Ухвала

від 02.03.2019 по справі 810/801/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

02 березня 2019 року м. Київ № 810/801/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма Універсал" до Державної фіскальної служби України < М_3-я особа >про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ "Будівельно-монтажна фірма Універсал" з позовом до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення від 03.01.2018 р. №530513/30536014 та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 03.09.2018 р. позов було залишено без руху, позивачу визначено спосіб та строк для усунення його недоліків, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161 КАСУ (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема, але не виключно, із зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача; реєстраційного номера облікової картки платника податків представника Приліпи М.М. ; усіх доказів в оригіналі, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або, які засвідчені належним чином відповідно до законодавства, зокрема у порядку ч.5 ст.94 КАСУ; надання доказів та наведення обставин протиправності оскаржуваного рішення; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначення підстави звернення до суду представника; подання документу, що підтверджує його повноваження на здійснення представницьких функцій в оригінальному вигляді.

Станом на 06.11.2018 р. вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не були виконані у зв`язку з чим, ухвалою від 12.11.2018 р., продовжено строк для усунення недоліків на п`ять днів з моменту одержання ухвали.

01.03.2019 р., від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, за результатом вивчення якої констатовано невиконання вимог судового рішення від 12.11.2018 р. в частині: неподання позовної заяви із зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача; реєстраційного номера облікової картки платника податків представника Приліпи М.М. ; усіх доказів в оригіналі, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або, засвідчені належним чином відповідно до ч.5 ст.94 КАСУ; надання доказів та наведення обставин протиправності оскаржуваного рішення; доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначення підстави звернення до суду представника; подання документу, що підтверджує його повноваження на здійснення представницьких функцій в оригінальному вигляді.

Натомість вимоги ухвали представником позивача проігноровані, що розцінюється судом як прояв неповаги до суду та зловживанням правом на звернення.

Імперативними нормами ст.45 КАСУ встановлена заборона для учасників справи на зловживання наданими процесуальними правами. Ураховуючи, що позивачем вчиняються дії, які суперечать завданню адміністративного судочинства в частині ефективного розгляду адміністративних справ, допускаються прояви неповаги до суду у вигляді невиконання судових рішень, які набрали законної сили, суд вважає за необхідне застосувати до поданого звернення положення ч.3 ст.45 КАСУ та залишити без розгляду подану позовну заяву.

Суд звертає увагу, що положеннями ст. 44 КАСУ законодавець не тільки наділив учасників процесу правами, але й поклав на них відповідні обов`язки, в тому числі, і надання доказів за вимогою суду, що позивачем зроблено не було.

Згідно тексту статті 6 Конвенції слідує, що правосуддя повинно бути доступним. У 1975 році, під час вирішення справи " Golder проти Сполученого Королівства" (№ 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для його реалізації.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі " Golder проти Сполученого Королівства " ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією. Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду. У справі " Ashingdane проти Сполученого Королівства " (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя. У даному випадку право на доступ до правосуддя поставлено в залежність від особистої волі та рішення заявника. У будь-якому випадку, прийнятими ухвалами (про залишення позовної заяви без руху та її повернення) його право не було ні звужено, ні обмежено. Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини розуміє таке його використання, що спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, що суперечить принципу правової визначеності. Суд вказав, що "існує велика кількість змішування таких категорій як зловживання процесуальним правом і реалізація процесуальних прав".

Небезпека зловживання процесуальними правами у даному випадку полягає в тому, що формально начебто дії особи не виходять за межі правового поля, а насправді ними заподіюється шкода інтересам правосуддя. Справа ТОВ "Будівельно-монтажна фірма Універсал" класичний приклад гібридного використання заявником своїх прав. Це виявляється у поєднанні диспозитивного права на допустимість для нього будь-яких процесуальних прийомів з протиправним наміром примусити суд вчиняти так, як він вважає за потрібне, навіть якщо такі дії (зокрема щодо до прийняття неналежно оформленої позовної заяви) будуть виходити за рамки процесуального законодавства.

Принцип диспозитивності, у першу чергу, спрямований на забезпечення реалізації законних і обґрунтованих інтересів осіб, які беруть участь у справі, тому відсутні підстави для ототожнення значення "права на доступ до правосуддя" з нічим не обмеженою свавільною поведінкою учасника справи. Право на доступ до правосуддя не може служити виправданням безпідставного використання прав, не пов`язаних з метою їх реального захисту.

Свобода розпорядження національними засобами захисту все ж таки обмежена вимогами закону та інтересами інших учасників, тому виявивши факт зловживання процесуальними правами, суд повинен застосувати відповідні заходи для припинення такої діяльності.

ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Мушта проти України" (заява № 8863/06) нагадав, що "за виключенням екстраординарних випадків, заява може бути відхилена у зв`язку із зловживанням, якщо її свідомо обґрунтовано неправдивими фактами" (рішення у справі "Варганов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), N 31365/96, пункт 36, ECHR 2000-х).

Оскільки судом встановлено факт зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що виявилось у невиконанні вимог судового рішення від 12.11.2018 р., і судом вживались всі можливі заходи для того щоб забезпечити право заявникові на звернення до суду, суд приходить до висновку про необхідність залишення поданої позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 44, 45, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма Універсал" (код 30536014, смт. Немішаєве, Київська область, Бородянський район, вул. Залізнична, буд. 10, 07853) до Державної фіскальної служби України (код 39292197, м. Київ, Львівська площа, 8, 04053) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

2. Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.