Рішення

від 13.05.2019 по справі 904/539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019м. ДніпроСправа № 904/539/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАШТАН ТІР СЕРВІС", смт.Слобожанське

про стягнення заборгованості в сумі 7 220,88 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан Тір Сервіс" і просить суд стягнути 6 000,00 грн. - боргу, 911,18 грн. - пені, 309,70 грн. - 12% річних та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №12533-04/2017 від 29.12.2017р. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (далі-Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАШТАН ТІР СЕРВІС" (далі-Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №12533-04/2017 (а.с.8-12).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти Покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі-товар), а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його.

Згідно п.1.2. Договору, номенклатура, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 2.3. Договору визначено, товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

В п.3.1. Договору, оплата згідно Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику. При здійсненні оплати Покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка Продукції з посиланням на виставлений Постачальником рахунок-фактуру.

В період з 13.08.2018р. по 14.08.2018р. Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 90 037,68 грн.

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату товару, що підтверджується рахунками-фактурами та накладними (а.с.76-106).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 84 037,68 грн. , що підтверджується банківською випискою (а.с.108-114).

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 6 000,00 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 6 000,00 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3. Договору поставки, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 6 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2. Договору, в разі простроченого платежу більше 3-х днів, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 911,18 грн. за період з 06.09.2018р. по 06.02.2019р.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені , приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 911,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано 12% річних у розмірі 309,70 грн. за період з 03.09.2018р. по 06.02.2019р.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 12% річних, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 12 % річних у сумі 309,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.193, 216, 217, 230, 265 Господарського Кодексу України, ст. ст. 509, 525-526, 530, 549, 610- 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАШТАН ТІР СЕРВІС" , (52005, смт.Слобожанське, вул.Харківська, буд.31, ЄДРПОУ 41079570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" , (02222, м.Київ, вул.Закревського, 16, ЄДРПОУ 37141112) 6 000,00 грн . - боргу, 911,18 грн . - пені, 309,70 грн . - 12% річних та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

13.05.2019р.

Повне рішення складено 13.05.2019