/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.05.2019 р.                                                                      Справа № 914/2905/15

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Айзенбарт А.І., розглянувши матеріали справи

за заявою:Державної судової адміністрації України, м. Київ

про:виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

у справі:№ 914/2905/15

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні фірма «Західтрансбуд», м. Львів

до відповідача:Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області, с. Монастирець, Львівська область

про:стягнення 437407,47 грн.

Представники сторін:

від заявника:не з'явився

від позивача:Маїк І.С. – представник

від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду від Державної судової адміністрації України надійшла заява від 16.04.2019р. №10-10239/19 про виправлення помилки в наказі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

У зв'язку із перебуванням судді Синчука М.М. у відпусті, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №914/2905/15, внаслідок яких заяву Державної судової адміністрації України передано для розгляду судді Мазовіти А.Б.

Ухвалою від 26.04.2019р. суд прийняв заяву до розгляду, який призначив на 08.05.2019р.

Заявник явки повноважного представника в судове засідання 08.05.2019р. не забезпечив, у поданій заяві просить суд розглядати справу без його участі. У поданій заяві заявник зазначає, що всупереч ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у наказі не зазначено інформації про стягувача – Державну судову адміністрацію України, а тому заявник просить суд виправити помилку в наказі, шляхом зазначення в такому найменування та реквізити стягувача. Крім цього, заявник просить поновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання, оскільки первинно наказ був направлений судом на адресу Городоцької ОДПІ Львівської області, якою в свою чергу наказ скеровано до Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області. В подальшому, державним виконавцем Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №51355341 з примусового виконання наказу від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 та повернуто наказ до суду. Листом від 16.03.2017р. №914/2905/15/1/17 наказ направлено судом на адресу стягувача – Державної судової адміністрації України. Оскільки наказ одержано стягувачем після закінчення строку для пред'явлення його до виконання, заявник просить поновити строк, як такий, що пропущений з поважних причин.

Представник позивача в судове засідання 08.05.2019р. з'явився, проти задоволення заяви не заперечив.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 08.05.2019р. не забезпечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

З урахуванням наведених законодавчих положень, суд прийшов до висновку, що заява підлягає розгляду в даному судовому засіданні.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2015р. у справі №914/2905/15 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області на користь ТОВ з транспортного будівництва у Західному регіоні фірма «Західтрансбуд» 415541,61 грн. – інфляційних втрат, 21865,86 грн. – 3% річних, стягнуто з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області в дохід Державного бюджету України 6561,11 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення Господарським судом Львівської області 02.11.2015р. видано відповідні накази, в т.ч. про стягнення з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області в дохід Державного бюджету України 6561,11 грн., який у відповідності до чинної на той момент редакції ГПК України, скеровано Городоцькій ОДПІ.

З метою виконання рішення суду, Городоцька ОДПІ звернулася з заявою про відкриття виконавчого провадження до Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області. За результатами розгляду заяви, державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №51355341 з примусового виконання наказу від 16.11.2015 р. у справі №914/2905/15.

09.03.2017р. на адресу Господарського суду Львівської області від Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повернувся наказ у справі №914/2905/15.

Як вбачається з листа Господарського суду Львівської області від 16.03.2017р. №914/2905/15/1/17, адресованого Державній судовій адміністрації України, причиною повернення без виконання виконавчого документа про стягнення судового збору у справі №914/2905/15 є відсутність банківських реквізитів у заяві Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про примусове виконання судового рішення, поданій 07.06.2016р.

З матеріалів справи судом встановлено, що лист Господарського суду Львівської області від 16.03.2017р. №914/2905/15/1/17 з долученим оригіналом наказу, був одержаний стягувачем 23.03.2017р., тобто після закінчення строку для пред'явлення наказу до виконання (16.11.2016р.)

Детально ознайомившись з заявою та долученими до неї документами, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, приписами ч. 1 ст. 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обовязковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

Крім цього, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду у справі Ліпісвіцька проти України зазначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи те, що виданий Господарським судом Львівської області наказ від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 про стягнення з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області в дохід Державного бюджету України 6561,11 грн. було одержано стягувачем лише 23.03.2017р., тобто після закінчення строку пред'явлення наказу до виконання, причина пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання є поважною та підлягає поновленню, а заява в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі наказу), у виконавчому документі зазначаються, зокрема, 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Аналогічна вимога щодо обов'язкових реквізитів виконавчого документа, викладена в п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» чинної редакції.

Однак, як вбачається зі змісту наказу Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 про стягнення з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області в дохід державного бюджету України 6561,11 грн. судового збору, відомості про стягувача відсутні. Вказане пояснюється тим, зокрема, що станом на день видачі наказу, стягувачем за ним являлася держава (без визначення відповідного державного органу), а накази скеровувалися для виконання до органів ДПІ.

Згідно положень ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції), за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відтак, суд вважає за необхідне виправити помилку у наказі Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 (бланк 041984), а саме: після слів «Наказ дійсний для пред'явлення до виконання протягом року», слід читати: «Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)».

Щодо покликань заявника на необхідність зазначення в наказі реквізитів для зарахування коштів, такі судом відхиляються.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Із врахуванням наведеного, суд зазначає, що зміст наказу повинен відповідати резолютивній частині рішення суду, на підставі якого він видається. Зважаючи на те, що резолютивна частина рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2015р. у справі №914/2905/15 не містить таких реквізитів, доповнення наказу цими реквізитами являється фактично зміною судового рішення, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, що в свою чергу, є недопустимим.

Суд звертає увагу заявника на те, що він як стягувач, не позбавлений права при зверненні до компетентного органу з заявою про виконання наказу, вказати необхідні банківські реквізити для перерахування коштів.

Керуючись ст.ст. 234, 326-329 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

2. Поновити Державній судовій адміністрації України пропущений строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 (бланк 041984) про стягнення з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області в дохід державного бюджету України 6561,11 грн. судового збору, з наступного дня після набрання ухвалою суду законної сили.

3. Виправити помилку в наказі Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/2905/15 (бланк 041984), а саме: після слів «Наказ дійсний для пред'явлення до виконання протягом року», слід читати: «Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)», далі по тексту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.05.2019р.

Суддя                                                             Мазовіта А.Б.