Ухвала

від 07.05.2019 по справі 925/541/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/541/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Тищенко О.В. та за участю представників: від Черкаської міської ради - Горшанова В.І., за довіреністю, від Департаменту житлово-комунального комплексу ЧМР - Якимчук С.С., за довіреністю, розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовною заявою заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Черкаської міської ради до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та Приватного підприємства Черкаси - Доргстрой про визнання недійсними результатів відкритих торгів та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Черкаської міської ради звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати недійсним результати відкритих торгів з публікацією англійською мовою, яке розміщене у системі публічних закупівель Prozorro 23.03.2018 за №UA-2018-03-23-003133-b та яке оформлене прокольним рішенням розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради №52 від 05.05.2018 по закупівлі Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради послуг з будівництва трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ДК 021:2015:45230000-8); визнати недійсним договір №15 від 17.05.2018, укладений між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ПП Черкаси-Доргстрой про закупівлю послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі, укладеного за результатами відкритих торгів з публікацією англійською мовою, зі змінами, внесеними до даного договору, шляхом укладення додаткової угоди №1 від 17.05.2018.

18.03.2019 від Черкаської міської ради надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги прокурора не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Зазначені у позовній заяві факти є лише припущенням та суб`єктивною думкою позивача, що в свою чергу жодним чином не обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради ніяким чином не порушувалося бюджетне законодавство. Оскаржуваний договір припинив свою дію у зв`язку із виконанням сторонами своїх зобов`язань. Ціна договору становила 18400000 грн, і на день розгляду справи а Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради прийнято та оплачено робіт на суму 18310596,46 грн. Оскаржень умов тендерної документації на адресу Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради не надходило, відповідно і порушень законних прав та інтересів учасників/третіх осіб не було.

Перший позивач, належним чином повідомлений про дату та час проведення підготовчих засідань, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Другий відповідач (його представник) у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвали суду направлялись Приватному підприємству Доргстрой за місцем його державної реєстрації та отримані уповноваженим представником, про що свідчить наявний у справі корінець поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 07.05.2019 оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Судом встановлено, що Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради через систему публічних закупівель Prozorro замовив закупівлю послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі (ДК 021:2015:45230000-8) з очікуваною вартістю робіт 20 млн. грн. Згідно тендерної документації строки виконання послуг визначені замовником з 01.05.2018 до 31.12.2018. Відповідно до додатку №12 до рішення Черкаської міської ради Про міський бюджет на 2018 рік (зі змінами від 20.03.2018) видатки на поточний ремонт дорожнього покриття у 2018 році становлять 18,4 млн. грн. За результатами проведення закупівель визначено переможця Приватне підприємство Черкаси-Доргстрой , з яким укладено договір про надання послуг №15 від 17.05.2018 на суму 19,3 млн. грн., що перевищує межі видатків, запланованих на 2018 рік. До пункту 3.1 вказаного договору внесено зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 17.05.2018 та визначено, що ціна договору становить 18 млн. 400 тис. грн.

За результатами відкритих торгів (оголошення №ІІА-2017-05-25-000690-а від 25.05.2017 державний класифікатор: ДК 021: НОМЕР_1 :45230000-8) було укладено договір №192 від 25.07.2017 про надання аналогічних послуг між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Лімож щодо надання послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі на суму 18,8 млн.грн. Згідно додаткової угоди №2 від 26.04.2018 до вказаного договору встановлено, що фінансування на 2018 рік вищевказаних послуг за договором становить 6,74 млн. грн.

