Рішення

від 10.05.2019 по справі 711/2138/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2138/19

Провадження № 2/711/1182/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову вказує, що він з 24.05.2017 року був звільнений з роботи в ПАТ Азот на підставі наказу № 534-вк від 18.05.2017 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Однак в день звільнення розрахунок з ним проведений не був.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2018 року з відповідача - ПАТ Азот на його користь була стягнута заробітна плата в сумі 15012 грн. 20 коп..

Вказане рішення було виконане приватним виконавцем Плесюком О.С. шляхом стягнення з ПАТ Азот на його користь коштів, які одноразовим платежем були 27.12.2018 року перераховані на його банківський рахунок.

Оскільки відповідач повністю виплатив йому заробітну плату лише 27.12.2018 року, то до стягнення з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25.05.2017 року по 27.12.2018 року, тобто за 401 день затримки розрахунку, в сумі 99267 грн. 55 коп., із розрахунку: 247 грн. 55 коп. (середньоденна заробітна плата) х 401 день (період затримки розрахунку) = 99267 грн. 55 коп.

А тому, просить стягнути з ПАТ Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25.05.2017 року по 27.12.2018 року в сумі 99267 грн. 55 коп. та понесені ним судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

25.04.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній просить врахувати, що в порушенні строків здійснення розрахунку при звільненні позивача відсутня вина ПАТ Азот , оскільки діяльність підприємства поставлена в залежність від ціни на природний газ та вартості імпортних мінеральних добрив і в зв`язку з цим з 07.03.2017 року відбулася повна зупинка виробництва, яке було відновлено лише з червня 2017 року, що призвело до скрутного матеріального становища. Крім того, просив врахувати, що державним виконавцем було накладено ряд арештів на рахунки ПАТ Азот , що виключало можливість виплати заробітної плати працівникам підприємства. Також просив врахувати, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який позивач просить стягнути на його користь, є значно більшим самої заборгованості по заробітній платі, тому має бути зменшений для збереження принципу співмірності. Також вказує, що позивачем не враховано, що із середнього заробітку за час затримки розрахунку також необхідно відрахувати всі обов`язкові податки та платежі. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, стягнути з відповідача - ПАТ Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25.05.2017 року по 27.12.2018 року в сумі 99267 грн. 55 коп. та понесені ним судові витрати.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. 25.04.2019 року представником відповідача, за довіреністю - Дрозд Т.В., на адресу суду був направлений письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ПАТ Азот та був звільнений із займаної ним посади на підставі наказу ПАТ Азот № 534-вк від 18.05.2017 року з 24.05.2018 року. В день звільнення розрахунок з позивачем ОСОБА_1 проведений не був. Вказані обставини встановлені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2018 року, яким стягнуто з відповідача - ПАТ Азот на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 15012 грн. 20 коп., з відрахуванням обов`язкових платежів (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: Про оплату праці .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 в день його звільнення проведений не був, а проведений лише 27.12.2018 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача - ПАТ Азот на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25.05.2018 року до 27.12.2018 року, тобто, до дня повного розрахунку відповідача перед позивачем по всіх сумах, що належали йому до виплати в день звільнення, виходячи із наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_1 , як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому, суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017, №6-259цс17 від 13.03.2017). Аналогічні роз`яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановами державного виконавця від 29.05.2017 року та від 11.04.2018 року також не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності в нього коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Враховуючи, що відповідачем - ПАТ Азот здійснено повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 лише 27.12.2018 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку є законними та підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП України підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин до стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме, за період з 25.05.2017 року до 27.12.2018 року (день повного розрахунку відповідача перед позивачем по всіх сумах, що належали йому до виплати в день звільнення), оскільки, між сторонами відсутній спір про розмір належних до виплати позивачу сум після його звільнення.

Період затримки складає 401 день (враховуючи п`ятиденний робочий тиждень), з 25.05.2017 року до 27.12.2019 року (день повного розрахунку відповідача перед позивачем по всіх сумах, що належали йому до виплати в день звільнення). Середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці які передували звільненню складає 312 грн. 54 коп., що стверджується довідкою ПАТ Азот вих. № 626. Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку складає 125328 грн. 54 коп., виходячи із наступного розрахунку: 312 грн. 54 коп. /середній заробіток/ х 401 день /період затримки розрахунку/ = 125328 грн. 54 коп.

Однак, враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та, відповідно, не може вийти за їх межі, а тому приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 саме в межах заявленої ним суми вимог та стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в заявленій позивачем сумі, а саме в сумі 99267 грн. 55 коп.

Крім того, оскільки, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 312 грн. 54 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.05.2017 до 27.12.2018 в сумі 99267 грн. 55 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 992 грн. 68 коп.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про застосування судами законодавства про оплату праці , правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 99267 грн. 55 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів, а також судовий збір в розмірі 992 грн. 68 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.05.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко