Ухвала

від 13.05.2019 по справі 420/2264/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2264/19

УХВАЛА

13 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, ЄДРПОУ 40388751, телефон: (0482) 32 34 46, електронна пошта: suvr@od.pfu.gov.ua)

до : товариства з обмеженою відповідальністю Сінг-Компані (адреса: 65011, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 126/1, код ЄДРПОУ 31351951, телефон: (050) 119 12 20)

про: відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю Сінг-Компані в якому позивач просить:

- стягнути з ТОВ Сінг-Компані на р/р НОМЕР_1 в ТВБВ №10015/0604 філії - Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк" МФО 328845 код ЄДРПОУ 40388751 Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 622, 92 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.

Також ухвалою від 18.04.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала про залишення адміністративного позову без руху від 18.04.2019 р., доставлена на адресу позивача 25.04.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 65003 1008021 1.

07.05.2019 року за вхід. № 16286/19 надійшов лист Про усунення недоліків , в якому зазначається .

Приписами ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.

Частиною 2 ст. 73 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Отже, управління Фонду не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

З огляду на викладене Суворовське об'єднане УПФУ в м. Одеса просить визнати недоліки позовної заяви усуненими.

Суддя з огляду на вказане вважає за необхідне зазначити.

Якщо бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на звільнення від сплати судового збору.

ЄСПЛ виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, а й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави. Це положення також не передбачає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах [3, § 25- 26; 5, § 59]. Більше того, можливість, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, ніколи не виключалася Судом [6, § 61- 67].

Однак такі обмеження будуть несумісними з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо вони не переслідують законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, якої прагнуть досягти [5, § 55]. Такою метою, виходячи із загальних правил, визнається фінансування належного відправлення правосуддя, тобто діяльності органів судової влади, використання як стримувального фактора від необґрунтованих позовів [7, § 57].

Верховний Суд виходив із того, що положення статей ЦПК України та Закону України Про судовий збір не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Свій висновок суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia )).

З огляду на вказане позивач не надає належних доказів, які б вказували на відсутність можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

При цьому, звертаю увагу на те, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 18.02.2019 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Роз'яснити позивачу, що згідно положень ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеси до товариства з обмеженою відповідальністю Сінг-Компані про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.