Рішення

від 07.05.2019 по справі 520/308/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.05.2019 р. справа №520/308/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представників позивача - Третьякова Н.Ю., Водяхіна О.Г., Рубан В.Г.,

представників відповідача - Зекової С.П., Грабар Т.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Ухвалою суду від 17.01.2019р. відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Ухвалою від 05.03.2019р. продовжено підготовче провадження на 30 днів. Ухвалою від 15.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2019р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК" у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 30.10.2018р. №00006581307 та від 30.10.2018р. №00006591307.

Підставами позову є доводи про те, що при виплаті учасникам товариства дивідендів було правильно утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що виплата коштів була проведена ТОВ понад розмір одержаного прибутку у межах звітного календарного року. Тому виплачені кошти не можуть бути визнані дивідендами і з цих виплат належало утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18%.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Протягом 2012р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах, одержало 2.408,5тис.грн. прибутку, задекларувало до оплати в бюджет 640.236грн. податку на прибуток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток на 2012р.

Загалом за 2012р. Товариством перераховано на користь засновників 132.200,00грн., які платник вважав дивідендами, що мало місце 07.09.2015р. і у справлянні податку при виплаті яких за твердженням контролюючого органу було вчинено податкове правопорушення.

Указані обставини визнані учасниками справи.

Протягом 2013р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах, одержало 1.692,1тис.грн. прибутку, задекларувало до оплати в бюджет 230.035,00грн. податку на прибуток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток за 2013р.

Загалом за 2013р. Товариством перераховано на користь засновників 1.684.199,88рн., які платник вважав дивідендами, що мало місце 07.09.2015р., 28.10.2015р., 03.11.2015р., 26.11.2015р., 09.12.2015р., 28.12.2015р., 11.02.2016р.

Указані обставини визнані учасниками справи.

Протягом 2014р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах, одержало -654.156,00грн. прибутку, тобто результат фінансової діяльності мав негативний арифметичний результат - збиток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток за 2014р.

Загалом за 2014р. Товариство дивідендів на користь засновників не переховувало і не виплачувало.

Указані обставини визнані учасниками справи.

Протягом 2015р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах, одержало 895,2тис.грн. прибутку за податковим обліком (851,8тис.грн. прибутку за бухгалтерським обліком), у податковому обліку зменшило цей показник на суму збитків попереднього, 2014р., унаслідок чого відобразило у податковій звітності 241.072,00грн. до оподаткування податком на прибуток, задекларувало до оплати в бюджет 43.393,00грн. податку на прибуток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток за 2015р.

Загалом за 2015р. Товариством перераховано на користь засновників 851.760,00грн., які платник вважав дивідендами, що мало місце 23.05.2016р., 22.06.2016р., 27.10.2017р. і у справлянні податку при виплаті яких за твердженням контролюючого органу було вчинено податкове правопорушення.

Указані обставини визнані учасниками справи.

Протягом 2016р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах лише у 1 -2 кварталах року, одержало 557.680,00грн. прибутку, задекларувало до оплати в бюджет 100.382,00грн. податку на прибуток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток за 1 півріччя 2016р.

Протягом 3-4 кварталів 2016р. Товариство здійснювало справляння податків від провадження господарської діяльності у режимі платника єдиного податку третьої групи.

Загалом за 2016р. Товариство дивідендів на користь засновників не нараховувало та не виплачувало.

Указані обставини визнані учасниками справи.

Протягом 2017р. Товариство мало статус платника податку на прибуток на загальних підставах, одержало 474.231,00грн. прибутку, задекларувало до оплати в бюджет 85.362,00грн. податку на прибуток.

Указані обставини підтверджені декларацією з податку на прибуток за 2017 рік.

Загалом за 2017р. Товариство дивідендів на користь засновників не нараховувало та не виплачувало.

Указані обставини визнані учасниками справи.

З 24.09.2018р. по 28.09.2018р. контролюючим органом, ГУ ДФС у Харківській області була проведена перевірка Товариства з питань дотримання податкового законодавства у період 01.07.2015р.-30.06.2018р., валютного законодавства у період 01.07.2015р.-30.06.2018р., законодавства з питань справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період 01.07.2015р.-30.06.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 05.10.2018р. №4181/20-40-13-16-07/31344148 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту контролюючим органом відображені судження про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме (у контексті предмету спору): п.п.168.1.1 ст.168, п.п.168.1.2 ст.168, п.п. а п.п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України за рахунок безпідставної кваліфікації переданих у власність засновників безготівкових коштів у сумі 132.200,00грн. за 2012р. та 654.060,00грн. за 2015р. у якості дивідендів із справлянням з цих виплат податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%.

30.10.2018р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00006581307 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 199.153,35грн. (основний платіж - 99.578,95грн., штраф - 66.396,07грн., пеня - 33.178,33грн.) та податкове повідомлення - рішення №00006591307 про застосування 510,00грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт - контролюючий орган обрав положення п.п.168.1.1 ст.168, п.п.168.1.2 ст.168 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження контролюючого органу про виплату Товариством коштів понад розмір одержаного платником у межах звітного календарного року прибутку, у зв`язку з чим ці виплати не підпадають під визначення дивідендів.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За визначенням п.14.1.49 ст.14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, дивідендами є грошовий платіж від господарського товариства на користь учасника цього ж товариства як частина реально одержаного товариством прибутку.

Відтак, спроможними є доводи контролюючого органу про те, що платежі від товариства на користь учасника цього товариства понад розмір одержаного товариством у межах календарного року прибутку не можуть бути кваліфіковані як дивіденди.

Правила визначення прибутку установлені нормами Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і саме ці правила з урахуванням положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності) та положень ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення нікчемних правочинів) повинні використовуватись при обчисленні прибутку у цілях застосування приписів розділу ІІІ Податкового кодексу України.

При цьому, оскільки прибуток визначається у межах кожного конкретного окремого звітного календарного року, то відсутні підстави для урахування при обчисленні величини прибутку поточного року фінансових показників господарської діяльності попереднього року.

Тому, довід платника про проведення накопичувального підсумкового підрахунку розміру прибутку у цілях саме справляння податку на доходи фізичних осіб з дивідендів слід визнати юридично неспроможним. Відтак, показник нерозподіленого прибутку Товариства за 2011р. не підлягає врахуванню при обчисленні податку на прибуток 2012р. у цілях справляння податку на доходи фізичних осіб з виплат у правовому режимі дивідендів.

Судом з`ясовано, що спір виник з приводу різного обчислення платником та контролюючим органом розміру прибутку товариства, котрий може бути розподілений і виплачений на користь учасників цього товариства з правовим режимом справляння податку на доходи фізичних осіб як з дивідендів та з правовим режимом справляння податку на доходи фізичних осіб як з інших платежів.

Згідно з п.165.1.18 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку у цілях справляння податку на доходи фізичних осіб не включаються такі доходи як дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Отже, кваліфікуючою ознакою для застосування приписів наведеної норми закону є подія пудсумкового збільшення розміру статутного фонду емітента.

Дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже замість збільшення розміру статутного фонду емітента мала місце подія фактичної виплати грошових коштів учасникам товариства.

У розумінні п.14.1.268 ст.14 Податкового кодексу України дивіденди фізичної особи - громадянина як засновника (учасника) суб`єкта господарювання - юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю належать до кола пасивних доходів.

Відповідно до п.п.167.5.1 ст.167 Податкового кодексу України за загальним правилом для пасивних доходів (крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту) ставка податку на доходи фізичних осіб складає 18 відсотків.

За спеціальним правилом п.п.167.5.2 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб складає 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Таким чином, за доходами у вигляді дивідендів від резидента-платника податку на прибуток ставка податку з доходів фізичних осіб для отримувача (фізичної особи - громадянина, резидента України) дорівнюватиме показнику у 5% за умови проведення платежів у межах одержаного резидентом прибутку та дорівнюватиме показнику у 18% за умови проведення платежів понад одержаний резидентом прибуток.

При цьому, суд зауважує, що законом не передбачено обов`язку проводити зменшення розміру одержаного товариством прибутку на розмір податку на прибуток, котрий підлягає перерахуванню на користь Держави як обов`язковий публічний платіж.

У силу спеціального правила п.п.167.5.4 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб складає 9 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб`єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Таким чином, за доходами у вигляді дивідендів від нерезидента ставка податку з доходів фізичних осіб для отримувача (фізичної особи - громадянина, резидента України) завжди дорівнюватиме показнику у 9%.

Станом на 01.01.2013р. та на 01.01.2014р. п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України передбачав, що за подією виплати дивідендів підлягає справлянню податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5%.

Станом на 01.01.2015р. п.п.167.5.2 ст.167 Податкового кодексу України визначав, що ставка податку на доходи фізичних осіб складає 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Виплати коштів у якості дивідендів були проведені Товариством за 2012р. та 2015р.

Протягом цих звітних податкових періодів ТОВ було платником податку на прибуток на загальних підставах.

Ці обставини визнані контролюючим органом.

Обсяг безготівкових коштів, переданих платником у власність засновників Товариства за 2012р. із призначенням виплата дивідендів складає - 132.200,00грн.. і не перевищує показника одержаного платником за цей звітний податковий період прибутку - 2.408.506,00 грн. (3.048.742,00 грн.- 640.236,00 грн.)

Отже, справляння податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% слід визнати правомірним.

Обсяг безготівкових коштів, переданих платником у власність засновників Товариства за 2015р. із призначенням виплата дивідендів складає - 851.760,00грн.. і не перевищує показника одержаного платником за цей звітний податковий період прибутку - 895,2тис.грн.

Отже, справляння податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% слід визнати правомірним.

Доводи платника про облік нерозподіленого прибутку наростаючим підсумком з початку ведення господарської діяльності на правильність вирішення даного спору не впливають, адже у будь-якому разі розмір коштів, переданих у власність засновників (учасників) Товариства як дивіденди має співвідноситись з показником прибутку у межах конкретного календарного року і не перевищувати значення згаданого показника.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі "якості" закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки національним законом не передбачено протилежного, то суд вважає, що виплата дивідендів за 2015р. у межах загального показника одержаного прибутку (895,2тис.грн. - за податковим обліком; 851,8тис.грн. - за бухгалтерським обліком) слід визнати правомірним, позаяк подальші дії платника з приводу зменшення цього показника на суму збитків 2014р. відбувалось виключно з метою обчислення податку на прибуток, котрий належало сплатити на користь держави Україна.

За таких обставин, суд вважає, що подія вчинення особою податкового правопорушення за цим епізодом не доведена контролюючим органом на правилами ч.2 ст.77 КАС України та ст.109 Податкового кодексу України.

Оскільки усі епізоди порушення були виявлені контролюючим органом одномоментно (одночасно), то відсутні підстави для твердження про існування повторності скоєння особою податкового правопорушення, що зумовлює виникнення правових підстав для нарахування штрафу лише у розмірі 25% від недоплати (заниженого платником і самостійно визначеного контролюючим органом податку).

Відтак, рішення контролюючого органу про застосування штрафу не узгоджується із законом.

Продовжуючи розгляд справи в частині вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.10.2018р. №00006591307, суд зазначає, що оскільки текст позову заявника не містить жодних доводів стосовно невідповідності закону цього рішення владного суб`єкта, то дану вимогу належить відхилити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт при виданні оскарженого податкового повідомлення - рішення №00006581307 від 30.10.2018р. не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Тому указане рішення владного суб`єкта підлягає скасуванню.

Разом із тим, факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи з боку податкового повідомлення - рішення №00006591307 від 30.10.2018р. не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом у зв`язку з відсутністю будь-яких аргументів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії , від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії , від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України , від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії , від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №00006581307 від 30.10.2018р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК" (місце знаходження- м.Харків, вул.Іванова, буд.20/13, кв.2, ідентифікаційний код - 31344148) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.987,30 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім грн. 30 коп.)

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз`яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 13.05.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева