Рішення

від 07.05.2019 по справі 910/2734/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2019Справа № 910/2734/19

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Айленд дотовариства з обмеженою відповідальністю Київ Етнокультурний простягнення 16 470,42 грн.

Представники учасників справи:

від позивача Кагарлик Ю.В., довіреність №135 від 24.10.2018;

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айленд (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Київ Етнокультурний (надалі - відповідач) про стягнення 16 470,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам, укладеного між сторонами Договору поставки № 2461 від 19.03.2015, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10 957,92 грн. Крім цього, позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого товару, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 2 325,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 186,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Айленд залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.03.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2734/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 18.04.2019.

У судовому засіданні 18.04.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 07.05.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.04.2019.

У судовому засіданні 07.05.2019 представник позивача надав усні пояснення по справі, зокрема представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданні 07.05.2019 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення про дату, час і місце судового засідання направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 1.

Станом на дату розгляду справи по суті конверт з ухвалою суду від 18.03.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Також, з метою повідомлення про час та місце розгляду справи судом на адресу відповідача була направлена копія ухвали від 18.04.2019.

Однак, станом на час розгляду даної справи означене поштове повідомлення органами поштового зв`язку на адресу господарського суду повернуто не було.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше, ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону вважаються, зокрема, суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про національного оператора поштового зв`язку від 10.01.2002 № 10-р виконання функцій національного оператора поштового зв`язку покладено на УДППЗ Укрпошта .

Отже, УДППЗ Укрпошта є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв`язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них). Цілком правомірним є використання інформації отриманої з офіційного сайта УДППЗ Укрпошта .

Таким чином, суд може користуватися відомостями, отриманими з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера поштового відправлення.

Згідно з відомостями офіційного сайту УДППЗ Укрпошта (інформаційний ресурс http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення не вручене відповідачу під час доставки: інші причини.

Суд зазначає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, Закон України Про доступ до судових рішень визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Згідно зі статтями 3, 4 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та 18.04.2019 були оприлюднені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, враховуючи зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, якими регламентовано порядок повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України , суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015 між ТОВ Айленд (постачальником) та ТОВ Київ Етнокультурний (покупцем) було укладено Договір поставки № 2461, відповідно до п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої (далі - Товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його в об`ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк визначений даним Договором.

Поставка кожної партії товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Покупець здійснює замовлення на підставі прайс-листа, що діє на дату замовлення у якому зазначено список товарів, поставляються за даним договором та їх ціни. Замовлення передається покупцем в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, факсом, телефоном, електронною поштою тощо). Поставка товару здійснюється при умові, що мінімальна вартість замовлення становить не менше 500,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної, в якій зазначається назва, асортимент, кількість та ціна товару.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання представником покупця видаткової накладної.

Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників обох сторін безпосередньо на складі постачальника або покупця. В момент приймання товару покупець зобов`язаний перевірити маркування товару (марки акцизного збору, етикетки тощо). Після підписання сторонами видаткової накладної претензії щодо кількості товару, або його маркування, не приймаються.

Відповідно до змісту п. 3.1 Договору загальна ціна договору складається з сум, вказаних у видаткових накладних до даного договору, оформлених належним чином протягом дії даного договору.

Поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (або фактичної передачі товару покупцю) (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою передачі товару у власність покупця вважається дата фактичної передачі товару постачальником, яка зазначається в накладній.

Згідно з п. 8.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору у період з 15.12.2016 по 29.12.2016 на підставі товарних накладних № РН-201612621 від 15.12.2016, № РН-201612771 від 20.12.2016, № РН-201612857 від 22.12.2016, № РН-201612854 від 22.12.2016 та № РН-2016121187 від 29.12.2016 поставило відповідачу товар на загальну суму 10 957,92 грн.

Проте, відповідач, всупереч умовам Договору, свого зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар належним чином не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №150 від 14.12.2017 в якій просив протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар, проте, остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 10 957,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов Договору № 2461 від 19.03.2015 була здійснена позивачем в період з 15.12.2016 по 29.12.2016 на загальну суму 10 957,92 грн., про що свідчать підписані з обох сторін та скріплені печатками товариств товарні накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (або фактичної передачі товару покупцю).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.2 Договору товар, поставлений позивачем за накладною № РН-201612621 від 15.12.2016 на суму 3 477,66 грн., відповідач повинен був оплатити у строк до 28.12.2016 включно; за накладною № РН-201612771 від 20.12.2016 на суму 2 671,26 грн. - у строк до 03.01.2017 включно; за накладною № РН-201612857 від 22.12.2016 на суму 1 537,80 грн. - у строк до 05.01.2017 включно; за накладною № РН-201612854 від 22.12.2016 на суму 746,40 грн. - у строк до 05.01.2017 включно; за накладною № РН-2016121187 від 29.12.2016 на суму 2 524,80 грн. - у строк до 12.01.2017 включно.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 10 957,92 грн. (за товар, поставлений позивачем за вказаними накладними) відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором (за спірними накладними) у розмірі 10 957,92 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Айленд в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Київ Етнокультурний суми основного боргу у розмірі 10 957,92 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі (в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 2 325,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 186,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть погодити інший розмір процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з п. 3.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки. Крім того, сторони дійшли згоди. Що в разі прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Покупець сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за увесь період прострочення оплати.

Тобто, сторонами погоджено розмір процентів, які сплачує відповідач у випадку прострочення грошового зобов`язання.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 10% річних встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 852,36 грн. та 10% річних у розмірі 2 317,97 грн. В іншій частині інфляційні втрати та 10% річних нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Айленд , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Айленд задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київ Етнокультурний (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 1; ідентифікаційний код 39235521) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 9 кв. 24; ідентифікаційний код 31748637) основну заборгованість у розмірі 10 957 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 852 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 36 коп., 10% річних у розмірі 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.

Суддя О.Г. Удалова