ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2019 р. Справа № 911/519/19
Суддя господарського суду Київської області Лилак Т.Д . розглянувши справу
за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67, код 02909996) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська,4 код 39816845)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАБІЛІТІ» (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Яблунева,будинок 13-Б, нежиле приміщення 11, код 40908258)
про стягнення 6809,48 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області звернулвся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАБІЛІТІ» про стягнення 6809,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані стягненням плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Ухвалою від 04.03.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області 26.11.2017 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки Renault Magnum 500 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) разом з причепом - SCHMITZ S01/L136/SPR25 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ НОМЕР_3 та серії СХМ НОМЕР_4 зареєстровані за ТОВ ТРАНСАБІЛІТІ .
Вказана перевірка здійснювалась згідно направлення на перевірку № 026242 від 17.11.2017 про проведення рейдової перевірки.
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №005446 від 26.11.2017 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю б/н від 26.11.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень на осьові навантаження транспортного засобу на 0,12 тон (строєна ось на 23,36 тон).
Зважаючи на це, уповноваженими посадовими особами управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області здійснено розрахунок суми, яку зобов`язане сплатити ТОВ ТРАНСАБІЛІТІ як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 214,00 євро (6 809,48 грн.) станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України). Зазначене підтверджується розрахунком управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області та інформацією з веб-порталу www.bank.gov.ua.
Під час перевірки був присутній водій ОСОБА_1 , який підписав вищезазначені акт та довідку.
Встановлено, що розрахунок здійснено у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.
Відомостей щодо сплати вказаної суми до управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області відповідачем не надходило.
Відповідно до статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частиною другої статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Частиною першою статті 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11т (для автобусів, тролейбусів- 11,5т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у частині другій даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 311 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, передбачено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до п. 30 -31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.
Згідно статті 48 цього ж Закону документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема, для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.
При здійсненні габаритно-вагового контролю 26.11.2017 водієм надано посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та причіп, що належать ТОВ ТРАНСАБІЛІТІ , товарно-транспортну накладну на вантаж від 26.11.2017.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
У зв`язку з вказаними вимогами чинного законодавства, посадовими особами управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.11.2017.
Згідно з пунктами 26 та 27 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
За таких обставин визначена плата за проїзд, неоскаржена та несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
Зобов`язанням відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 11 цього Кодексу визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем зобов`язання з оплати плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 214,00 євро, що станом на момент складання протоколу еквівалентно 6809,48 грн., не виконано, докази оплати до матеріалів справи не надані.
За таких обставин позовна вимога про стягнення вказаної суми є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи уповноважені на проведення відповідних перевірок та складання актів реагування у зв`язку з виявленими правопорушеннями.
Разом з тим, нормами чинного законодавства України, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовними заявами.
Вказане є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру .
Згідно з пунктом 3 статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Поряд з викладеним, статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як зазначалось вище, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовними заявами, тому прокурором подано дану позовну заяву як позивачем.
Прокурором вживаються заходи представницького характеру у зв`язку з тим, що інтереси держави порушенні через не надходження коштів до Державного бюджету як плата за проїзд, яку має сплатити порушник.
Таким чином, інтереси держави порушені у зв`язку з не надходженням зазначених коштів до Державного бюджету України.
Також частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки в результаті не сплати відповідачем плати за проїзд, порушуються економічні інтереси держави.
Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Згідно висновку Верховного Суду у справі № 820/1203/17 від 06.06.2018 року вбачається, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежується лише нарахуванням такої плати.
При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Аналіз статті 19 Конституції України, ст.ст. 21, 50 КАС України та суб`єктний склад сторін свідчить про те, що спори до фізичних або юридичних осіб про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користуванні підлягають розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки вони не стосуються захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, відповідно до пункту 12 частини першої статті 19 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з відшкодуванням державі матеріальних збитків внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування при проїзді великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів з перевищенням допустимих вагових нормативів. З огляду на суб`єктний склад учасників цього спору (стягнення плати за проїзд із суб`єкта господарювання) ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зважаючи на те, що юридичною адресою відповідача є Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Яблунева, буд. 13-Б, приміщення 11, дана позовна заява підлягає розгляду Господарським судом Київської області.
Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 6809,48 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАБІЛІТІ» (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Яблунева,будинок 13-Б, нежиле приміщення 11, код 40908258) до Державного бюджету України (отримувач УК у Біляївському районі, р/р 31311309700111 в ГУДКСУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37913781) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 6 809,48 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАБІЛІТІ» (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Яблунева,будинок 13-Б, нежиле приміщення 11, код 40908258) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у сумі 1762,00 гривень.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.05.2019
Суддя Т.Д. Лилак
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2019 |
Оприлюднено | 15.05.2019 |
Номер документу | 81690686 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Лилак Т.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні