Рішення

від 08.05.2019 по справі 921/40/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/40/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Скочеляс" (с Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область)

до відповідача Великогаївської сільської ради (вул Галицька, 47, с Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область)

про визнання права власності

За участю від:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Фермерське господарство "Скочеляс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Великогаївської сільської ради про визнання права власності на будівлі, а саме: ангар - будинок №2; телятник - будинок №4; конюшню (свинарник) - будинок №6; прохідну - тік ? частини - будинок №13; тік (ангар) - будинок №14; тік (навіс) - будинок №15; пункт штучного осіменіння - будинок №16, АДРЕСА_1 по вул Польовій в с Грабовець Тернопільського району Тернопільської області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його право власності на вказані об`єкти нерухомості не визнаються відповідачем, а відтак ФГ "Скочеляс" позбавлене можливості оформити право власності в позасудовому порядку. З огляду на це, в порядку ст 392 ЦК України права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.01.2019 позовну заяву Фермерського господарства "Скочеляс" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, Фермерським господарством "Скочеляс", заявою б/н від 24.01.2019 (вх №1460 від 24.01.2019) та заявою б/н від 25.01.2019 (вх №1502 від 25.01.2019), подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 16.01.2019. А за результатами розгляду судом цих матеріалів, ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито провадження у справі №921/40/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 21.02.2019, яке відкладалось до 14.03.2019.

В ході розгляду справи, позивачем до матеріалів справи долучено: заяву б/н від 24.01.2019 (вх №1460 від 24.01.2019) з додатком; заяву б/н від 24.01.2019 (вх №1456 від 24.01.2019) про ознайомлення з матеріалами справи; заяву б/н від 25.01.2019 (вх №1502 від 25.01.2019) з додатком; клопотання б/н від 21.02.2019 (вх №3060 від 21.02.2019) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/40/19 до розгляду по суті на 11.04.2019, в якому оголошувалась перерва до 08.05.2019.

Представник позивача в судове засідання 08.05.2019 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 08.05.2019 не забезпечив, у встановлені ухвалами суду від 28.01.2019 та 21.02.2019 строки відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Згідно ч 4 ст 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення йому копій ухвал від 28.01.2019 (про відкриття провадження у справі), від 21.02.2019 (про відкладення підготовчого судового засідання), від 14.03.2019 (про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) та від 11.04.2019 (про оголошення перерви в судовому засіданні).

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в підготовчі судові засідання 21.02.2019, 14.03.2019 та судові засідання під час розгляду справи по суті 11.04.2019, 08.05.2019 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

18.07.1997 здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовецьке", код ЄДРПОУ 03782411, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002806839 від 13.07.2017.

За інформацією вищевказаного Витягу 03.02.2005 до Реєстру за №16511110002000032 внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ "Грабовецьке", за рішенням засновників.

У даному Витягу зазначено головою комісії з припинення/ліквідатора юридичної особи - Гнатюка Івана Володимировича.

28 січня 2007 року комісією по врегулюванню майнових паїв спілки власників "Грабовецьке" Тернопільського району ( у складі голови комісії - Скочиляс В.В., секретаря - Баворовської С.Є. та членів комісії: Скочеляс В.О., Стадник М.П., Жуківський В.Е., Різник ОСОБА_1 Є., Прокопенко Ю.М., Римар С.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .) прийнято рішення у формі протоколу про виділення майна Фермерському господарству "Скочеляс", до якого належить: корівник новий ціною 221710 грн (сума 110855 грн), 1986 рік введення в експлуатацію (надалі - рік в.е.); телятник ціною 66310 грн (сума 66310 грн), 1972 рік в.е.; конюшня ціною 16800 грн (16800 грн), 1961 рік в.е.; пункт штучного осіменіння ціною 1400 грн (сума 1400 грн), 1963 рік в.е.; тік ціною 330600 грн (сума 165300 грн), 1990 рік в.е.; прохідна - тік ціною 9545 грн (сума 4772,50 грн), 1991 рік в.е.; силосна траншея ціною 240 грн (сума 240 грн), 1966 рік в.е.; вага автомобільна ціною 43450 грн (21725 грн), 1990 рік в.е.; водонапірна башта ціною 8305 грн (сума 4152,50 грн), 1974 рік в.е. Загальна ціна 9 (дев`яти) вищевказаних об`єктів склала 698360 грн (сума 391555 грн).

