Рішення

від 14.05.2019 по справі 360/1585/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1585/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича (далі - представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 30 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Листом від 11 лютого 2019 року № 16-7/9-576 відповідач з посиланням на пункти 3, 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, відмовив позивачу в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З посиланням на норми Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, враховуючи, що вона офіційно працевлаштована, позивач вважає відмову відповідача у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправною та просить зобов`язати відповідача провести виплату щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 30 січня 2019 року.

Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 26 квітня 2019 року за № 16-7/9-1639, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 34-37).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб відповідно до довідки від 10 грудня 2018 року № 928005844. Відповідно до поданої заяви позивача та пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок), вперше була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття обліку включно, але не більше ніж на шість місяців на ОСОБА_1 та її сина з 04 березня 2016 року по 03 травня 2016 року в сумі 1326,00 грн, з 04 травня 2016 року по 03 липня 2016 року в сумі 1105,00 грн, з 04 липня 2016 року по 03 вересня 2016 року в сумі 884,00 грн. В цей період позивач мала статус працездатної непрацюючої особи.

На виконання пункту 7 Порядку ОСОБА_1 як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалась, призначено допомогу в розмірі 442,00 грн щомісячно протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, розмір на наступні два місяці зменшився на 50 відсотків, а на наступний період - припинено та на виконання пункту 3 Порядку особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно пункту 7 цього Порядку, у зв`язку з чим на наступний період вищезазначена допомога призначена з 05 вересня 2016 року по 04 березня 2017 року лише на дитину ОСОБА_2 в розмірі 884,00 грн.

Позивач зверталася до відповідача за призначенням щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та їй (на дитину) було нараховано і виплачено допомогу на такі періоди і в такому розмірі: з 14 березня 2017 року по 13 вересня 2017 року у розмірі 884,00 грн); з 20 вересня 2017 року по 19 березня 2018 року у розмірі 884,00 грн (з 20 січня 2018 року по 1000,00 грн); з 21 березня 2018 року по 20 вересня 2018 року у розмірі 1000,00 грн; з 21 вересня 2018 року по 20 березня 2019 року у розмірі 1000,00 грн.

30 січня 2019 року позивач звернулась за перерахунком в межах терміну призначення в зв`язку з працевлаштуванням. Управлінням соціального захисту населення відмовлено в перерахунку відповідно до пункту 7 Порядку, згідно з яким якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається. Призначення було б можливе лише за умови зміни статусу позивача із працездатної непрацюючої особи на статус особи, яка втратила працездатність, а також при умові додержання строків, вказаних в пункті 2 Порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку. Позивачу припинено виплату грошової допомоги з 04 липня 2016 року, а отже, вона повинна була повідомити про своє працевлаштування відповідача в строк не пізніше 04 серпня 2016 року. Лише 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 працевлаштувалась, про що було повідомлено управління соціального захисту населення 04 травня 2018 року. Оскільки з дня припинення виплати грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку пройшов значно більший строк, ніж передбачений пунктом 12 Порядку, поновлення виплати грошової допомоги не може бути проведено.

Також відповідач зазначив, що стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законом. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб передбачений законодавством України.

У рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року по справі № 1240/2363/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії містяться наступні висновки: Уразі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому. З системного аналізу пункту 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначенf, але її виплата була припинена з зазначених підстав. Порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. .

Відповідач не погоджується з такими висновками суду та керується лише термінами, які закріплені у Порядку. Також управління соціального захисту населення не має повноважень здійснювати пошук обмежень та заборон, які встановлені/не встановлені в законодавстві. В Порядку вживаються такі терміни як призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк , припинення виплати грошової допомоги , після припинення , перераховується , поновлення виплати грошової допомоги . Терміни застосовані судом в своєму рішенні в подальшому , для повторного, через певний проміжок часу в Порядку відсутні.

З урахуванням викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

У межах спірних правовідносин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернулась до управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області з заявою від 30 січня 2019 року про призначення грошової допомоги на наступний період, в якій зазначила про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (арк. спр. 16, 49, 50).

До заяви від 30 січня 2019 року додано копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 грудня 2018 року № 5844, виданої управлінням соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (арк. спр. 51).

Рішенням управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 09 лютого 2019 року б/н вирішено не призначати ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 січня 2019 року (арк. спр. 52).

Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області листом від 11 лютого 2019 року за № 16-7/9-576 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку допомоги як працездатній працюючій особі через те, що працевлаштування відбулось після закінчення періоду призначення допомоги, та згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (арк. спр. 17, 53).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з абзацами першим та шостим пункту 3 Порядку № 505 Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом (абзац восьмий пункту 3 Порядку № 505).

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 3 Порядку № 505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Згідно з абзацом десятим пункту 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

До заяви, в якій уповноважений представник сім`ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, зазначених в абзаці дев`ятому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім`ї (абзац шістнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу першого пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 505 регламентовано, що у разі звільнення та подальшого непрацевлаштування працездатного члена сім`ї грошова допомога на цього члена сім`ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється (абзац другий пункту 7 Порядку № 505).

Згідно з абзацом третім пункту 7 Порядку № 505 особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин (абзац перший пункту 11 Порядку № 505).

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги;

у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги (абзац сьомий пункту 12 Порядку № 505).

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім`ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім`ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім`ї на наступний шестимісячний строк. Порядком № 505 визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Комплексний аналіз положень Порядку № 505 надає суду підстави дійти висновку, що абзацом десятим пункту 3 Порядку № 505 визначена заборона у призначенні допомоги саме працездатній особі, яка не працевлаштована (безробітна).

Отже, грошова допомога не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі ж, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7, 12 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам Порядку № 505, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованих в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, та у будь-кого з членів сім`ї не має на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись після працевлаштування з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У випадку такого звернення працевлаштованої особи органи соціального захисту населення повинні розглянути цю заяву і призначити грошову допомогу, якщо відсутні обставини, що виключають таке призначення, передбачені пунктом 6 Порядку № 505.

Відповідно до довідки Новопсковського районного територіального об`єднання від 11 березня 2019 року № 579 ОСОБА_1 дійсно з 07 листопада 2016 року працює на посаді оператора комп`ютерного набору інформаційно-аналітичного відділу Новопсковського районного територіального об`єднання (арк. спр. 18).

Отже, за заявою від 30 січня 2019 року управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області повинно було призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу.

Як встановлено судом, позивачу щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу, у спірному періоді не призначалась, про що свідчить рішення від 09 лютого 2019 року б/н.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем рішення від 09 лютого 2019 року без номеру, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 09 лютого 2019 року без номеру, яким ОСОБА_1 не призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 січня 2019 року;

зобов`язати управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 за заявою від 30 січня 2019 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на період з 30 січня 2019 року по 29 липня 2019 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, яка виховує малолітню дитину та є внутрішньо переміщеною особою, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196995, місцезнаходження: 92300, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Українська, буд. 65) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 09 лютого 2019 року без номеру, яким ОСОБА_1 не призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 січня 2019 року.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196995, місцезнаходження: 92300, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Українська, буд. 65) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) за заявою від 30 січня 2019 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на період з 30 січня 2019 року по 29 липня 2019 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська