Постанова

від 13.05.2019 по справі 916/951/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Справа № 916/951/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А.Мишкіної,

суддів: Л.О. Будішевської, І.Г. Філінюка

Розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП

на рішення господарського суду Одеської області від 27 грудня 2018 року

у справі №916/951/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП

про стягнення 38540,65грн.

(предмет спору зазначений згідно оскаржуваного рішення)

суддя суду першої інстанції: Р.В. Волков

час і місце ухвалення рішення: 27.12.2018р., 09:20, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №15,

повне рішення складено 08.01.2019р.

встановив:

22.05.2018р. Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - позивач, Залізниця) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП (надалі -відповідача, ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП , Товариство), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції та пеню у сумі 37953,99грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог Залізниця зазначила, що 03.10.2017р. між ним (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки №ОД/НХ-17-1239НЮ (надалі - Договір від 03.10.2017р.), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність замовника товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток 1), а Замовник зобов`язався оплатити товар на умовах договору. 10.10.2017 р. позивач направив письмову заявку №НХ13/11362 (заявка) на електронну адресу відповідача, як передбачено п. 5.2. Договору, - cityprimgroup@gmail.com, згідно з якою просив поставити модульні автоматичні вимикачі на загальну суму 112701грн. Станом на дату подання позовної заяви заявка не виконана. П.5.2. Договору передбачено, що в межах конкретного періоду поставки товару, визначеного графіком поставки, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб, зокрема електронною поштою: cityprimgroup@gmail.com. П.11.3 Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки. З урахуванням надіслання 10.10.2007р. заявки електронним листом, пеня за непоставку продукції розрахована позивачем починаючи з 20.10.2017р. по 04.04.2018р. та становить 15413,79грн. (розрахунок наведений у позовній заяві). Відповідно до абз.2 п.11.3 Договору від 03.10.2017р. за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції. Сума штрафу (розрахована за наведеною у позовній заяві формулою) складає 22540,20грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 03.10.2017р., пеня та штраф у вищезазначених розмірах підлягають стягненню з ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП у судовому порядку.

З посиланням на норми ст.ст.526, 530, 712 ГК України, ст.ст.193, 222, 225, 230, 231, 265 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.06.2018р. позивач подав суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції у розмірі 22540,20грн. та пеню у сумі 16000,45грн. У цій заяві Залізниця (без посилання на надіслання відповідачу 10.10.2017р. засобами електронного зв`язку заявки про поставку товару за Договором від 03.10.2017р.) зазначає, що ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП повинно було поставити товар (модульні автоматичні вимикачі) за Договором від 03.10.2017р. у строк не пізніше 31.12.2017р. (п.5.3 Договору від 03.10.2017р. з додатком - відповідним графіком), чого відповідачем зроблено не було. Позивачем за непоставку товару (п.11.3 Договору від 03.10.2017р.) нарахована пеня (розрахунок наведений у заяві про збільшення позовних вимог) відповідачу за період часу з 02.01.2018р. по 08.06.2018р., розмір якої становить 16000,45грн. Підстави для стягнення з відповідача штрафу у сумі 22450,20грн. у заяві Залізниці від 11.06.2018р. залишились незмінними (п.11.3 абз.2 Договору).

25.07.2018р. відповідач, з посиланням на норми п.1 ч.5 ст.174, ст.56 ГПК України подав місцевому господарському суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що позовна заява у даній справі підписана особою, яка не мала права її підписувати, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повноважень підписанта позовної заяви.

06.12.2018р. ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП подало суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову та зазначило наступне. Відповідач не отримував електронний лист; за відсутності отримання заявки відповідач фізично не взмозі поставити товар. Відповідно до вимог ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - це документ, який містить електронні дані та обов`язкові реквізити, при цьому обов`язковим реквізитом також є електронний підпис. Відповідно до ч.1 ст.11 цього Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Ч.3 ст.11 Закону визначено, що у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Пункт 5.3 Договору від 03.10.2017р. суперечить п.п. 1.4, 5.2., 5.4. Договору; на практиці господарчих відносин між позивачем та відповідачем як контрагентами, неодноразово були випадки, коли постачальник поставляв товар без письмової заявки, а замовник відмовлявся прийняти товар, навіть не відкривав ворота складу. За таких умов постачальник мав збитки, а згодом сторонами було внесено зміни до п.5.4. Договору, згідно з яким дострокове виконання обов`язку із поставки товару допускається виключно за погодженням сторін договору. Пункт 5.3. Договору від 03.10.2017р. є невигідним для позивача, порушує принцип рівності учасників господарських відносин, ставить відповідача у залежну ситуацію, вказаний договір є типовим, сторони підписують його після того, як постачальник стане переможцем тендерних закупівель, зміни вносити на стадії підписання договору неможливо. Верховний Суд (ВС/КЦС, № 753/11000/14-ц, 18.04.18) сформував правову позицію, відповідно до якої, у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Також відповідач у відзиві зазначив, що одночасне стягнення пені та штрафу не є можливим, оскільки пеня та штраф є одним видом цивільно-господарської відповідальності; у даному випадку позивач не поніс ніяких збитків, проте вимагає компенсацію. Розрахунок, наведений позивачем неможливо вважати належним та допустимим доказом, з нього неможливо однозначно встановити правильність заявленої суми.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. (суддя Р.В. Волков) позов задоволено частково - стягнуто з ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП на користь ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця штраф у розмірі 22540,20грн., пеню у розмірі 15910,91грн., суму судових витрат у розмірі 1757,95 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.5 ст.254, ст.ст.11, 525, 526, 629, 6, 627, 628, 638, 610, 611, 712(ч.1), 549 ЦК України, ч.ч.1-2 ст. 218, ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України та вмотивовано наступним. Суд дійшов висновку що електронний лист позивача від 10.10.2017р. не може вважатись належним чином оформленою заявкою, оскільки позивач не отримав від відповідача повідомлення про отримання цього листа. Термін дії Договору від 03.10.2017р. визначено сторонами до 31.12.2017р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за договором. За умови невиконання ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП своїх зобов`язань з поставки товару до 31.12.2017р., позовні вимоги Залізниці в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі, в частині пені - частково, Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже нарахування пені починається з 03.01.2018р. За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 15910,91грн. пені (з урахуванням початку періоду нарахування пені 03.01.2018р., а не 02.01.2018р., як зазначено у позовній заяві.

Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено нормами ч.2 ст.231 ГК України; посилання відповідача на те, що умови договору для нього є вкрай невигідними, не підтверджені належним чином; відповідачем не надано доказів наявності, як він вказує, випадків, коли постачальник поставляв товар без письмової заявки, а замовник відмовлявся прийняти товар, та навіть не відкривав ворота складу; посилання відповідача на те, що слід застосовувати тлумачення contra proferentem є неспроможним, оскільки суд не вбачає, що п.5.3. суперечить п.п. 1.4, 5.2., 5.4. Договору, тому жодна умова договору не є неясною.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги повністю відтворюють мотиви відзиву на позовну заяву (поданого суду першої інстанції 06.12.2018р., а.с. 133-135). В апеляційній скарзі додатково зазначено, що представником позивача подавалось клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке не було розглянуто судом, що є порушенням процесуальних прав відповідача. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сторінка 2 (з офіційного сайту ПАТ Укрзалізниця http://www.uz.gov.ua ), особами, які уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є: ОСОБА_7, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В матеріалах справи відсутні повноваження підписанта позовної заяви, які були б надані вищезазначеними особами. Так, позовна заява підписана неналежною особою. Вказаний факт також не прийнято судом до уваги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2019р. поновлено ТОВу СІТІ ПРІМ ГРУП пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 27 грудня 2018 року у справі №916/951/18; відкрито апеляційне провадження; постановлено розгляд апеляційної скарги ТОВа СІТІ ПРІМ ГРУП здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву до 01.04.2019р.; роз`яснено іншим учасникам справи їх право подати суду до 01.04.2019р. будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; зупинено дію рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. у справі №916/951/18.

29.03.2019р. до суду поштою надійшов відзив Залізниці на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначено, що в порушення норм ч.1 ст.74 ГПК України відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження своєї вкрай невигідної позиції, якою, начебто, міг зловживати позивач. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено положеннями ч.2 ст.231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Станом на день розгляду справи будь-яких додаткових пояснень, клопотань чи заяв до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Враховуючи аргумент скаржника щодо залишення судом першої інстанції нерозглянутим його клопотання про залишення позову Залізниці без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне насамперед розглянути цей довід ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП , оскільки наявність підстав для залишення позову без розгляду виключає вирішення спору по суті.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2018р. відповідачем було подане суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що позовна заява у даній справі підписана особою, яка не мала права її підписувати, оскільки у матеріалах справи відсутні повноваження підписанта позовної заяви.

Дослідженням матеріалів справи та прослуховуванням диску із звукозаписами судових засідань господарського суду Одеської області у даній справі колегією суддів встановлено, що у судовому засіданні 28.11.2018р., представник ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП підтримала вищезазначене клопотання.

Проте матеріали справи не містять відомостей щодо вирішення цього клопотання - суд не постановив з цього питання ані ухвалу, яка б була занесена до протоколу судового засідання (п.7 ч.2 ст.223 ГПК України) ані ухвалу, яка б була викладена окремим процесуальним документом (ст.232 ГПК України), обмежившись лише посиланням в оскаржуваному рішенні на те, що 25.07.2018р. відповідачем було подане клопотання про залишення позову без розгляду, що свідчить про недотримання норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

ТОВ СІТІ ПРІ ГРУП у своєму клопотанні наполягає на тому, що позов підписаний не уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особами, які уповноважені представляти юридичну особу (Залізницю) у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є: ОСОБА_7., ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. В матеріалах справи відсутні повноваження підписанта позовної заяви, які були б надані вищезазначеними особами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно із п.1 ч.1 ст.60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Позовна заява у даній справі підписана представниками Зайцевим С.М. (який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності ПАТ Українська залізниця від 30.10.2017р., термін дії довіреності - до 26.10.2018р., а.с.23 ) та Чібічьяном О.Р. (який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності ПАТ Українська залізниця від 31.10.2017р., термін дії довіреності - до 26.10.2018р., а.с.24).

Довіреностями від 30.10.2017р. та 31.10.2017р. ПАТ Українська залізниця в особі директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця Єрьоміна В.В. та в особі першого заступника директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця Мякішева Р.О., які діяли в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності, посвідченої в м.Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. 24.10.2017р. за реєстровим №3451 уповноважила Зайцева С.М. та Чібічьяна О.Р. , зокрема, представляти інтереси Залізниці у судах всіх інстанцій, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви.

В матеріалах справи (а.с.78-81) міститься також копія нотаріально посвідченої довіреності від 24.10.2017р. (реєстр. №3451), якою ПАТ Укрзалізниця в особі виконуючого обов`язки голови правління Кравцова Є.П. уповноважила директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця ОСОБА_6 та/або першого заступника директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця Мякішева Р.О. та/або заступника директора регіональної філії з фінансово-економічних питань ПАТ Укрзалізниця Підлубного О.В., зокрема, представляти інтереси Залізниці у судах всіх інстанцій, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви.

Отже позовна заява ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця у даній справі підписана особами, які мали право на її підписання за довіреностями від 30.10.2017р. (Зайцев С.М.) та 31.10.2017р. (Чібічьян О.Р.)

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вказано осіб, які мають право без довіреності вчиняти певні дії від імені Залізниці ( ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 24.10.2017р. надав повноваження, зокрема, із звернення до суду з позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які в подальшому передовірили такі повноваження Зайцеву С.М. та Чібічьян О.Р . відповідними довіреностями.

Отже в даній справі підстави для залишення позовної заяви Залізниці без розгляду відсутні та відповідне клопотання ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП колегія суддів вважає заявленим безпідставно.

Відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення у зв`язку із цим, оскільки нерозгляд судом першої інстанції клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не призвело до неправильного вирішення справи з огляду наступного.

Судом першої інстанції встановлено, не оспорюється сторонами та підтверджено при апеляційному розгляді справи, що 03.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП (Постачальник)був укладений Договір поставки №ОД/НХ-17-1239НЮ, відповідно до умов п.1.1, 1.2 якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару: модульні автоматичні вимикачі.

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною (п.3.1 Договору від 03.10.2017р.).

Відповідно до п.п.5.1-5.3 Договору від 03.10.2017р. товар має бути поставлений в обсягах і строки, які визначені Графіком поставки (Додаток №2 до Договору).В межах конкретного періоду поставки товару, визначеного графіком поставки, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом; електронною поштою: cityprimgroup@gmail.com; листом за адресою:65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А/2). У разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов`язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду .

Так, графіком поставки передбачено, що поставка здійснюється в межах IV кварталу 2017 року.

Згідно із пунктами 5.4-5.8 Договору від 03.10.2017р. дострокове виконання обов`язку із поставки товару допускається виключно за погодженням сторін договору. Замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяги, змінити строки поставки (закупівлі), визначені Графіком поставки, шляхом відповідного письмового повідомлення Постачальника не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку періоду (кварталу), у якому зменшується обсяг (змінюються строки) поставки (закупівлі). Товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника (65098, м.Одеса, вул.Степна,2) на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010. Представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику Постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару. Замовник має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.6.1,6.4 Договору від 03.10.2017р. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. Загальна сума по договору 112701грн., у тому числі ПДВ 20% 18783,50грн.

Згідно із п.11.3 Договору від 03.10.2017р. Постачальник за Даним Договором, зокрема, несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, Постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції

Термін дії Договору визначено з моменту його підписання до 31.12.2017р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань (п.16.2 Договору від 03.10.2017р.).

За Специфікацією №1 загальна вартість товару становить 112701грн. (а.с.17-18).

У графіку поставки (Додаток №2 до Договору від 03.10.2017р.) зазначено, що весь товар за Договором від 03.10.2017р. має бути поставлений у IV кварталі 2017 року (а.с.19).