Прокурор зазначає, що на 2018 рік Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради взято бюджетні зобов`язання за договорами №192 від 25.07.2017 та №15 від 17.05.2018 у сумі 6,74 млн. грн та 18,4 млн. грн відповідно, що в сумі становить 25,14 млн. грн, в той час як на вказані цілі у бюджеті міста Черкаси передбачено видатків на суму 18,4 млн. грн, що безумовно вказує на порушення Департаментом бюджетного законодавства та унеможливлює виконання укладеного договору №15 від 17.05.2018, внаслідок чого він є завідомо не виконуваним бюджетною організацією. Згідно додатку №12 до рішення Черкаської міської ради Про міський бюджет на 2018 рік Департаменту, як головному розпоряднику коштів у 2018 році на поточний ремонт дорожнього покриття заплановано 18,4 млн грн видатків. За твердженням прокурора, вказані дії Департаменту є порушенням бюджетного законодавства. Посилаючись на лист Мінекономрозвитку №3304-06/48844-06 від 28.12.2017 прокурор вказує, що розрахунок очікуваної вартості предмета закупівлі не регулюється ЗУ Про публічні закупівлі і здійснюється замовником самостійно, виходячи зі специфіки такого предмета, умов й обставин здійснення конкретної закупівлі. Прокурор зазначає, хоч положення законодавства у сфері публічних закупівель надають можливість замовнику планувати здійснення закупівель виходячи з очікуваної вартості й не зобов`язують керуватися затвердженими кошторисними призначеннями, проте норми бюджетного законодавства прямо зобов`язують замовника укладати договір про закупівлю лише за наявності затверджених асигнувань, оскільки в інакшому випадку такий договір є нікчемним (недійсним з моменту його укладення). Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, як замовник послуг з будівництва трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (поточний ремонт вулично-дорожньої мережі) на 2018 рік порушено вимоги статей 23 та 48 Бюджетного кодексу України під час проведення відкритих торгів із закупівлі послуг та укладення договору за їх результатом. Як наслідок, договір про надання послуг №15 від 17.05.2018 укладений між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та Приватним підприємством Черкаси-Доргстрой із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 17.05.2018 має бути визнаний недійсним.

Подаючи позов до суду, прокурор обґрунтовує його подання порушенням інтересів держави та зазначає, що підставою для представництва прокурором інтересів держави є порушення законодавства про публічні закупівлі, яке вплинуло на результати проведення закупівлі послуг за бюджетні кошти. Крім того, правовідносини, які пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а незаконність рішення комітету з конкурсних торгів, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. На думку прокурора, кошти, які передбачені на оплату послуг з проведення ремонтних робіт вулично-дорожньої мережі є коштами Черкаського місцевого бюджету, грошові кошти якого відносяться до державних коштів, тому порушення порядку їх використання (призначення) свідчать про порушення інтересів Черкаської міської ради. А враховуючи, що міською радою не вжито заходів щодо визнання недійсним протокольного рішення тендерного комітету та не вжито заходів щодо визнання недійсним договору, який укладений за результатами цього тендеру, то свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування та дає прокурору право на підставі статті 23 Закону України Про прокуратуру на звернення до суду. Також посилаючись на те, що відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України це міністерство є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державних та публічних закупівель, тому прокурор вважає, що цей орган є тим саме тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах та який належним чином не виконує свої повноваження.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги прокурора про: визнання недійсним результатів відкритих торгів, які проведені у системі публічних закупівель Prozorro та визнання недійсним договору про закупівлю послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі. Як вбачається зі змісту позовної заяви, при зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив органами, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спір правовідносинах, а отже і позивачами: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Черкаську міську раду.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України Про прокуратуру . Відповідно до статті 23 цього Закон прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Згідно зі змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на участь прокурора у суді на боці однієї з сторін, як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор, вчиняючи процесуальні дії стає противником чи союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності. Підтримка, що надається прокурором одній зі сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які ймовірно не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або у випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу

виконавчої влади. Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. Суд звертає увагу на те, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноваженим державою орган на здійснення повноважень у спірних правовідносинах не вжив цивільно-правових заходів щодо повернення земельної ділянки та не звертався до суду з позовом про визнання недійсною додаткову угоду, є недостатнім для підтвердження таких доводів. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Тобто, у кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 статті 131-1 Конституції України щодо представництва прокурором інтересів держави у судах не може тлумачитись розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є одним з засад правосуддя. Суд, дослідивши наведені докази та доводи прокурора, дійшов висновку, що обставини, на які послався прокурор при зверненні до суду не свідчать про порушення інтересів держави у розумінні приписів наведених вище правових норм, тому відсутні підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави.

Відповідно до частини статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Водночас, судом було порушено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі. Згідно з частиною другою статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про, зокрема, залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. З огляду на викладене, позовна заява заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Черкаської міської ради до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та Приватного підприємства Черкаси-Доргстрой про визнання недійсними результатів закупівлі послуг та визнання недійсним договору, підлягає залишенню без розгляду, оскільки прокурор, звертаючись до суду із даним позовом не обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до частин 2-4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України Про судовий збір залишення заяви без розгляду є підставою для його повернення позивачу. Разом з тим, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 7 цього Закону повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, а у суду відсутнє таке клопотання, підстав для прийняття рішення про повернення судового збору у суду немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 226, статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити позов без розгляду.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текс ухвали підписаний 11.05.2019

Суддя Кучеренко О.І.