Також 28.01.2007, на підставі акту передачі основних засобів фізичним і юридичним особам, комісією (в складі голови комісії по врегулюванню майнових відносин СГ ТОВ Грабовецьке Скочеляс В.В., членів комісії Жуківського В ОСОБА_6 Е. та Стадник М.П.) здійснено передачу Фермерському господарству "Скочеляс", в особі ОСОБА_7 ., основних засобів, перелічених у протоколі від 28.01.2017, на загальну суму 391555 грн, посилаючись на положення про порядок розподілу майна.

В матеріалах справи також міститься Акт б/н, б/д прийому-передачі основних засобів фізичним і юридичним особам, згідно якого ТОВ "Грабовецьке", в складі комісії, до якої ввійшли головний інженер Різник Р.Я., заступник директора Скочеляс В.В., головний бухгалтер ОСОБА_4 .) передало у користування ФГ "Скочеляс", в особі Скочеляса В.О., основні засоби, а саме: ангар вартістю 65000 грн та конюшню вартістю 18250 грн.

В подальшому, 29.01.2007 та 29.01.2015 Фермерським господарством "Скочеляс" (покупцем) укладено з 133 фізичними особами договори купівлі-продажу майнового паю (додані до матеріалів справи), згідно з якими власники майнових паїв Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовецьке" (продавці) продали, а покупець придбав належні продавцям майнові паї.

Право власності продавців на майнові паї засвідчене доданими до матеріалів справи 131 Свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновими сертифікатами), виданих Грабовецькою сільською радою та 2 свідоцтвами про право на спадщину.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво серії ТР №00757 на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий 03.02.2015 Грабовецькою сільською радою для Фермерського господарства "Скочеляс", яке має право на пайовий фонд майна колишнього Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовецьке" (с Грабовець Тернопільського району), з часткою позивача, визначеною в розмірі 363950 грн, або 19,05%. А також підтверджено, що станом на 01.04.2001 загальна вартість пайового фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовецьке" становила 1910107 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, до нього перейшли права на спірне майно у такому ж об`ємі, в якому вони належали колишнім пайовикам (співвласникам) СГ ТОВ "Грабовецьке".

Разом з цим, позивачем додано до позовних матеріалів довідки №960 від 26.07.2017 та №1276 від 14.12.2017 (за підписом заступника старости Великогаївської сільської ради Дороша М.М.), у яких зазначено, що спірні об`єкти знаходяться в користуванні позивача.

Також 10.03.2017 на замовлення ФГ "Скочеляс" Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ виготовлено Технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна: ангар №2; телятник №4; конюшню (свинарник) №6; прохідну №13; тік (ангар) №14; тік (навіс) №15; пункт штучного осіменіння №16 що знаходяться по вул Польовій в с Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, для подальшої реєстрації права власності на них.

З метою оформлення права власності позивача на спірні об`єкти нерухомого майна (державної реєстрації речових прав), 14.12.2017 ФГ "Скочеляс" звернулось із заявами до державного реєстратора Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, однак 21.12.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Брусь Ольгою Степанівною були прийняті рішення за №№38898365, 38898338, 38898372, 38898354, 38898383, 38898298, 38898317 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень по причині того, що подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішеннях також зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: арешти на майно ТОВ "Грабовецьке" (код 03782411). А також відповідно до п 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) встановлено відсутність відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою.

Із змісту долученої ФГ "Скочеляс" до позову довідки №89 від 07.02.2018 Великогаївської сільської ради (за підписом того ж заступника старости Великогаївської сільської ради Дороша М.М.) вбачається, що в період з 2007 по 2014 роки свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий пай) видавались в обмеженій кількості, у зв`язку з відсутністю бланків.

Відповідно до виготовлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Експерт" Висновків про вартість майна, станом на 01.10.2018 вартість: ангару площею 539,8 кв м по вул Польова, буд 2, с Грабовець, Тернопільський р-н, Тернопільська обл складає 53980 грн; телятника площею 1259,1 кв м по вул Польова, буд 4, с Грабовець, Тернопільський р-н, Тернопільська обл - 125910 грн; конюшні (свинарника) площею 686,6 кв м по вул Польова, буд 6, с Грабовець, Тернопільський р-н, Тернопільська обл - 68660 грн; прохідної площею 19,1 кв м по вул Польова, буд 13, с Грабовець, Тернопільський р-н, Тернопільська обл - 1910 грн; току (ангару) площею 531 кв м по вул Польова АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_3 , с Грабовець, Тернопільський р-н, Тернопільська обл - 53100 грн; току (навісу) площею 1128 кв м по вул Польова, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 Грабовець, АДРЕСА_6 р-н, Тернопільська обл - 112800 грн; пункту штучного осіменіння площею 58 кв м по вул Полоьова, буд 16, АДРЕСА_7 , Тернопільський р-н, Тернопільська обл - 5800 грн. Загальна вартість переліченого майна становить 422160 грн.

Відсутність правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу в порядку ст 392 ЦК України.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Частиною 1 статті 55 Конституції України визначено загальну норму, якою кожному вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В контексті статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому випадку, коли діями відповідача порушуються права чи інтереси безпосередньо позивача, а не з будь-яких питань, де, як вважає позивач, має місце порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст 20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст ст 13, 74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Позивач повинен надати суду докази разом із поданням заяви (ст 80 ГПК України).

У відповідності до змісту ст ст 46,162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п 3.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) .

Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним же підстав.

Виходячи із змісту ст ст 15, 16 Цивільного кодексу України, ст 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), а відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як на підставу свого позову позивач посилається на ст 392 ЦК України.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу наведених вище норм Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності може пред`являтися у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Так, судом встановлено, що Грабовецькою сільською радою 03.02.2015 видано Фермерському господарству «Скочеляс» свідоцтво серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовецьке» з часткою 19,05% від усього пайового фонду, вартістю 363950 грн.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» , Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999, Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29.01.2001 та прийнятими на його виконання: постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» , якою затверджено «Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих» (далі-Методика), «Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення» , «Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектора економіки» та наказами Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №253), якими затверджено «Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» та № 63 від 14.03.2001 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №253), яким затверджено «Порядок оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» .

Відповідно до абз 1,2 преамбули Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-ХІІ (надалі Закон № 2114-ХІІ) цей визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства. Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб`єкта господарювання, визначає його права і обов`язки у здійсненні господарської діяльності.

Згідно ч 1 ст 31 Закону № 2114-ХІІ реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Відповідно до ч 3 ст 31 Закону № 2114-ХІІ підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення.

Згідно ст 32 Закону № 2114-ХІІ припинення підприємства проводиться призначеною загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, судом або уповноваженим органом комісією з припинення підприємства (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором; виконання функцій комісії з припинення підприємства (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління підприємства; припинення підприємства проводиться в установленому законом порядку.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002806839 від 13.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грабовецьке» припинено як юридичну особу 03.02.2005. Інформація про правонаступників припиненої юридичної особи у Реєстрі відсутня.

Відповідно до п 30 ч 2 ст 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

Згідно ст 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зі змісту ч 1 ст 9 Закону № 2114-ХІІ вбачається, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

У Методиці зазначено, що співвласники це члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника; майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2114-ХІІ встановлено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Матеріали справи містять копії 131 свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) та 2 свідоцтва про право на спадщину щодо пайового фонду СГ ТОВ Грабовецьке .

Протоколом від 28.01.2007 комісією по врегулюванню майнових паїв спілки власників "Грабовецьке" Тернопільського району (у складі голови комісії - Скочиляс В.В., секретаря - Баворовської С.Є. та членів комісії: Скочеляс В.О., Стадник М.П., Жуківський В.Е., Різник Р.Є., Прокопенко ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) прийнято рішення про виділення Фермерському господарству "Скочеляс" майна, що є предметом спору.

Також 28.01.2007 згідно акту передачі основних засобів, комісією (в складі голови комісії по врегулюванню майнових відносин СГ ТОВ Грабовецьке Скочеляс В.В., членів комісії ОСОБА_10 В ОСОБА_6 Е. та Стадник М.П.) здійснено передачу Фермерському господарству "Скочеляс", в особі ОСОБА_7 ., основних засобів, перелічених у протоколі від 28.01.2017, на загальну суму 391555 грн, посилаючись на положення про порядок розподілу майна.

В п 3 Методики вказано, що уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства передбачає: складення переліку активів і зобов`язань підприємства на дату реорганізації; проведення інвентаризації активів і зобов`язань підприємства; уточнення вартості активів; капіталізацію платежів підприємства, обов`язкових для виконання правонаступником; розрахунок уточненого пайового фонду майна членів підприємства; складення переліків активів за їх призначенням; урегулювання інвентаризаційних різниць.

Інвентаризації підлягають усі активи підприємства, включаючи об`єкти невиробничого призначення, об`єкти, які передані в оренду або перебувають у ремонті, на реконструкції, модернізації, консервації та зберіганні, у запасі або резерві, незалежно від технічного стану. За результатами інвентаризації майна складається окремий список. На підставі зазначеного списку інвентаризаційна комісія готує порівняльні відомості про майно пайового фонду членів підприємства. Рішення інвентаризаційної комісії оформляється протоколом (п 7 Методики).

Матеріали справи не містять інформації про майно пайового фонду СГ ТОВ Грабовецьке (його складу), оформлене у відповідності до вказаної Методики.

За результатами розгляду протоколу та акту передачі від 28.01.2007, суд не розцінює їх як належні докази виділення позивачу із пайового фонду саме спірного майна та визначення його вартості, оскільки, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ Грабовецьке як юридичну особу припинено раніше, а саме 03.02.2005. Крім того, в якості голови комісії з її припинення/ліквідатора в Реєстрі зазначено Гнатюка ОСОБА_11 , згадка про якого відсутня в наданих позивачем документах.

Згідно ст ст 7, 9 Закону № 2114-ХІІ майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно з п 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 (чинний станом на дату купівлі позивачем частини майнових паїв - 29.01.2007) (надалі - Порядок), виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна (далі - збори співвласників). При цьому відповідно до п 16 згаданого Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників:

- за структурою пайового фонду;

- конкретним майном за взаємною згодою співвласників;

- на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відносяться до виключної компетенції зборів співвласників.

Згідно з ч 1 ст 358 ЦК України та п п 9, 16 Порядку виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремими власниками за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами власників майнових паїв структурою пайового фонду та не інакше як на підставі рішення зборів власників майнових паїв.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виділення співвласникам майнових паїв в натурі майнового паю із пайового фонду СГ ТОВ «Грабовецьке» та прийняття зборами співвласників рішення з цього приводу.

Також, відповідно до п 8 Порядку встановлено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників,

- отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;

-отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

-відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП підтверджує лише право особи на майно з пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства та не свідчить про наявність права власності на індивідуально визначене майно.

Відповідно до п 15 Порядку при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, є підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Визначення розмірів паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств врегульовано Порядком визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177), відповідно до п п 13, 14 якого майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування органом місцевого самоврядування видається нове свідоцтво згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі цивільно-правових угод до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, свідоцтво про право власності на викуплений майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі та акт приймання-передачі майна є підставою для визнання права власності на таке майно.

