Рішення

від 13.05.2019 по справі 924/227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа № 924/227/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., секретаря судового засідання Комарніцької Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Поділюкс", м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця Сидорчук Олексія Михайловича, м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 290 610,92 грн. заборгованості за договором фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та договором фінансової допомоги (позики) №9 від 02.04.2018 року,

за участю представників сторін:

позивача: Мілашевський М.Г. - відповідно до договору №7 про надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2019 року;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 290610,92 грн. заборгованості за договорами фінансової допомоги (позики) від 23.01.2018 року та від 02.04.2018 року.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачем на виконання договорів фінансової допомоги (позики) №6 та №9 перераховано відповідачу 108980,00 грн. та 251020,00 грн. відповідно. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення коштів виконав частково та повернув лише 90000,00 грн., що спричинило звернення до суду з позовом про стягнення 270000,00 грн. заборгованості та нарахованої на неї пені в розмірі 20610,92 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 року відкрито провадження у справі за позовом приватного підприємства "Поділюкс", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Сидорчук Олексія Михайловича, м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 290 610,92 грн. заборгованості за договором фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та договором фінансової допомоги (позики) №9 від 02.04.2018 року; призначено судове засідання.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився в судові засідання; причин не повідомив. У відзиві на позов від 12.04.2019 року просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує на те, що ним не укладалось договорів позики із ПП Поділюкс , а також не підписувались такі договори та листи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ФОП Сидорчук О.М. звернувся до директора ПП Поділюкс з листами №1 від 23.01.2018 року та №2 від 02.04.2018 року, у яких просить останнього надати безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі в розмірі 108980,00 грн. та 251020,00 грн.

23.01.2018 року та 02.04.2018 року між приватним підприємством Поділюкс (позикодавець) та ФОП Сидорчук О.М. (позичальник) укладено договори фінансової допомоги (позики) №6 та №9, за умовами яких позикодавець зобов`язався надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі у сумі та валюті, визначених пунктом 1.2. договорів, а позичальник зобов`язався повернути кошти, надані йому позикодавцем, у строки та порядку, визначені договорами.

У пункті 1.2. договорів №6 та №9 передбачено, що позикодавець надає позичальнику грошові кошти у національній валюті України в розмірі 108980,00 грн. та 251020,00 грн. (відповідно) шляхом перерахування цієї суми на рахунок позичальника, який вказаний у п. 7 договорів.

Грошові кошти, визначені пунктом 1.2. договорів, надаються позичальнику на строк до 1 жовтня 2018 року включно та до 30 грудня 2018 року включно (відповідно) і підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у п. 2 цього договору. Позичальник має право повернути кошти достроково (п. 1.5. договорів №6 та №9).

Всі розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування в українських гривнях, крім випадків, коли чинне законодавство або інші угоди сторін прямо передбачають проведення розрахунків у іншій формі. Позикодавець зобов`язується перерахувати кошти, визначені у пункті 1.2. договорів, на рахунок позичальника по узгодженню сторін згідно листів, наданих від позичальника. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кошти, отримані ним згідно пункту 2.2. договорів, у повному обсязі не пізніше 1 жовтня 2018 року включно та 30 грудня 2018 року включно (відповідно), якщо між позичальником та позикодавцем не буде узгоджене рішення про продовження терміну дії договорів, яке буде оформлене додатковою угодою до договорів (п.п. 2.1.- 2.3. договорів №6 та №9).

За порушення строків повернення коштів, визначених у пункті 2.3. цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню, розмір якої розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 3.1. договорів №6 та №9).

Договори фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та №9 від 02.04.2018 року підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договорів позивачем перераховано відповідачу 108980,00 грн. відповідно до платіжного доручення №931 від 23.01.2018 року (призначення платежу надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №6 від 23.01.2018 року ) та 251020,00 грн. згідно платіжного доручення №1073 від 02.04.2018 року (призначення платежу надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору фінансової допомоги №9 від 02.04.2018 року ).

ФОП Сидорчук О.М., в свою чергу, здійснив повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №6 в розмірі 10000,00 грн. (платіжне доручення №65 від 15.02.2018 року із призначенням платежу часткове повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №6 від 23.01.2018 року ); 20000,00 грн. (платіжне доручення №74 від 05.10.2018 року із призначенням платежу часткове повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №6 від 23.01.2018 року ); 40000,00 грн. (платіжне доручення №77 від 11.01.2018 року із призначенням платежу часткове повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №6 від 23.01.2018 року ); 20000,00 грн. (платіжне доручення №77 від 21.11.2018 року із призначенням платежу часткове повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №6 від 23.01.2018 року ).

Позивач звернувся до відповідача з листами №№2 та 3 від 13.02.2019 року, у яких просить повернути перераховану фінансову допомогу згідно договорів №6 та №9.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення вміщені в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позики, згідно якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Заперечення відповідача в частині того, що йому не відоме походження договорів фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та №9 від 02.04.2018 року та листів, а відповідні підписи не відповідача, судом оцінюються критично по причині наявності в матеріалах справи платіжних доручень №931 від 23.01.2018 року та №№1073 від 02.04.2018 року про перерахунок ФОП Сидорчук О.М. коштів поворотної фінансової допомоги із вказівками в графі призначення платежу на договори, їх назву, дату та номер, а також з огляду на часткове повернення відповідачем коштів наданої фінансової допомоги, про що свідчать платіжні доручення №№65 від 15.02.2018 року, №74 від 05.10.2018 року, №77 від 11.10.2018 року, №77 від 21.11.2018 року, які також в графі призначення платежу містять посилання на договір позики.

Зокрема, у випадку відсутності інформації щодо укладення таких договорів, проте, отримавши кошти від позивача із призначенням платежу, відповідачем не надано жодних доказів вчинення ФОП Сидорчук О.М. будь-яких дій з приводу вказаного, натомість, останнім здійснювались часткові повернення отриманої позики також із вказівкою на правову підставу отримання таких коштів.

З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про укладення договорів позики, отримав кошти поворотної фінансової допомоги та здійснював їхнє часткове повернення, тому договори фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та №9 від 02.04.2018 року породжують правові наслідки, передбачені ними.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року передбачено повернення суми перерахованих за договором коштів не пізніше 01.10.2018 року (п. 2.3. договору), а у п. 2.3. договору фінансової допомоги (позики) №9 від 02.04.2018 року сторонами погоджено повернення суми позики не пізніше 30.12.2018 року.

Проте, в порушення взятих на себе з зобов`язань відповідач здійснив лише часткове повернення суми позики по договору №6 на суму 90000,00 грн. Борг в розмірі 18980,00 грн. по договору №6 та 251020,00 грн. по договору №9 залишились не повернуті позивачу.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги в розмірі 270000,00 грн.

Крім того, відповідно до частини першої статті 549, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у господарському Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст. 230 ГК України).

У п. 3.1. договорів №6 та №9 сторони погодили, що за порушення строків повернення коштів, визначених у пункті 2.3. цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню, розмір якої розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано відповідачу 3032,64 грн. пені за період з 01.10.2018 року по 11.03.2019 року на суму 18980,00 грн. по договору №6 та 17578,28 грн. пені за період з 31.12.2018 року по 11.03.2019 року на суму 251020,00 грн. по договору №9.

Суд, здійснивши перерахунок сум пені, дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період прострочення зобов`язання за договором №6, оскільки умовами договору передбачено повернення коштів сплату не пізніше 01.10.2018 року, з чого суд вважає відповідний день останнім днем виконання зобов`язань, тому першим днем прострочення з повернення суми позики є 02.10.2018 року.

Таким чином, вірною для стягнення по договору №6 є пеня в сумі 3012,92 грн. В стягненні 18,72 грн. пені, нарахованої на борг по договору №6, слід відмовити.

Пеня, нарахована по договору №9 в сумі 17578,28 грн., є правомірною та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

З наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 270000,00 грн. поворотної фінансової допомоги та 20592,20 грн. пені. В стягненні 18,72 грн. пені суд відмовляє.

Позивач також у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Частина 1 статті 123 ГПК України унормовує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи стверджується, що 04.03.2019 року між адвокатським бюро Максима Мілашевського Ін-Легіс (виконавець) та приватним підприємством Поділюкс (клієнт) укладено договір № 7 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами п. 1.1. якого клієнт замовляє у виконавця послуги адвоката, представника, захисника, юридичного радника, для одержання юридичних консультацій, захисту/представлення його інтересів в органах державної влади й управління, органах, що здійснюють контроль (нагляд) у сфері господарської діяльності, в усіх судах України, перед будь-якими суб`єктами господарювання, комісіями, об`єднаннями, у тому числі, для надання правничої допомоги у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах, будь-яких перевірках та дослідженнях.

Клієнт, відповідно до п. 1.2. договору від 04.03.2019 року №7 надає право на підпис від його імені документів, що стосуються предмету спору, а саме: стягнення заборгованості за договорами фінансової допомоги №6 та №9. Питання, щодо яких надаються юридичні послуги, формулюються клієнтом у письмовій формі шляхом складання замовлення. Замовлення може бути зроблено клієнтом в усній формі (п. 2.2. договору №7 від 04.03.2019 року).

У п.п. 3.1., 3.2. договору №7 від 04.03.2019 року передбачено, що вартість послуг складає 1600,00 грн. за одну годину витраченого часу на виконання робіт (послуг) по наданню правової допомоги. Вартість послуг сплачується клієнтом на рахунок адвокатського бюро на підставі виставленого рахунку протягом 5 днів від дня ознайомлення з розрахунком. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до винесення судом першої чи/або апеляційної інстанції рішення (постанови) (п. 5.1. договору №7 від 04.03.2019 року).

11 березня 2019 року між виконавцем АБ Ін-Легіс та замовником ПП Поділюкс підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), згідно з умовами якого замовником прийнято надані виконавцем юридичні послуги, які включали укладення договору про надання правової допомоги, вивчення документів, надання консультацій, складення позовної заяви та підготовка необхідного пакету документів, подача пакету документів до господарського суду Хмельницької області. Загальна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правової (юридичної) допомоги №7 від 04.03.2019 року становить 8000,00 грн.

Договір №7 та акт підписано замовником та виконавцем та скріплено їхніми печатками.

Платіжним дорученням №1890 від 15.03.2019 року позивач перерахував адвокатському бюро 8000,00 грн. в якості оплати згідно договору надання правової (правничої) допомоги №7 від 04.03.2019 року.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснив, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проаналізувавши надані докази понесення витрат на правову допомогу, оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відшкодуванню позивачу з відповідача загалом підлягає 8000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, оскільки їх понесення фактично підтверджене, а необхідність обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 123, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Поділюкс", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Сидорчук Олексія Михайловича, м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 290 610,92 грн. заборгованості за договором фінансової допомоги (позики) №6 від 23.01.2018 року та договором фінансової допомоги (позики) №9 від 02.04.2018 року, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидорчук Олексія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства Поділюкс (29017, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 8, кв. 34, код 38970600) 270000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч грн. 00 коп.) фінансової допомоги, 20592,20 грн. (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн. 20 коп.) пені, 4358,88 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят вісім грн. 88 коп.) витрат по сплаті судового збору, 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ.

В стягненні 18,72 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення 14.05.2019 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2 - адвокату Мілашевський Максим Геннадійович, 29000, м . Хмельницький, вул. Соборна, 57, офіс 18) - рек. з пов. про вручення; 3,4 - відповідачу (АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) - рек. з пов. про вручення