Рішення

від 11.05.2019 по справі 910/2807/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2019Справа № 910/2807/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 05393043)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 30 682, 08 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд стягнути з відповідача збитки, які виникли внаслідок незбереженням відповідачем вантажу при перевезенні в розмірі 30 682, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

15.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на приписи п. а) ст. 111 Статуту залізниць України. Також з посиланням на ч. 2 ст. 114 Статуту відповідач зазначає, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

26.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полюс Трейдинг" було укладено договір поставки № Р/17-0698-01.

30.12.2018 на виконання умов договору поставки (а саме Специфікації № 147/346 WR-F від 17.12.2018) за накладною № 47596895, у вагоні № 56698749, Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" на адресу ДП "Стивідорна компанія "Ольвія" було відправлено вантаж-катанка сталева, станція призначення - Жовтнева (експ.).

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Статтею 914 Цивільним кодексом України передбачена можливість перевізника і власника (володільця) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень укласти довгостроковий договір.

За таких обставин, враховуючи необхідність систематичного надходження вантажів залізничним транспортом на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" та відвантаження з боку Товариства на адресу підприємств-отримувачів продукції комбінату, 20.02.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" був укладений договір № 10774/ЦТЛ-2018/18-0213-02 про надання послуг предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому, та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Підпунктом 2.3.2. п. 2.3. договору передбачено обов`язок Перевізника приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та надавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Судом встановлено, що 30.12.2018 відповідно до залізничної накладної №47596895 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - катанка стальна зі станції відправлення Правда до станції призначення Жовтневая (вантажоодержувач - ДП "Стивідорна компанія "Ольвія" ) в тому числі у вагоні №56698749 в пакуванні -бухта (маса вантажу - 61830 кг), верхній ярус 16 бунтів, загальна кількість місць 32 .

Як зазначає позивач, на шляху прямування, станцією Жовтнева Одеської залізниці було складено комерційний акт № 417503/4 від 08.01.2019, який свідчить про недостачу вантажу, що у свою чергу підтверджується відповідною відміткою перевізника в графі 49 залізничної накладної № 47596895.

Відтак, звертаючись до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" були заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутністю 1 бунту, внаслідок чого виникла необхідність звернення з позовом про стягнення завданих збитків в розмірі 30 682, 08 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що згідно п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Разом з тим, відповідач звертає увагу, що позивачем при розрахунку суми збитків за нестачу вантажу не були прийняті до уваги положення ст. 114 Статуту Залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 06.04.1998 № 457 та п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 64).

Так, згідно ч. 2 ст. 114 Статуту: "Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення".

На підставі п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах. При цьому норма недостачі розраховуються від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; та від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Тобто, за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто 62 118 кг х 0,5% = 310,59 кг

Нестача складає 1937 кг - 310,59 кг = 1626, 41 кг

1626.41 кг х 13200,00 гри = 21468.61 грн. НДС - 4293,72 грн. Разом - 25762, 33 грн. (21468.61 + 4293. 72 = 25762. 33)

Таким чином, сума збитків, на думку відповідача, повинна становити 25 762, 33 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Як про це вказує позивач та, що у свою чергу встановлено судом, на шляху прямування станцією Жовтнева Одеської залізниці складено комерційний акт № 417503/4 від 08.01.2019 про недостачу вантажу, що у свою чергу підтверджується відповідною відміткою перевізника у графі 49 залізничної накладної № 47596895.

Згідно інформації викладеної у комерційному акті № 417503/4 від 08.01.2019 при комісійній видачі вантажу з вагону № 56698749 в присутності ДС Тріщан, ДСМ Назаренко, агента комерційного Вербицького, представника одержувача Матвєєва встановлено: по документу значиться вантаж - катанка стальна, пакування "Бухта", кількість місць 32 (тридцять два), верхній ярус 16 бунтів, вантаж маркований вапном, тара 23350 кг, нетто 62118 кг. Фактично встановлено: вантаж катанка стальна, кількість місць 31, вага бунтів не перевірялася, що менше кількості вказаної в документі на 1 бунт. Навантаження в два яруси в два ряди щільне, маркування вапном. В верхньому ярусі 15 бунтів з бірками, ув`язки справні, з лівої сторони за рухом поїзду над 3-м люком вільне місце розміром 1600x1900 мм, глибиною 1200 мм, промарковане двома повздовжніми смугами фарби білого кольору. В нижньому ярусі 16 бунтів з бірками, ув`язки справні. Згідно складеної вивантажувальної специфікації по біркам бунтів та звірки із специфікацією, доданою до документу встановлено: бракуючий бунт під номером плавки 824916, номер партії 2890-78 вагою брутто 1946, нетто 1937. Вантаж, якого не вистачає, у вагоні поміститися міг.

Отже, судом встановлено, що у доданому позивачем до позовної заяви комерційному акті зазначені обставини, що вказують на факт втрати (недостачі) вантажу, який був прийнятий перевізником до перевезення. А саме 1 бухти катанки стальної.

У зв`язку з чим, позивачем відповідна нестача розрахована за формулою

13 200, 00 грн.*1,2*1,937= 30 682, 08 грн. де:

13 200, 00 грн. (без ПДВ) - вартість 1 тони продукції - катанки сталевої відповідно до специфікації № 147/346 WR-F від 17.12.2018 року до договору № F/17-0698-01

1,2 - ПДВ

1,937 - вага втраченого вантажу залізницею під час перевезення.

Що стосується викладених у відзиві заперечень відповідача, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Приписами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст. 113 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

В той час, відповідачем не доведено суду належними та допустимими засобами доказування обставин того, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Нормами статті 920 Цивільного кодексу України закріплено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами статті 129 Статуту залізниць України передбачено: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч. 1, 2 ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 110, 127 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, і матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Пункт "а" статті 114 Статуту залізниць України визначає: "Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...".

Відповідно до п. 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/255 від 29.09.2008 згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України та статтями 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії додаткової накладної.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що виключно залізниця несе відповідальність за збереження вантажу на шляху прямування до моменту видачі його одержувачу.

Крім того, судом не беруться, до уваги доводи відповідача стосовно того, що норма недостачі повинна обчислюватись з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу, оскільки, в даному випадку у вантажу, що перевозився - катанки сталевої відсутні властивості, що б призводили до зменшення маси при перевезенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими засобами доказування доводів позивача щодо незбереження перевезеного вантажу, та не надано доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, щодо відсутності завданих збитків, то за таких підстав вимоги позивача є обґрунтованими.

Так, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування завданих збитків згідно та встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до ст. 114 Статуту залізниць України, то за таких підстав стягненню з відповідача підлягає сума збитків в розмірі 30 682, 08 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 05393043) збитки в розмірі 30 682 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 08 коп. та витраті по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.05.2019

Суддя Д.О. Баранов