Рішення

від 07.02.2019 по справі 0440/6843/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Справа № 0440/6843/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняПасічника Т.В. за участі: представника позивача представника позивача представника відповідача Шкеда М.О. Гелетій М.Т. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (код ЄДРПОУ 34775113, вул. Олександра Оцупа, 1-Б, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0023871402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 1 075 585,50 грн. (основний податок - 717 057,00 грн. та фінансові санкції - 358 528,50 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0023861402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1 174 009,50 грн. (основний податок - 1 025 624,00 грн. та фінансові санкції - 148 385,50 грн.).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів та ТОВ ВІП Сервістрейд (код ЄДРПОУ 38598738), ТОВ АВТОДИЛЕР (код ЄДРПОУ 39020361), ТОВ ВЕРРІТАС (код ЄДРПОУ 38837382), ТОВ КОНФОРТ (код ЄДРПОУ 39410872) мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

18.10.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що доводи позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать обставинам справи. Відповідачем зазначається, що встановлені перевіркою факти не підтвердження придбання товару у вищезазначених контрагентів не спростовують використання придбаного товару в якості сировини або матеріалів у виробництві, проте вказує на внесення недостовірних даних ТОВ ДЗБМ до бухгалтерського обліку щодо постачальника товару. А тому відповідач стверджує, що проведеною перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів наданих до перевірки вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ТОВ ДЗБМ формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку. Тому, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ТОВ ДЗБМ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

01.11.2018 року до суду позивачем була надана письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

27.11.2018 року до суду позивачем була надана додаткова письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та у відповіді на відзив та додатково зазначено, що ТОВ ДЗБМ не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання.

27.11.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та у додатковій відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів знаходиться на податковому обліку у Лівобережній ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС з 16.09.2008 року.

На підставі плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2016 рік, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року №4817-п, направлень на проведення перевірки від 19.09.2017 року за № 11157, 11158, 11159, 11160 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ДЗБМ (код ЄДРПОУ 34775113) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р., відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

08.11.2017 року, за результатами перевірки, складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 21223/04-36-14-02/3475113.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ ДЗБМ :

- пп. 14.1.257 п.14.1 ст. 14. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями)в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1018084,48грн. у т. ч. по періодах квітень 2014 року у сумі - 247906,2грн.: травень 2014 р. у сумі - 53122,13грн.: грудень 2014 року у сумі - 27500,00 грн., липень 2015р. у сумі - 737,50 грн.: грудень 2015 року у сумі - 635204.58грн., грудень 2016 року у сумі -53614,07 грн.

- пп. 14.1.9 н. 14. ст. 14 . пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134. пп.138.3.1. п. 138.3. ст. 138. п. 138.4. п. 138.8 ст.138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139. Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток 1025623,48 грн. в т.ч. по періодах:

за 2014 рік на суму - 138611,34грн.

за 2015 рік на суму - 728852,11 грн.

за 1 кв. 2016 рік на суму - 10549,95 гри.

за 2 кв. 2016 рік на суму - 10874.4 гри.

за 3 кв. 2016 рік на суму - 11779,78 гри..

за 4 кв. 2016 рік на суму - 62468,90 грн.

за 1 кв. 2017 рік на суму - 10549,95 грн.

за 2 кв. 2017 рік на суму - 51937,03 грн.

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого несвоєчасно зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ - 3247,02 грн.

- пп. 267.6.4 п. 267.6 от. 267 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) несвоєчасно подано податкову декларацію з транспортного податку .

- пп. 16.1.4, п. 16.1, ст. 16, п. 286.1 ст. 286, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) занижено орендну плату за земельні ділянки на суму 6 196 304,64 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі - 3 599 068,80 грн., за січень - липень 2017 року у сумі - 2 597 235,84 грн.

- пп. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 та ч.4 ст.6, ч.5 та ч.13 ст.8 ч.2 та ч.3, абз.1 та п.5 ч.8 ст.9, ч.11 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підприємством самостійно виправлено суми нарахованого єдиного внеску за грудень місяць 2015 року, у січні місяці 2015 року на суму - 5436,22 грн.

На підставі акта від 08.11.2017 року № 21223/04-36-14-02/3475113 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення рішення №0023871402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 1 075 585,50 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0023861402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1 174 009,50 грн.

Так, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, суд зазначає, що встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи зазначене та з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Крім того, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ ДЗБМ та ТОВ ВІП Сервістрейд (код ЄДРПОУ 38598738), ТОВ АВТОДИЛЕР (код ЄДРПОУ 39020361), ТОВ ВЕРРІТАС (код ЄДРПОУ 38837382), ТОВ КОНФОРТ (код ЄДРПОУ 39410872).

Взаємовідносини ТОВ ДЗБМ та ТОВ ВІП Сервістрейд (код ЄДРПОУ 38598738) відбувались на підставі договору №Д/96-14 від 17.02.2014 року, договору №Д/73-14 від 20.02.2014 року, договору №Д/74/14 від 24.02.2014 року, договору №Д/101-14 від 21.03.2014 року, договору №Д/102-14 від 26.03.2014 року. Вказані договори укладено на виконання будівельних робіт облаштування.

Згідно актів виконаних робіт, будівельні роботи проводились на протязі березня - квітня 2014 року. Сплата за отримані роботи були проведені в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2014р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014р.; договірна ціна на ремонт опалювальної системи; локальний кошторис №2-1-1; підсумкова відомість до локального кошторису; наказ; акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 30.04.2014р.; акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.03.2014р.; банківські виписки на загальну суму 155 029,20 грн.; податкова накладна від 30.04.2014р.; рахунок від 31.03.2014р.; витяг з ЄРПН на запит від 18.04.2014р.; податкова накладна від 31.03.2014р.

Взаємовідносини ТОВ ДЗБМ та ТОВ АВТОДИЛЕР (код ЄДРПОУ 39020361) відбувались на підставі договорів на виконання робіт, а саме договорів: №Д/103-14 від 31.03.2014р. та №Д/104-14 від 31.03.2014р. Згідно актів виконаних робіт були отримані послуги по пакуванню та перевезенню цегли.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

договори, специфікації, видаткові накладні, рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні. Сплата за отримані послуги були проведені в безготівковій формі, перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Факт виконання послуг з перевезення підтверджено товарно-транспортними накладними.

Взаємовідносини ТОВ ДЗБМ та ТОВ ВЕРРІТАС (код ЄДРПОУ 38837382) відбувались на підставі договору поставки №06/04-2014 на пиломатеріали. Згідно з вимогами п.3.1 цього договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної.

На підтвердження реальності виконання умов Договору до перевірки було надано:

видаткова накладна № 686 від 28.04.2014р., довіреність виписана на підприємстві № 162 від 28.04.2014р., рахунок фактура №686 від 28.04.2014р.

Взаємовідносини ТОВ ДЗБМ та ТОВ КОНФОРТ (код ЄДРПОУ 39410872) відбувались на підставі договору купівлі - продажу товару (дошка обрізна) від 23.07.2015 року. Згідно з вимогами п.5 цього договору, приймання Товару здійснюється уповноваженим представником Покупця.

На підтвердження реальності виконання умов Договору до перевірки було надано:

видаткова накладна № 586 від 28.04.2014р., довіреність виписана на підприємстві № 403 від 16.07.2015р., рахунок фактура №586 від 28.04.2014р., прибутковий ордер № 432.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентами ґрунтуються на таких висновках - відповідно до наявної інформації в АІС „Податковий блок" перевіркою встановлено податкову інформацію по ТОВ ДЗБМ та ТОВ ВІП Сервістрейд (код ЄДРПОУ 38598738), ТОВ АВТОДИЛЕР (код ЄДРПОУ 39020361), ТОВ ВЕРРІТАС (код ЄДРПОУ 38837382), ТОВ КОНФОРТ (код ЄДРПОУ 39410872): вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару; відсутність первинних документів; неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари та факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало, наявність кримінальних проваджень.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд вказує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору постачання №115 від 15.09.2016 року.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Щодо факту наявності кримінальних проваджень, відкритих відносно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, будь-які відомості досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд зазначає, що ні на момент здійснення перевірки контролюючим органом та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду справи, інформація стосовно винесення вироків за наслідками розслідування кримінальних проваджень, що були зазначені у акті перевірки, відсутні.

Відтак, факт порушення кримінальної справи та (або) отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18 (К/9901/61751/18).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 28.09.2018 року було витребувано від Генеральної прокуратури України інформацію чи прийнято у кримінальних провадженнях: № 32014040040000015, № 32015210000000119 та № 32015130010000036 процесуальні рішення про їх закриття.

Так, листом від 17.10.2018 року Генеральнj. прокуратурj. України було надано інформацію, що за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 11.10.2018 року у кримінальних провадженнях № 32014040040000015 та № 32015210000000119 прийнято рішення про їх закриття.

При цьому у листі також було зазначено, що кримінальне провадження №32015130010000036 не було встановлено у Реєстрі кримінальних проваджень.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року було витребувано від Прокуратури Дніпропетровської області (місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044) засвідчену належним чином копію процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 32014040040000015 та засвідчену належним чином копію процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 32015210000000119.

На виконання ухвали суду від 06.11.2018 року Прокуратурою Дніпропетровської області було надано належним чином завірену копію процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 32014040040000015.

А тому, судом було додатково встановлено, що твердження відповідача щодо ведення фіктивної господарської діяльності контрагентами позивача є такими, що не відповідають дійсності та реальним обставинами справи.

Окрім цього, відповідачем зазначено, що позивач на підставі п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ був зобов`язаний провести коригування до зменшення податкового кредиту по операціям списання кредиторської заборгованості.

З даного приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якою встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту).

Цією нормою встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості сума податкового кредиту, зокрема, отримувача підлягає відповідному корегуванню.

Оскільки у грудні всього на суму 327 423,64 грн., в т.ч. перед постачальниками за товари та послуги придбані з податком на додану вартість на суму - 321 684,47 грн., в т.ч. ПДВ - 53 614,07 грн. перед постачальниками за товари та послуги придбані з податком на додану вартість.

Прострочену кредиторську за 2016 рік підприємством віднесено до складу інших доходів та до показників доходу декларацій з податку на прибуток за 2016 рік відповідно, але при цьому суму ПДВ, яка була раніше включена до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ не відкориговані.

Так, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Тобто, оскільки, внаслідок списання кредиторської заборгованості фактичний розмір компенсації для позивача змінився, суд доходить висновку, що в цій частині його доводи є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 06.02.2018 року по справі № 804/7561/15 (провадження К/9901/6073/18).

Крім того, на розмір нарахованих зобов`язань вплинуло, на думку податкового органу, списання позивачем кредиторської заборгованості, у зв`язку із закінченням терміну позовної давності, у сумі 3 811 047,51 грн., проте суд вважає вказану думку хибною з наступних причин.

01.03.2011 року відповідно до передавального акту ТОВ Дніпропетровський завод стінових матеріалів у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання передало позивачу необоротні та оборотні активи, власний капітал та поточні зобов`язання, серед яких зазначено кредиторська заборгованість перед ТОВ ТД Еліт-Сервіс у розмірі 3 811 000 грн.

Вказана сума по взаємовідносинах з ТОВ ТД Еліт-Сервіс була зазначена позивачем як кредиторська заборгованість по договору зберігання № 83 від 25.11.2009 року, згідно якого позивач зобов`язувався зберегти речі, що належать ТОВ ТД Еліт-Сервіс , що на думку вказаного товариства, забезпечено не було, що підтверджується листами від 06.12.2010 року № 92 та від 16.02.2011 року № 15.

27.05.2015 року та 10.11.2015 року позивач, у зв`язку із відсутністю підстав вважати, що умови договору №83 не були виконані і існує заборгованість перед контрагентом, звернувся до ТОВ ТД Еліт-Сервіс з листами підтвердити документально наявність кредиторської заборгованості та у випадку такого не підтвердження - вказана ситуація буде вважатися вичерпаною, а заборгованість такою - що відсутня.

20.12.2015 року ТОВ ТД Еліт-Сервіс повідомило позивача листом № 73, що вказане товариство не має претензій до ТОВ Дніпропетровський завод стінових матеріалів у зв`язку із відсутністю підтвердження факту пошкодження речей, що перебували на зберіганні позивача по договору № 83, а тому ТОВ Дніпропетровський завод стінових матеріалів виключило вказану суму із кредиторської заборгованості як таку, що не виникала.

Суд зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України податковий орган повинен діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Податковий орган під час здійснення перевірок правильності визначення податкових зобов`язань платника податків зобов`язаний перевіряти правильність таких нарахувань, а також відповідність обліку змісту правовідносин, що стали підставою для обліку в бухгалтерському та податковому обліках.

Так, суд погоджується з відповідачем, що у випадку списання кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням строку позовної давності вказана обставина є підставою для нарахування відповідних зобов`язань платником податків, проте суд звертає увагу, що в даному випадку існує не факт списання такої заборгованості, а факт приведення показників бухгалтерського обліку до фактичних правовідносин, що виникли у позивача. Допущені позивачем помилки у бухгалтерському обліку не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов`язань, якщо сутність правовідносин, що склались, не передбачають таких нарахувань.

Отже, в цій частині висновки податкового органу також є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (код ЄДРПОУ 34775113, вул. Олександра Оцупа, 1-Б, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0023861402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1 174 009,50 грн. (основний податок - 1 025 624,00 грн. та фінансові санкції - 148 385,50 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0023871402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість в частині, на суму 995 164,50 грн. (основний податок - 663 443,00 грн. та фінансові санкції - 331 721,50 грн.)

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення № 0023871402 від 26.12.2017 року щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 80 421,00 грн. (основний податок - 53 614,00 грн. та фінансові санкції - 26 807,00 грн.) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" судовий збір у розмірі 32 537,60 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 18 лютого 2019 року.

Суддя В.В. Горбалінський