Рішення

від 07.05.2019 по справі 922/685/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/685/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Citadel", м. Харків про стягнення 101 994,39 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Citadel" суми у розмірі 101994,39 грн. (де: 86 857,39 грн. - заборгованість за поставлений товар по договору; 3784,05 грн. - 12 відсотків річних; 11 352,95 грн. - пеня), а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

Позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/685/19, розгляд справи призначено до здійснення в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами ухвалою суду від 14.03.2019 р.

01 квітня 2019 року позивачем надано до суду заяву (вх. № 8015) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову - 101994,39 грн. (де: 86 857,39 грн. - заборгованість за поставлений товар по договору; 3784,05 грн. - 12 відсотків річних; 11 352,95 грн. - пеня), а також суми судового збору, що обліковуються на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Citadel".

Суд ухвалою від 02 квітня 2019 року в заяві (вх. № 8015) Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 29.11.2018р., які була направлена на адреси Позивача та Відповідача повернулись до суду з довідкою поштового відділення, де зазначені причини повернення поштових відправлень - за закінченням терміну зберігання.

Також сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву від Відповідача не надійшли.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

11 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Демікс (за Договором - Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю CITADEL (за Договором - Покупець) було укладено Договір № ДН 1110/17 (далі - Договір), на поставку товару асортимент, ціна, якого зазначається в Специфікації, оформлених у вигляді Додатків до Договору.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Сторони уклали 11 жовтня 2017 року Додаток №1 до Договору, на поставку Товару, де на виконання умов Додатку №1 до Договору Продавець виконав поставку товару, що підтверджується Видатковою накладною № 100018821 від 24.11.2017р., а також Актом приймання - передачі від 24 листопада 2017 року.

Договірні зобов`язання щодо поставки Товару Покупцеві Продавець виконав згідно Додатку №1, а Покупець проводить оплату за поставлений Товар відповідно до Додатку №2 до Договору.

Пунктом 2.4. Договору розмір платежів відповідно до умов змінюється, а саме: В случае изменения более чем на 1% коммерческого курса украинской гривны к доллару США на момент закрытия торгов на дату, предшествующую дате подписания настоящего Договора, по данным портала Курс Денег , которые опубликованы в международной компьютерной сети Интернет по ссылке http://kurs.com. иа/ по сравнению с курсом указанным в п.2.2. Договора, стоимость Товара изменяется, а Покупатель в таком случае обязан осуществить оплату на основании коммерческого курса украинской гривны к Доллару США установленного на момент закрытия торгов на дату, предшествующую дате осуществления платежа Покупателем... Сумма платежа в таком случае определяется по следующей формуле: (А 1 /А 2) *S1=S2, где

А1 - коммерческий курс украинской гривны к Доллару США указан в п.2.2. Договора;

А2 - коммерческий курс украинской гривны к Доллару США на момент закрытия торгов S1/ - сумма платежа (грн.) на дату подписания Договора;

S2 - сумма платежа (грн.) на дату его совершения Покупателем.

Відповідно до умов зміни чергових платежів за Товар встановлених Додатком №2 до Договору, платежі змінилися та відповідно до: - платіж до 08.10.2018 року сума оплати за графіком оплати по Договору -41 542,94 грн., відповідно до курсу валют - 26,832 (курс на момент сплати -26,075), а сума оплати з урахування змін вартості (зміна курсу валют на дату оплати) складає 43 467,40 грн.; - платіж до 08.11.2018 року сума оплати за графіком оплати по Договору41 542,94 грн., відповідно до курсу валют -26,832 (курс на момент сплати -26,025 ), а сума оплати з урахування змін вартості (зміна курсу валют на дату оплати) складає 43 389,99 грн.

Позивач зазначає, що Покупець в порушення умов Додатку №2 до Договору не сплачував грошові кошти за Товар у встановлений строк та прострочив два платежі, розмір яких відповідно до умов п.2.4. Договору змінився та склав 86 857,39 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 39 копійок ) гривень.

Після виникнення заборгованості від Покупця надійшов Гарантійний лист (а.с. 20) щодо обов`язку оплатити в повному обсязі суму заборгованості до кінця 2018 року. Проте дії Покупцем заборгованість сплачена не була.

20 листопада 2018 року Продавець надіслав Покупцю Лист № 1511/18 від 15 листопада 2018 року із вимогою сплатити заборгованість, проте до сих пір відповіді не отримав.

Вказані платежі Покупець прострочив, заборгованість не сплатив. Неодноразові звернення, дзвінки та листи Продавця Покупцю, ніяким чином не змусили Покупця вчинити жодних дій щодо виконання своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 4,2. Договору встановлено: За несвоевременную оплату Товара согласно п. 2.3. Договора. Покупатель уплачивает Продавцу неустойку в виде пени в размере двойной учетной ставки НБУ от стоимости поставляемого по настоящему Договору Товара за каждый день просрочки оплаты, а также уплачивает сумму долга с учетом индекса инфляции и 12 процентов годовых .

У Товариства з обмеженою відповідальністю CITADEL виникла заборгованість за Товар у розмірі 86 857,39 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 39 копійок) гривень, що у еквіваленті складає 3 096,52 (три тисячі дев`яносто шість Доларів 52 центів) Доларів перед Товариством з обмеженою відповідальністю Демікс .

Оскільки вказана заборгованість не була вчасно сплачена Покупцем, а також Покупець не вчинив жодних дій для врегулювання вказаної ситуації, неодноразово прострочував платежі та не виконував свої зобов`язання, чим порушив законні права та інтереси Продавця, останній змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів після досудового врегулювання спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів розтлумачено : ..обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист .

Положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист .

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4,2. Договору встановлено: За несвоевременную оплату Товара согласно п. 2.3. Договора. Покупатель уплачивает Продавцу неустойку в виде пени в размере двойной учетной ставки НБУ от стоимости поставляемого по настоящему Договору Товара за каждый день просрочки оплаты, а также уплачивает сумму долга с учетом индекса инфляции и 12 процентов годовых .

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з урахуванням ст. ст. 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Відповідач зобов`язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю Демікс : суму основного боргу у розмірі 86 857,39 грн.; суму пені в розмірі 11 352,95 грн.; суму 12% річних в розмірі 3 784,05 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 257, 525, 526, 610, 612, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « CITADEL" (61140, м. Харків, вул. в`їзд Золотий 1-й, буд. 9, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Кредобанк МФО 325365, ЄДРПОУ 31798468, ІПН 402339604619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Демікс (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 30, ЄДРПОУ 24438416, р/р НОМЕР_2 в ПАО АБ РадаБанк , МФО 306500 ІПН 244384104634) борг у сумі 101 994,39 (сто одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 39 копійок) грн.(де: сума основної заборгованості за поставлений Товар у розмірі 86 857,39 грн.; пеня - 11 352,95 грн.; 12% річних у сумі - 3 784,05 грн.), а також сума судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "10" травня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін