Постанова

від 13.05.2019 по справі 487/4576/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.19

22-ц/812/610/19

Справа № 487/4576/18

Провадження № 22-ц/812/610/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2018 року, яке ухвалено у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Біцюком А.В., повний текст складено 01 жовтня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю Гамма-Плюс , про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 11 червня 2015 року між нею та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу міжкімнатних дверей у кількості 5 одиниць, вартістю 38 455,00 грн. Менш ніж через рік після придбання та встановлення, у квітні 2016 року, двері почали змінювати колір сандалове дерево на зелене-солом`яний, який розповсюдився на інші деталі дверей - коробку, добір та частину полотна.

Після чого у травні 2016 року її чоловік звернувся до магазину відповідача Дверной Двор та в усній формі повідомив про виявлені недоліки, проте жодних дій на усунення таких відповідач не вчиняв. Крім того, зазначала, що неодноразова зверталась з претензією як до магазину відповідача, так і до фабрики виробника Папа Карло на що їй було повідомлено, що підстави для гарантійного обслуговування та заміни товару неналежної якості відсутні.

Внаслідок порушення її прав протиправною поведінкою відповідача, ігнорування ним її законних прав як споживача, що привело до необхідності їй докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних переживаннях та порушенні звичайного способу життя.

Враховуючи вищевикладене просила суд розірвати вказаний договір купівлі-продажу, стягнути з відповідача на її користь грошові кошти сплачені за товар в сумі 38 455,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2018 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ТОВ Гамма-Плюс .

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєві від 19 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 04 лютого 2019 року відповідачеві поновлено строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, проте заяву про перегляд оскаржуваного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача заперечувала проти її задоволення та просила рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

У суді апеляційної інстанції позивач не визнала апеляційну скаргу, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Зі змісту статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України вбачається, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, перевіривши обставини справи та дослідивши докази, дійшов висновку, що виявлені позивачем недоліками товару протягом гарантійного строку є істотними, відповідач змінити товар на аналогічний належної якості відмовляється, дійшов висновку про наявність підстав для захисту права споживача.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись у повній мірі не може, оскільки судом при ухваленні рішення було допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

За приписами ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За приписами ч.7 цієї статті, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси( ч.8 ст.128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03 жовтня 2017 року на 9.00 год.

Про дату, час і місце судового засідання на вищевказану дату відповідачеві направлялася судова повістка такої позовної заяви за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 32 , яка повернулася до суду із поміткою за закінченням строку зберігання (а. с.31-32).

У зв`язку з неявкою у судове засідання на вищевказану дату осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено до 16 листопада 2017 року ( а.с.34).

Судова повістка, яка направлялася відповідачеві на цю дату і за цією ж адресою повернулася до суду з поміткою за закінченням строку зберігання .

Після чого, розгляд справи відкладено на 22 січня 2018 року, а повідомлення відповідача відбувалосяза адресою місця реєстрації фізичної особи - підприємця АДРЕСА_1 , за якою останнім було отримано копію ухвали та позовну заяву з додатками ( а.с.60).

Проте відповідач у судове засідання у визначену судом дату не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Після чого, судом першої інстанції справа до слухання призначалася на 02 та 21 березня 2018 року.

За клопотанням представника позивача по справі призначалася судова товарознавча експертиза 13 квітня та 22 травня 2018 року ( а.с.100-101,112-113). У зв`язку з відсутність спеціаліста у регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області( а.с.106), а потім спеціального обладнання, за допомогою якого у спеціалізованій лабораторії можливо проведення випробування дверей у Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі( а.с.119-120), така проведена не була.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2018 року провадження у справі відновлено та призначено на 19 вересня 2018 року( а.с.121).

Відповідно до матеріалів справи за вихідним номером від 16 липня 2018 року відповідачеві було направлено судову повістку, де зазначено про розгляд справи 19 вересня 2018 року о 10.00 год. Однак, відомості щодо вручення такої відсутні.

Згідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасно існування таких умов відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вважаючи, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином та з врахуванням думки представника позивача, яка надала заяву про заочний розгляд справи, Заводським районним судому м. Миколаєва від 19 вересня 2018 року постановлену ухвалу про заочний розгляд справи ( а.с.29).

Проте, колегія суддів вважає, що відповідач, який зареєстрований у м. Херсоні, не був належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання 19 вересня 2018 року, як і на судове засідання 22 травня та 09 липня 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення та були підстави для перегляду цього рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2018 року постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Закон України Про захист прав споживачів (далі Закон), із наступними змінами і доповненнями, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги /п.3/, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 11 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магазин Дверной Двор ) укладено договір підряду №31/15-Н.2 (а.с.13), за умовами якого останній зобов`язався здійснити поставку ОСОБА_1 дверей фабрики Папа Карло в кількості 5 (п`ять) одиниць, найменування дверного полотна СР -78, колір - сандалове дерево .

Відповідно до замовлення №31/15-Н.2 від 11 липня 2015 року загальна сума виконаних робіт становить 38455,00 грн.(а.с.6)

Позивач покладений на неї обов`язок оплати наданих їй послуг виконала в повному обсязі, що підтверджується товарними чеками від 11 червня 2015 року на суму 20000,00 грн. та від 21 липня 2015 року на суму 18455,00 грн. (а.с.12).

Придбані міжкімнатні двері було встановлено у жилій квартирі позивача за адресою АДРЕСА_3 .

У квітня 2016 року, тобто менш ніж через рік після придбання та встановлення дверей, протягом гарантійного строку встановленого виробником, були виявлені істотні недоліки, а саме: двері почали змінювати колір з сандалове дерево на зелено-солом`яний, який розповсюдився на деталі дверей: коробу, добір і частину полотна.

З часом почав змінюватися колір інших дверей, що абсолютно не підходить під кольорову гамму ремонту всієї квартири, спричиняє незручності позивачу і свідчить про неналежну якість всього придбаного товару.

17 серпня 2017 року позивачка надіслала рекламацію на електронну адресу магазину з описом усіх обставин та з додаванням фото, у якому просила замінити деталі, що змінили колір ( а.с.15-16).

У відповіді на таке звернення від 18 липня 2017 року зазначалося, що підстав для заміни продавець не бачить, а зміни зовнішнього виду товару - це результат впливу зовнішніх факторів в процесі зберігання або експлуатації. З врахуванням характеру зміни кольору, з впевненістю стверджував, що в даному випадку має місце тривалий вплив прямих сонячних променів або іншого джерела сильного випромінювання, що і призвело до такого роду змін.

На що позивачка знову надіслала електронного листа, у якому всі обставини і деталі експлуатації виклала більш детально, а також поставила ряд запитань щодо гарантії від виробника. Але відповіді так і не отримала.

31 липня 2017 року позивач повторно звернулась з претензією на паперовому носії до магазину, у якій просила замінити деталі дверей за рахунок гарантії виробника. Натомість 17.08.2017 року отримала відповідь на свою електронну адресу, з якої вбачається, що під гарантійне обслуговування даний випадок не підпадає, технічно виправити вказаний недолік неможливо ( а.с17).

Згідно положень ч.1 ст.8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України Про захист прав споживача , істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

За приписами ч.1ст.6 цього Закону, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у ч.1 ст. 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця.

За змістом ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку( ч.3 ст.680 ЦК України).

Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними ч.2 ст. 678 ЦК України та ч.1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений ч.2 ст. 679 ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до ч.1 ст.679 ЦК України покладається на нього.

Отже, правове значення для правильного вирішення цієї справи має не факт наявності чи відсутності наданої продавцем гарантії щодо якості товару, а час (момент) виявлення покупцем недоліків товару - до чи після його передання покупцеві.

У цій справі встановлено, що недоліки, які виявила позивач не були очевидними в момент передачі та не могли бути виявлені звичайним оглядом, а почали проявлятися через певний час після їх передачі та експлуатації.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів" виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Відповідно до п.12.1,12.2 розділу 12 Гарантії виробника Державних стандартів України Б В.2.6:-99:2009, гарантії підприємства -виробника встановлюють у стандартах на конкретні види дверних блоків. Виробник гарантує відповідність дверних блоків вимогам цього стандарту і стандартів на конкретні види дверних блоків при дотриманні умов транспортування, зберігання, монтажу та експлуатації.

Гарантійний строк експлуатації дверей встановлюють у договорах на поставку, але він повинен складати не менше п`яти років із моменту введення дверей в експлуатацію. Виробник протягом дії гарантійного строку експлуатації дверей приймає на себе зобов`язання безкоштовно усувати всі недоліки, які виникли з його вини (12.2).