Укладаючи з Фермерським господарством "Скочеляс" договори купівлі - продажу (датовані 29.01.2007 та 29.01.2015), власники майнових паїв вчинили дії, що свідчать про управління та розпорядження майном, що перебувало у спільній власності та котре їм належало на підставі виданих свідоцтв про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства - тобто прийняли рішення про відчуження належних їм майнових паїв.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що власникам майнових паїв майно виділено в натурі, оскільки на свідоцтвах про право власності на майнові паї відсутня відмітка про виділення майна в натурі. Відсутній також акт приймання - передачі такого майна.

З приводу цього, суд вважає недостатнім посилання позивача на видану відповідачем довідку №89 від 07.02.2018, у якій зазначено, що оформити свідоцтво на право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) не було можливості у зв`язку з відсутністю відповідних бланків.

В обґрунтування заявленого позову про визнання права власності, позивачем зазначено зокрема те, що СГ ТОВ Грабовецьке припинено в 03.02.2005, підтвердженням чого являється відповідний запис в реєстрі. А відтак, зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтвах про право власності на майновий пай члена КСП немає можливості.

З приводу цього суд підкреслює, що припинення сільськогосподарського підприємства в 2005 році без оформлення правонаступництва та визначення пайового фонду, унеможливлює укладення в 2007 та 2015 роках частини договорів купівлі-продажу паїв.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає, що право власності на майновий пай не тотожне праву власності на конкретне майно, яке входить до пайового фонду КСП. А оскільки питання про виділ в натурі вказаного у позовній заяві індивідуально визначеного майна не вирішувалося зборами співвласників, то наявність у ФГ «Скочеляс» Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) не посвідчує його право власності на конкретне майно, яке є предметом позову.

Згідно долучених позивачем матеріалів, він став власником лише майнового паю в розмірі 363950 грн (19,05%). Вже згадане свідоцтво №ТР-00757 від 03.02.2015 підтверджує лише право особи на пайовий фонд майна ТОВ Грабовецьке у визначеній сумі і відсотках, однак не свідчить про право власності на окремо визначене майно з пайового фонду ТОВ Грабовецьке .

Зважаючи на вищенаведене, позивачем придбано майнові паї членів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Грабовецьке , однак документально не доведено про виділення відповідного майна в натурі з подальшою його передачею згідно акту прийому-передачі, що не відповідає вимогам Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» .

Як вбачається з рішень №№38898365, 38898338, 38898372, 38898354, 38898383, 38898298, 38898317 від 21.12.2017 відмову державного реєстратора в оформленні права власності за позивачем на спірне приміщення мотивовано тими обставинами, що подані для проведення державної реєстрації документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У свідоцтві про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства відсутня відмітка про виділення майна в натурі, що здійснюється у відповідності до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерством аграрної політики №62 від 14.03.2001). А також підкреслено, що заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно - арешти на майно ТОВ "Грабовецьке" (код 03782411).

Тобто, державним реєстратором відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно частково з тих підстав, що документи подані заявником на підтвердження права власності є недостатніми.

Відповідно до ст 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на таке майно (правовстановлюючих документів), які в даному випадку відсутні.

Рішення суду, прийняте на підставі ст 392 ЦК України за загальним правилом не повинно породжувати право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Позивачем не доведено наявності у нього правовстановлюючих документів на перелічене у позові майно чи їх втрати.

Положення ст 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого права власності, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивач у справі. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про оспорення та заперечення відповідачем права власності позивача на майно, що є предметом спору у справі.

Правова позиція такого ж змісту викладена в оглядовому листі Верховного Суду від 01.12.2018 та постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Недостатність поданих документів для реєстрації права власності за позивачем на спірні об`єкти не свідчать про порушення чи оспорювання відповідачем (Великогаївською сільською радою) права власності на це майно.

Наявними у справі матеріалами не доведено набуття права власності на окремо визначене майно з пайового фонду, що є предметом спору, а також належними та допустимими доказами, в розумінні вимог статей 73, 76-79 ГПК України, не доведено оспорювання відповідачем його права власності, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст ст 123,129 ГПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 травня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський