Рішення

від 08.05.2019 по справі 922/943/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/943/19 Господарський суд Харківської області у складі: судді Смірнової О.В.                    розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом    Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська  АЕС", м. Славутич Київської області      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче  підприємство "Торкрет", м. Харків    про    стягнення коштів в сумі 83947,50 грн. без виклику представників сторін ВСТАНОВИВ: Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Торкрет" пеню в сумі 25447,50 грн. та штраф в сумі 58500,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині поставки товару за договором №18-0073-2 від 16.03.2018 року. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору. Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2019 року  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/943/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України,   суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Ухвала господарського суду Харківської області від 08.04.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5). Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/943/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне. 16.03.2018 року між державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська АЕС” (позивач, Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство "Торкет" (відповідач, Постачальник) укладено договір поставки товару № 18-0073-2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені умовами договору строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти й сплатити за нього грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідно до п.1.3. Договору, основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо — зазначені в Специфікації (додаток №1 до договору). Планова (гранична) ціна договору становила 877500,00 грн. Пунктом 3.6 Договору встановлено, що фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Згідно з п. 5.1 Договору та специфікації (додаток № 1 до договору в редакції додаткової угоди №3 від 24.07.2018 року), поставка товару повинна відбуватися одночасно двома спеціальними автомобільними цементовозами частинами в кількості 20-24 тони кожний автомобіль: жовтень 2018 року — один раз на місяць до 15.10.2018 року; листопад 2018 року — один раз на місяць до 15.11.2018 року; грудень 2018 року — один раз на місяць до 14.12.2018 року. У відповідності з пунктом 6 таблиці 2 специфікації до Договору, сторони досягли згоди, що при визначенні якості поставленого товару зразків (проб) Покупець буде проводити випробування продукції відповідно вимогам п.п.3.1, 4.4, 4.5, 4.7 ДСТУ Б В.2.7-181:2009. Постачальник повинен надати пробу товару з партії в кількості 10 кг не пізніше ніж за 30 календарних днів до кожної поставки відповідно до п.4 специфікації. Згідно з п.11.1 Договору, договір вважається укладеним після підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності), з дати підписання останньою стороною і діє до 20.12.2018 року, в частині фінансових зобов'язань — до повного їх виконання сторонами. Позивач зазначає, що станом на 30 листопада 2018 року, постачання товару на умовах досягнутих домовленостей та вимог договору не відбулось. Позивач неодноразово листами від 30.08.2018 року №3102/01120100-2018, від 24.09.2018 року №3391/38010000-2018 та від 17.10.2018 року №3686/01120400-2018 нагадував та наполягав саме на необхідності своєчасного постачання товару оскільки цемент, який закуповувався, мав застосовуватись при виготовленні упаковок радіоактивних відходів для подальшого їх захоронення. Зрив термінів та обсягів виготовлення упаковок РАВ, в тому числі з підстав не постачання цементу, впливає на своєчасне виконання ДСП ЧАЕС зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання в сфері поводження з РАВ. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором, позивач скористався правом, визначеним у п.7.2.1 Договору та повідомив відповідача листом від 03.12.2018 року №4390/01120100-2018 про дострокове розірвання з 14.12.2018 року Договору № 18-0073-2 від 16.03.2018 року. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення Постачальником строків виконання зобов'язань за цим договором йому нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості. Відповідно до розрахунку позивача, сума пені складає 25447,50 грн., сума штрафу - 58500,00 грн. Позивач направив на адресу відповідача претензію №492/01110200-2019 від 06.02.2019 року щодо порушення умов договору та сплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді та задоволення. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Пунктом 2 ст. 193 ГК України визначено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Між тим, всупереч умовам Договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, чим припустився порушення господарського зобов'язання. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011 року та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 року по справі №14/80-09-2056. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення Постачальником строків виконання зобов'язань за цим договором йому нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 25447,50 грн. та штрафу в сумі 58500,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 232 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -    ВИРІШИВ: Позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Торкрет" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 54, кв. 1, код ЄДРПОУ 31800529) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, код ЄДРПОУ 14310862) пеню в сумі 25447,50 грн., штраф в сумі 58500,00 та 1921,00 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне рішення складено 08.05.2019 року.     Суддя  О.В. Смірнова