Такий самий гарантійний строк визначено і Інструкцією по зберіганню і експлуатації міжкімнатних дверей ТМ Папа Карло . А тому доводи апелянта в апеляційний скарзі про те, що гарантійний строк - 1 рік не заслуговують на увагу.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті (частина третя статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Пунктом 3.3 договору підряду передбачено, що підрядник зобов`язується в гарантійний строк усувати всі виявлені недоліки, які не можливо виявити при звичайному способі приймання (скриті дефекти) поставлених ним виробів без додаткової оплати протягом 4 днів з моменту оформлення акту дефектації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , виявивши недоліки придбаного нею товару, звернулася до продавця товару ФОП ОСОБА_2 , проте останній фактично самоусунувся від виконання вимог, покладених на нього Законом України "Про захист прав споживачів", всупереч наведених вище норм матеріального права та обмежився лише відпискою на таке звернення.

А тому аргументи апеляційної скарги щодо не встановлення та не дослідження судом обставин використання, зберігання міжкімнатних дверей не заслуговують на увагу.

Є безпідставними і твердження апеляційної скарги щодо залучення до участі в справі в якості відповідача ТОВ Гамма Плюс , стороною договору купівлі-продажу, про розірвання якого просить позивач, є саме ФОП ОСОБА_2 , а не ТОВ Гамма Плюс , оскільки таке не суперечить вимогам ст. 709 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що виявлені позивачем недолік є істотним в розумінні Закону України Про захист прав споживачів , оскільки він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, жодний дій щодо з`ясування причин виникнення такого недоліку та прийняття заходів на його усунення відповідачем не вчинено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Питання щодо повернення міжкімнатних дверей, вартість яких підлягає стягненню з відповідача, можливо бути вирішено у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом після виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім того, ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 Керівні принципи для захисту інтересів споживачів констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Відповідно до ч.14 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" та пп.4 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" саме на продавця, виготівника (підприємство, яке виконує їх функції) покладено обов`язок довести, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання.

Отже, міжнародними правовими актами, які є частиною національного законодавства України, передбачено, що споживач перебуває у нерівних умовах порівняно із виконавцем послуг, а тому саме на відповідача покладено обов`язок по доведенню факту належного виконання ним взятих на себе зобов`язань та по спростування вимог споживача, висунутих у претензії.

За такого суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки доказами, що містяться в матеріалах справи позивачем в повній мірі доведено заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст.611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про захист прав споживачів , споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 09 листопада 2016 року у справі №6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.ст.4,22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність причинного зв`язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Особа, що заподіяла шкоду, несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки.

Неправомірне діяння повинно бути головною причиною, що з неминучістю тягне за собою заподіяння моральної шкоди, необхідною умовою настання негативних наслідків у вигляді фізичних або душевних страждань.

Приймаючи до уваги, що внаслідок придбання товару неналежної якості позивач відчуває певні незручності, відповідачем було проігноровано порушення законних прав позивача як споживача, такі дії призвело до необхідності докладання позивачем зусиль для відновлення своїх прав, порушення звичайного способу життя, відчуття безпорадності та незахищеності, суд першої інстанції вірно встановив наявність в діях відповідача спричинення моральної шкоди та правильно визначив її розмір.

Сума, яку просить стягнути позивач є достатньою для покриття завданої позивачу моральної шкоди, яка спричинена протиправними діями відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених ст.ст. 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Саме виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення районного суду ухвалено з порушенням норма процесуального права, а тому в силу п.2 ч.1 ст.374 , п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ФОП ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути 1920 грн. судового збору(640 грн.(розмір судового збору при зверненні з позовом до суду) х3 (позовні вимоги)). Підстав для розподілу судових витрат за апеляційний перегляд справи немає, оскільки апеляційним судом скасовано рішення в зв`язку з порушенням судом норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ Гамма-Плюс про захист прав споживачів - задовольнити

Розірвати договір купівлі-продажу міжкімнатних дверей, укладений 11 червня 2015 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, Код НОМЕР_3, МФО 352372, р/р НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачені за товар грошові кошти в сумі 38 455,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1, Код НОМЕР_3, МФО 352372, р/р НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1, Код НОМЕР_3, МФО 352372, р/р НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1920 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 13 травня 2019 року.