В матеріалах справи міститься копія заявки Залізниці директору ТОВа СІТІ ПРІМ ГРУП №НХ13/11362 від 10.10.2017р. з проханням виконати постачання модульних автоматичних вимикачів на виконання Договору від 03.10.2017р., №ОД/НХ-17-1239НЮ на суму 112701грн. (а.с.20).

Також містяться скріншоти (а.с.21-22) з електронного поштового ящика 0487272996@ukr.net (надіслані листи), в одному з яких отримувачем листа зазначено cityprimgroup@gmail.com.

Звертаючись до суду з позовом Залізниця зазначила, що письмова заявка позивача від 10.10.2017р. не була виконана відповідачем, у зв`язку із чим стягненню з ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП підлягають пеня 15413,79грн.(розрахована з 20.10.2017р. по 04.04.2018р) та штраф у сумі 22540грн.; в заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначив про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 03.10.2017р. у строк до 31.12.2017р. та розрахував пеню (16000,45грн). за період з 02.01.2018р. по 08.06.2018р., позовні вимоги в частині стягненню штрафу залишились незмінними.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що ним 10.10.2017р. була надіслана відповідачу заявка на поставку товару на електронну адресу ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП , зазначену у договорі (надавши при цьому відповідні скріншоти).

Відповідно до ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - це документ, який містить електронні дані та обов`язкові реквізити, при цьому обов`язковим реквізитом також є електронний підпис. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.11 цього Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Матеріали справи не містять (позивачем не надано та не зазначалось про такі обставини) доказів підписання Заявки від 10.10.2017р. електронним підписом а також надходження до Залізниці підтвердження від ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП про отримання електронного документа, отже позивачем не доведено надсилання відповідачу заявки на отримання товару за Договором від 03.10.2017р., як то правильно встановив суд першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк виконання зобов`язання з поставки товару визначається відповідно до умов, викладених у пункті 5.3 Договору від 03.10.2017р. (не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного графіком поставки).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч.1-2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором від 03.10.2017р. - не поставив товар на загальну суму 112701грн., граничний термін поставки - не пізніше останнього дня IV кварталу 2017 року.

Умовами п.11.3 Договору від 03.10.2017р. сторони визначили, що за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Вартість непоставленої продукції становить 112701грн.; перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю та висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

В частині розміру заявленої до стягнення пені суд апеляційної інстанції також погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду наступного.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП повинно було поставити товар за Договором від 03.10.2017р. не пізніше 31.12.2017р.

31.12.2017р. (неділя) та 01.02.2018р. були вихідними днями, отже останнім днем виконання зобов`язання відповідачем було 02.01.2018р., тому місцевий господарський суд правомірно стягнув з ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП пеню за період прострочення починаючи з 03.01.2018р. по 08.06.2018р. у сумі 15910,91грн., а не з 02.01.2018р. по 08.06.2018р., за розрахунком позивача.

Доводи апеляційної скарги ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП колегія суддів відхиляє з огляду такого.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 18.12.2018р. у справі №908/639/18 зазначив, що Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17).

Стягнення пені та штрафу за невиконання умов договору не ставиться в залежність від понесення стороною збитків, передбачено умовами Договору від 03.10.2017р. та нормами ЦК України та ГК України.

Посилання скаржника на те, що у даному випадку слід застосовувати тлумачення contra proferentem (постанова Верховного суду від 18.04.2018р. у справі №753/11000/14-ц) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки всі умови Договору від 03.10.2017р. є чіткими та зрозумілими, та не вбачається суперечливості умов п.5.3 умовам п.п. 1.4, 5.2., 5.4. Договору (як на тому наполягає скаржник), оскільки у п.5.3 визначені граничні строки поставки товару у разі відсутності заявки Замовника - не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу).

Чинність Договору від 03.10.2017р. ніким з учасників справи не оспорювалась, отже договір підлягав виконанню у встановлені у ньому строки, а у разі порушення за ним зобов`язань винна особа має нести відповідальність згідно із його умовами.

Щодо посилань апелянта на невигідний для нього характер умови договору, включеної у п.5.3, то цей аргумент не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення, оскільки відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП у своїй скарзі не погоджується із розрахунком штрафних санкцій, проте не надає власного конттрозрахунку, обмежившись лише посиланням на неможливість встановлення з розрахунку правильності сум, тобто викладає в апеляційній скарзі незгоду з оскаржуваним рішенням у такий спосіб, що це неможливо сприймати як аргумент, щодо якого згідно п в ч.3 ст.282 ГПК України в постанові мають бути зазначені мотиви його прийняття або відхилення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 27.12.2018р. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 235, 236, 240,269, 270,275, 276, 281- 284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. у справі №916/951/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП .

Постанова в порядку ст. 282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст. 286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 13 травня 2019 року у зв`язку із перебуванням судді Л.О. Будішевської з 02.05.2019р. по 11.05.2019р. у відпустці.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя І.Г. Філінюк