Рішення

від 03.05.2019 по справі 902/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2019 р. Cправа № 902/23/19

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспресбуд" (вул. Білицька, 72 - Г, м. Київ, 04078; пр-т Гонгадзе, 5А,оф.4, м. Київ, 04050)

до :Фізичної особи підприємця Притули Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2)

про стягнення 208 198,98 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Кузьменко В.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансекспресбуд" звернулось до суду із позовом до Фізичної особи підприємця Притули Олександра Вікторовича про стягнення 208198,98 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду № 141 від 25.11.2017 р., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 208 198,98 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/23/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2019 р.

Ухвалою суду від 04.02.2019 р. відкладено розгляд справи на 04.03.2019 р.

Ухвалою суду від 04.03.2019 р. визначено що розгляд справи № 902/23/19 здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням . Продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/23/19 на 30 днів. Призначено підготовче судове засідання на 25.03.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 25.03.2019 р. судом оголошено перерву в розгляді справи до 05.04.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 05.04.2019 р.

В судове засідання призначене на 05.04.2019 р. представники сторін не з`явились, про дату, час місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 25.03.2019 р.

Ухвалою суду від 05.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/23/19 для судового розгляду по суті на 10.04.2019 р.

В судове засідання призначене на 10.04.2019 р. представники сторін не з`явились, причини неявки суду невідомі.

Ухвалою від 10.04.2019 р. розгляд справи відкладено на 03.05.2019 р.

В судове засідання на визначену дату судом 03.05.2019 р. представники сторін не з`явились, при цьому суд зауважує, що позивач про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи. Водночас відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, направлена кореспонденція суду вручена останньому 20.04.2019 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

В зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

25.11.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансекспресбуд" (Замовник) та Фізичною особою підприємцем Притулою Олександром Вікторовичем (Підрядник) укладено договір підряду № 141.

Відповідно до п.1.1. договору Підрядник зобов`язується виготовити, передати у власність та змонтувати у зумовлені строки Замовнику вироби, а Замовник зобов`язується прийняти вказані вироби і сплатити за них грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено предмет договору - вироби: ковані вироби (вироби згідно кошторису, що є невід`ємною частиною даного договору).

Умовами договору встановлено, що загальна сума договору виражається в національній грошовій одиниці України - гривні, визначається вартістю виробів і становить 234 000,00 грн. (п. 2.2. договору).

Умовами договору було погоджено порядок розрахунків між сторонами, а саме відповідно до п.3.1. договору Замовник зобов`язаний оплатити 100% від вартості виробів (п.3.2 договору), що включає в себе: 50% від вартості виробів на розрахунковий рахунок, а саме 117 000,00 грн, а на інші 50% буде закуплений метал, а саме на суму 117 000,00 грн протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами даного договору. Накладні із переліком купленого металу та його вартість будуть вказані у додатковій угоді, що є невід`ємною частиною даного договору. Пунктом 3.2., 3.3. договору передбачено, що підтвердженням виконання зобов`язань Підрядником є підписання Акту приймання - передачі. Підтвердженням виконання зобов`язань Замовником є документи на повну оплату виробів та робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору Підрядник починає виготовлення виробів тільки після виконання Замовником вказаних в п.п. 1.3.. 3.1., договору умов.

Як стверджується матеріалами справи 25.11.2017 р. відповідно до умов договору та кошторису від 25.11.2017 р., який погоджено між сторонами у справі, Підрядником надано Замовнику рахунок - фактуру №291101 від 29.11.2017 р. на загальну суму 117 000, 00 грн.

Замовником 30.11.2017 р. було оплачено даний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 30.11.2017 р., яке міститься в матеріалах справи.

Замовником на виконання вимоги щодо закупки металу, було закуплено метал для Підрядника, а саме:

30.11.2017 р. оплачено у повному обсязі рахунок - фактуру № 597252 від 30.11.2017 р. у сумі 55 425,66 грн, отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант";

04.12.2017 р. оплачено у повному обсязі рахунок - фактуру № 597750 від 01.12.2017 р. у сумі 24 705,17 грн, отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант";

04.12.2017 р. оплачено у повному обсязі рахунок - фактуру № 2200015911 від 01.04.2017 р. на суму 11 068,13 грн, отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп"".

04.12.2017 р. між Фізичної особою підприємцем Притулою Олександром Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансекспресбуд" (Замовник) було укладено додаткову угоду (додаток № 2 до договору підряду № 141 від 25.11.2017 р.), яким погоджено наступне: на виконання вимог п. 3.1. договору підряду № 141 від 25.11.2017 р. сторони погодили додаткову угоду про наступне:

Замовник здійснив оплату та передав Підряднику метал, а саме: найменування постачальника ТОВ "Фірма "Вікант", реквізити: рахунок-фактура № 597252 від 30.11.2017 р. у сумі 55 425,66 грн; рахунок - фактура № 597750 від 01.12.2017 р. у сумі 24 705,17 грн; найменування постачальника ТОВ "АВ Метал Груп", реквізити: рахунок-фактура № 2200015911 від 01.12.2017 р. у сумі 11 068,13 грн. Загальна вартість матеріалів придбаних відповідно до умов договору підряду №141 від 25.11.2017 р. становить 91 198,96 грн. Пунктом 3 визначено, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору підряду №141 від 25.11.2017 р.

З врахуванням викладеного позивачем виконано зобов`язання передбачені договором підряду № 141 від 25.11.2017 р., а саме здійснено попередню оплату в розмірі 117 000,00 грн та виконано зобов`язання щодо закупки металу на загальну суму 91 198,96 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що партія виробів має бути поставлено та змонтована у строк не пізніше 2-х місяців з дати оплати Замовником вартості виробу у розмірі 70 % (п.3.2. договору).

Позивач в позові зазначає, що з моменту виконання зобов`язань щодо оплати 04.12.2017 р. розпочався строк виконання зобов`язань Підрядника щодо виготовлення, поставки та монтажу виробів.

Натомість відповідачем не було виконано своїх зобов`язань передбачених договором підряду.

Враховуючи невиконання відповідачем умов укладеного договору підряду між сторонами, 25.09.2018 р. було погоджено та підписано додаткову угоду № 2 до договору підряду № 141 від 25.11.2017 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору підряду № 141 від 25.11.2017 р. та повернути один одному отриманого під час дії договору. Умовами додаткової угоди № 2 Сторони взаємно погодили, що Підрядник отримав від Замовника протягом терміну дії договору 208 198, 96 грн, а саме 117 000,00 грн у якості попередньої оплати та товарно матеріальних цінностей для виконання зобов`язань по договору (метал) загальною вартістю 91 198,96 грн. Пунктом два додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору підряду № 141 від 25.11.2017 р. Як стверджується матеріалами справи та наявними доказами в ній відповідачем свої зобов`язання щодо повернення отриманого не виконав, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами укладено договір № 141 від 25.11.2017 р. а, відтак, правовідносини, які виникли у зв`язку з їх виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 849 Цивільного кодексу України - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.

Як передбачено статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

При цьому, судом враховано, що договір підряду підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 837 - 864 Цивільного кодексу України, якими не врегульовано особливостей виконання зобов`язань з попередньої оплати (передоплати) підрядних робіт та правового механізму її повернення.

Згідно з ч. 2 ст. 572 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом при розгляді справи встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу передоплату у загальній сумі 117 000,00 грн та виконано зобов`язання щодо закупки металу на загальну суму 91 198,96 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що партія виробів має бути поставлено та змонтована у строк не пізніше 2-х місяців з дати оплати Замовником вартості виробу у розмірі 70 % (п.3.2. договору).

Матеріалами справи стверджується, що відповідач свої зобов`язання по виконанню робіт у порядку і строки, погоджені сторонами в договорі підряду № 141 від 25.11.2017 р. не виконав.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату вартості виробів 04.12.2017 р.

Зі змісту ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України, якою визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З врахуванням даної норми статті крайній строк поставлення та змонтування партії виробів є дата 05.02.2018 р.

Матеріали справи не містять доказів виконання умов договору зі сторони відповідача в обумовлений строк.

Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що 25.09.2018 р. між сторонами у справі було погоджено та підписано додаткову угоду № 2 до договору підряду № 141 від 25.11.2017 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору підряду № 141 від 25.11.2017 р. та повернути один одному отриманого під час дії договору. Умовами додаткової угоди № 2 Сторони взаємно погодили, що Підрядник отримав від Замовника протягом терміну дії договору 208 198, 96 грн, а саме 117 000,00 грн у якості попередньої оплати та товарно матеріальних цінностей для виконання зобов`язань по договору (метал) загальною вартістю 91 198,96 грн. Пунктом два додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору підряду № 141 від 25.11.2017 р.

Тобто відповідно до умов даної додаткової угоди відповідачем фактично визнано заборгованість перед позивачем відповідно до її умов.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Отже, припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

Саме невиконання відповідачем зобов`язання впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання в договорі підряду № 141 від 25.11.2017 р. та додаткової угоди № 2 від 25.09.2018 р., який є невід`ємною частиною основного договору, і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт невиконання робіт підрядником передбачених договором підряду № 141 від 25.11.2017 р.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 117 00,00 грн суми попередньої оплати та товарно матеріальних цінностей для виконання зобов`язань по договору (метал) загальною вартістю 91 198,96 грн обґрунтованою та правомірною з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що в прохальній частині позову позивач просить суд стягнути попередню оплату та вартість закупленого металу у розмірі 208 198,98 грн, тоді як правильною є сума 208 198,96 грн. (117 000,00 грн + 91 198,96 грн=208 198,96 грн). З врахуванням викладено суд дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку в підрахунку суми боргу, тому в стягненні 0,02 грн слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Слід також роз`яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/23/19 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 130, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Притули Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспресбуд" (вул. Білицька, 72 - Г, м. Київ, 04078; пр-т Гонгадзе, 5А,оф.4, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38670625) попередню оплату та вартість закупленого металу у розмірі 208 198,96 грн та 3 122,97 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в стягненні 0,02 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 травня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Білицька, 72 - Г, м. Київ, 04078; пр-т Гонгадзе, 5А,оф.4, м. Київ, 04050)

4,5 - відповідачу ( АДРЕСА_1;

АДРЕСА_2)