Постанова

від 13.05.2019 по справі 904/4302/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року м. Дніпро Справа № 904/4302/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повне рішення складено 20.12.2018 р. ) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія Енергопростір"

про стягнення 91 271 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" про стягнення заборгованості у розмірі 91 271 грн. 26 коп. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 р. позов задоволено частково - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром" заборгованість в сумі 75 550 грн. 19 коп., інфляційні втрати - 1 586 грн. 55 коп., 3% річних - 999 грн. 75 коп., пеню - 12 713 грн. 13 коп., судовий збір в сумі 1 753 грн. 84 коп. В решті суми позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначає про те, що він не був обізнаним про винесене рішення місцевого господарського суду, не отримував судові повістки, тому не мав змоги взяти участь у судовому процесі для захисту своїх законних прав та інтересів, не отримував повного тексту судового рішення. Крім того, Скаржник вказує на те, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності і що суд повинен був застосувати наслідки його спливу.

Скаржник також вважає, що Позивач невірно визначив період нарахування пені, а також припустився арифметичних помилок у нарахуванні річних та інфляційних втрат. Крім того, Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідно до п. 8.1 Договору, строк дії цього договору становив до 31.12.2017 р .

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018р. у справі № 904/4302/18 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 904/4302/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром" ( Виконвець ) було укладено Договір підряду № 35-17 ( далі Договір ), відповідно до умов якого, а також додаткових угод до нього Виконавець зобов`язався виконати підготовку поверхні металу та фарбування металоконструкцій технологічних споруд Об`єкт: «Будівництво додаткових технологічних трактів з застосуванням лакофарбових матеріалів « INTERNATIONAL» , у відповідності з вимогами заводу-виробника антикорозійних матеріалів та технічного завдання Замовника.

Відповідно до п. 3.2. Договору, платежі за виконані роботи, згідно п. 1.1., здійснюються за фактично виконані та прийняті роботи після підписання актів виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) календарних днів.

Відповідно до актів виконаних робіт № 1 від 30.05.2017 р., № 2 від 30.06.2017 р., № 3 від 31.07.2017 р., № 4 від 31.08.2017 р., № 5 від 31.01.2018 р., № 6 від 31.01.2018 р., Виконавець виконав роботи по вказаному Договору які без зауважень були прийняті Замовником.

Судом першої інстанції також встановлено, що в порушення вище зазначених умов договору, Замовник у встановлені строки оплату у повному обсязі не здійснив, провівши лише часткові оплати, внаслідок чого, за роботи виконані у січні 2018 р., утворилась заборгованість у розмірі 75 550,19 грн.

Доказів здійснення розрахунків за виконані роботи в сумі 75 550,19 грн., Відповідач на момент розгляду спору не надав.

Місцевий господарський суд, встановивши наявність неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за договором підряду № 35-17 від 14.04.2017 р., в частині своєчасної оплати виконаних робіт, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З встановлених судом обставин слідує, що між сторонами склалися правовідносини підряду. Вказані правовідносини регулюються загальними нормами права про підряд - ст. ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. 846 , 853 , 854 ЦК України ).

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов`язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

У відповідності до ст. 509 ЦК України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України ), і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України ).

Судом при розгляді справи в межах повноважень наданих йому процесуальним законодавством, встановлено, що роботи за спірним договором були виконані Позивачем та прийняті Замовником без заперечень.

Ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначалося раніше, Замовник відповідно до п. 3.2 Договору на протязі 5-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт № 5 від 31.01.2018 р. на суму 25 282,56 грн. та № 6 від 31.01.2018 р. на суму 50 267,63 грн., зазначені кошти Позивачеві не перерахував.

Позивач звертався до Відповідача з вимогами, про сплату заборгованості, які Відповідачем залишено без відповіді та задоволення, що підтверджується наявними в матеріалах справи претензіями за вих. № 1604/18-1 від 16.04.2018 р. та вих. № 1604/18-2 від 16.04.2018р.

Відповідно до ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст.612 ЦК України ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за виконані роботи у розмірі 75 550,19 грн.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Ст. 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.

Правове призначення неустойки полягає в тому, щоб слугувати засобом розумного стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено стягнення пені у разі несвоєчасної сплати вартості виконаних робіт, в розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком Позивача, сума пені, за період з 07.02.2018 р. по 07.08.2018 р. склала 12 713,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України , не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, щодо правової природи нарахувань за ст. 625 ЦК України , то таке нарахування припиняється лише в момент повного виконання основного зобов`язання, а тому встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов`язання боржником не виконано ( постанова Верховного Суду від 27.04.2018 р. у справі № 908/1394/17 ).

Отже, порушення Відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За розрахунком Позивача, виконаного відповідно до приписів ст. ст. 530, 625 ЦК України сума втрат від інфляції, за період з 07.02.2018 р. по 17.07.2018 р. склала 1 586,55 грн., відповідно сума 3 % річних склала 1 421,99 грн.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки розміру позовних вимог та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погододжується з позицією місцевого суду щодо стягнення з Відповідача 3 % річних в сумі 999,75 грн., інфляційних втрат в сумі 1 586,55 грн. та пені в сумі 12 713,13 грн., передбаченої п. 6.2 договору.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, Центральний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Щодо незастосування місцевим господарським судом наслідків спливу позовної давності апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Посилання Відповідача на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи судом першої інстанції судова колегія Центрального апеляційного господарського суду вважає безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Так, здійснивши аналіз наданих у справі доказів, колегія суддів встановила, що позовна заява була направлена на адресу Відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, м. Дніпро, пр-т Яворницького ( Карла Маркса АДРЕСА_1 23, кв. 6.

Ухвала місцевого господарського суду від 27.09.2018 р. про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 16.10.2018 р., та ухвала суду від 16.10.2018 р. про відкладення розгляду справи на 27.11.2018 р.,направлялись Відповідачу за вказаною вище адресою.

Крім того, слід зазначити, що вказані ухвали суду було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З рекомендованих поштових повідомлень № № 4930006510673 та 4930006612581 вбачається, що поштові відправлення з вкладеннями: копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі від 27.09.2018 р. та копія ухвали про відкладення розгляду справи від 16.10.2018 р., були отримані Відповідачем відповідно 11.10.2018 р. та 09.11.2018 р.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, Відповідач мав об`єктивну можливість скористатись своїм правом та направити свого представника для участі у розгляді справи.

Тож, посилання Скаржника про його необізнаність щодо розгляду справи в суді першої інстанції та неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи спростовується вищенаведеним.

Враховуючи те, що апеляційним господарським судом встановлено необґрунтованість вказаних Відповідачем обставин щодо необізнаності Відповідача про час та місце розгляду справи, питання про застосування позовної давності при оскарженні судового рішення у суді апеляційної інстанції не розглядається по суті.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 р. у справі № 922/1714/18.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права.

Незгода Відповідача з рішенням господарського суду не свідчить про неправильне застосування чи порушення цим судом норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 р. у справі № 904/4302/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна