Рішення

від 13.05.2019 по справі 826/9154/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2019 року № 826/9154/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбудгаличина до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбудгаличина звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018р. № 0007481401 про збільшення суми податкового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 155 014,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 38 754,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення сторін. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018р. справу призначено до розгляду по суті з викликом сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Зокрема, як зазначає позивач, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Також позивач вказував, що сума 2 920,00 грн за грудень 2017 року донарахована неправомірно, оскільки в акті перевірки порушень, пов`язаних з цим донарахуванням, не встановлено взагалі. Крім іншого, позивач зазначає про відсутність порушення п. 201.10 ст. 201 ПКУ у зв`язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими податковими накладними, оскільки всі податкові накладні були зареєстровані належним чином, що підтверджується реєстром податкових накладних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України.

У зв`язку з необхідністю витребуванням додаткових доказів, неявкою представника позивача та за його клопотанням про відкладення розгляд справи неодноразово відкладався.

14.03.2019р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні 14.03.2019р. сторонами було подано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження. За результатами розгляду даного клопотання суд вирішив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ГУ ДФС у м. Києві відповідно до направлень від 28.03.2018р., від 10.04.2018р., від 19.04.2018р, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок, на підставі наказу від 07.03.2018р. № 3599, проведено планову документальну перевірку ТОВ Інвестбудгаличина (ЄДРПОУ 36520848) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами якої складено акт від 18.05.2018р. № 339/26-15-14-01-01/30520848 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, пп. 198.3, пп.198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176 350,00 грн.

04 червня 2018 року на підставі вказаного Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007481401, згідно з яким ТОВ Інвестбудгаличина збільшено суму грошового зобов`язання на суму 155 014,00 грн. та застосована штрафна санкція на суму 38 754,00 грн.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій ТОВ Інвестбудгаличина , наведеного на обороті податкового повідомлення-рішення № 0007481401, періодами в яких вчинені порушення вказано: квітень 2015р., травень 2015р., червень 2015р., січень 2016р., квітень 2016р., листопад 2016р., грудень 2016р., березень 2017р., квітень 2017р., червень 2017р., липень 2017р., серпень 2017р., грудень 2017р.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з Акту перевірки та розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0007481401 від 04.06.2018р., ТОВ Інвестбудгаличина вчинені наступні порушення:

1) не включення до складу податкового зобов`язання суму ПДВ, по операції з постачання товарів, яка підтверджена первинними документами та складеними та зареєстрованими податковими накладними - сума податку 16 091,00 грн., сума штрафних санкцій 4 023,00 грн., разом 20 114,00 грн.

2) по взаємовідносинам з ТОВ Демо Груп (код 37024336) - сума податку 9 488,00 грн, штрафні санкції 2 372,00 грн., разом 11 860,00 грн.

3) включення до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка не підтверджена складеними та зареєстрованими податковими накладними - сума податку 111 462,00 грн., сума штрафних санкцій 27 866,00 грн., разом 139 328,00 грн.

4) до складу податкового кредиту Товариством двічі включено виписану накладну від контрагента - сума податку 17 973,00 грн., сума штрафних санкцій 4 493,00 грн., разом 22 466,00 грн.

Таким чином, загальна сума податку становить 155 014,00 грн., загальна сума штрафних санкцій становить 38 754,00 грн., разом 193 768,00 грн.

Що стосується взаємовідносин з ТОВ Демо Груп , суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ Інвестбудгаличина включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Демо Груп (код 37024336) та відображено в декларації з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 30 824,00 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2015 року 21 336,00 грн., травень 2015 року 9 488,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, до перевірки були надані наступні податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ Демо Груп :

- № 34 від 29.05.2015р. на суму 56 925,00 грн. (ПДВ 9 487,50 грн.);

- № 63 від 27.04.2015р. на суму 45 637,15 грн. (ПДВ 9 606,19 грн.);

- № 62 від 27.04.2015р. на суму 49 780,75 грн. (ПДВ 8 296,79 грн.);

- № 61 від 23.04.2015р. на суму 32 596,55 грн. (ПДВ 5 432,76 грн.).

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/2549/17, адміністративне провадження №К/9901/49439/18), визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень , вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2016р. у справі №760/11365/16-к (кримінальне провадження №1- кп/760/815/16) ОСОБА_1 , власника ТОВ Демо Груп , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України. Вказані обставини на думку контролюючого органу свідчать про штучну видимість здійснення господарський операцій між ТОВ Демо Груп та ТОВ Інвестбудгаличина .

Відповідно до вказаного вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2016р. у справі №760/11365/16-к (кримінальне провадження №1- кп/760/815/16) судом було встановлено, що: ОСОБА_1 в період з 02.04.2015 по травень 2015 року, діючи за вказівкою Євгена , на створення всіх умов, необхідних для забезпечення протизаконного функціонування ТОВ Демо груп код 37024336, створеного з метою прикриття незаконної діяльності, перебуваючи на території м. Києва (більш точний час та місце досудовим розслідуванням встановити не виявилося за можливе), підписував первинні бухгалтерські та інші документи ТОВ Демо груп код 37024336, які йому надавалися Євгеном , тим самим ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, з корисною метою, виконуючи відведену йому роль, у зазначений період часу безпосередньо здійснював прикриття незаконної діяльності, яка полягала у тому, що засвідчені підписом ОСОБА_1 вищевказані первинні бухгалтерські та інші документи використовувалися невстановленими особами у документальному оформленні від імені ТОВ Демо груп код 37024336 фінансово-господарських операцій, які в дійсності не відбувались і постачання товарів, робіт, послуг за якими не здійснювалось, та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств для суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки. .

Вказаним вироком від 13.07.2016р. у справі №760/11365/16-к Солом`янський районний суд м. Києва:

- затвердив укладену угоду від 29.06.2016 між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіною О.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості;

- ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції від 10.10.2013) та призначити узгоджене сторонами покарання: - за ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.; - за ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції від 10.10.2013) у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

- на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

- на підставі ст.75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підтвердження або спростування фіктивності вказаних правовідносин між ТОВ Демо Груп та ТОВ Інвестбудгаличина ухвалою від 07.02.2019р. суд зобов`язував позивача надати суду докази використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ "Демо груп". Проте позивачем вказаних доказів суду подано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ Інвестбудгаличина фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій з ТОВ Демо Груп шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Надання позивачем в судовому засіданні Договору про надання послуг № 22/04/15-РП від 22.04.2015р., укладеного між ТОВ Інвестбудгаличина та ТОВ Демо Груп не спростовує наведених вище висновків щодо фіктивності господарських операцій.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012р. № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а). Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем не подано будь-яких доказів щодо спростування вказаних висновків.

Що стосується включення до складу податкового кредиту двічі виписаної накладної від контрагента, суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою було встановлено, що згідно поданих до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2017 року та грудень 2017 року включено повторно податкові накладні від наступних контрагентів-постачальників:

- ТОВ Алекс охорона груп № 4 від 31.12.2016р. сума ПДВ 11 166,67 грн., період повторного включення - березень 2017 року;

- ТОВ Фірма Інтергал № 24 від 28.12.2016р. сума ПДВ 3 886,40 грн., період повторного включення - березень 2017 року;

- ТОВ Юніверсал Дизайнер № 158 від 30.11.2017р. сума ПДВ 938,33 грн., період повторного включення - грудень 2017 року;

- ТОВ Юніверсал Дизайнер № 157 від 24.11.2017р. сума ПДВ 1 936,67 грн., період повторного включення - грудень 2017 року.

Так, відповідно до п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ПК України).

Відповідно до п. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно з п. 201.14. ПК України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до п. 201.15. ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

У той же час, згідно з п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу зазначених норм ПК України вбачається, що не допускається повторне формування податкового кредиту на підставі тих самих податкових накладних, на підставі яких вже було сформовано податковий кредит у попередніх періодах.

Оскільки позивач не надав доказів спростування висновків податкового органу щодо подвійного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по наведеним податковим деклараціям, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення суми ПДВ в розмірі 17 973 грн. (11 166,67 грн. + 3 886,40 грн. + 938,33 грн. + 1 936,67 грн.) та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 493 грн.

Посилання позивача на неправомірне донарахування сумм ПДВ у розмірі 2 920,00 грн. за грудень 2017 року, у зв`язку з відсутністю в акті перевірки порушень, пов`язаних з цим донарахуванням, суд до уваги не приймає, оскільки дане порушення відображено на сторінці 33 акту перевірки. Як зазначено в акті перевірки, позивачем за грудень 2017 року повторно включено податкові накладні від ТОВ Юніверсал Дизайнер , а саме: податкову накладну № 158 від 30.11.2017р. (сума ПДВ 938,33 грн.) та податкову накладну № 157 від 24.11.2017р. (сума ПДВ 1 936,67 грн.), що в сумі складає 2 920,00 грн.

Що стосується включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена складеними та зареєстрованими податковими накладними, суд зазначає наступне.

Під час перевірки відповідачем було виявлено, що ТОВ Інвестбудгаличина до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, яка не підтверджена складеними та зареєстрованими податковими накладними, а саме:

- за червень 2015р. з контрагентом ПП Твіст прайм на суму ПДВ 8 011,42 грн.;

- за червень 2015р. з контрагентом ТОВ БК Екватор на суму ПДВ 11 766,67 грн.;

- за червень 2015р. з контрагентом ТОВ Гелеонбуд на суму ПДВ 8 020,83 грн.;

- за січень 2016р. з контрагентом ТОВ Фортон на суму ПДВ 6 460,17 грн.;

- за квітень 2016р. з контрагентом ТОВ Кібер Дайнемік на суму ПДВ 8 083,33 грн.;

- за листопад 2016р. з контрагентом ТОВ Селтік на суму ПДВ 9 387,40 грн.;

- за грудень 2016р. з контрагентом ПАТ Київенерго на суму ПДВ 6 491,29 грн.;

- за квітень 2017р. з контрагентом НАК Нафтогаз України на суму ПДВ 35 532,00 грн.;

- за червень 2017р. з контрагентом ТОВ ТК Європлюс на суму ПДВ 4 129,33 грн.;

- за червень 2017р. з контрагентом ПП Пітон на суму ПДВ 1 419,33 грн.;

- за липень 2017р. з контрагентом ТОВ ТК Європлюс на суму ПДВ 12 160,83 грн.

На спростування зазначених обставин представник позивача в судовому засідання зазначив, що з усіма зазначеними контрагентами позивачем були складені відповідні податкові накладні та зареєстровані в установленому порядку в електронному кабінеті.

Проте позивачем не було надано суду відповідні докази.

Відповідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Системний аналіз наведених вище норм є підставою для висновку, що за загальним правилом право на віднесення платником податку сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає станом на дату отримання товарів/послуг або на дату списання коштів на їх оплату. Суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту повинні бути підтверджені на момент проведення перевірки зареєстрованими у встановленому порядку податковими накладними.

Як вбачається з наданого відповідачем Реєстру підтвердження відсутності реєстрації та несвоєчасної реєстрації податкових накладних, податкові накладні виписані на адресу позивача ПП Твіст прайм за червень 2015р. на суму ПДВ 8 011,42 грн., ТОВ БК Екватор за червень 2015р. на суму ПДВ 11 766,67 грн., ТОВ Гелеонбуд за червень 2015р. на суму ПДВ 8 020,83 грн., ТОВ Фортон за січень 2016р. на суму ПДВ 6 460,17 грн., ТОВ Кібер Дайнемік за квітень 2016р. на суму ПДВ 8 083,33 грн., ТОВ Селтік за листопад 2016р. на суму ПДВ 9 387,40 грн., ПАТ Київенерго за грудень 2016р. на суму ПДВ 6 491,29 грн., НАК Нафтогаз України за квітень 2017р. на суму ПДВ 35 532,00 грн., ТОВ ТК Європлюс за червень 2017р. на суму ПДВ 4 129,33 грн., ПП Пітон за червень 2017р. на суму ПДВ 1 419,33 грн., ТОВ ТК Європлюс за липень 2017р. на суму ПДВ 12 160,83 грн., не були зареєстровані контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на момент проведення перевірки , їх реєстрація відбулась вже після складання акту перевірки із значним порушенням строку.

З огляду на вказане та враховуючи те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг на момент проведення перевірки податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ Інвестбудгаличина завищено податковий кредит на загальну суму 111 462,60 грн.

Що стосується не включення до складу податкового зобов`язання суму ПДВ, по операції з постачання товарів, яка підтверджена первинними документами та складеними та зареєстрованими податковими накладними, суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. встановлено їх заниження за серпень 2017 року на суму 16 091,00 грн. А саме, ТОВ Інвестбудгаличина безпідставно не було включено в серпні 2017 року до складу податкового зобов`язання суму ПДВ, по операції з постачання товарів, яка підтверджена первинними документами, складеними та зареєстрованими податковими накладним від 31.08.2017р. з наступними покупцями: ТОВ Українські новітні телекомунікаці (ПН № 1957), ТОВ АНДЕРНЕТ (ПН № 1952, 1946, 1956, 1955, 1949, 1950, 1951, 1954, 1948,), ТОВ Корбіна Телеком (ПН № 1330), ТОВ САННЕТ (ПН № 1340, 1350, 1348, 1342, 1345, 1343, 1346, 1353), ТОВ ВК Підряд (ПН № 1977), ТОВ Фірма Діброва (ПН № 1979), ТОВ РЄНТ-СЕРВІС (ПН № 1980), ТОВ СЕНЛАЙН.НЕТ.ЮА (ПН № 1981), ТОВ СТАРГРУП (ПН № 1945), ТОВ Космонова (ПН № 40002, 40003, 40004), ТОВ ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ (ПН № 4444), ТОВ АНДЕРНЕТ (ПН № 1345 від 10.08.2017р.).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Позивачем а ні в позовній заяві, а ні під час розгляду справи не було подано будь-яких доказів та пояснень щодо пояснень або спростування вказаних обставин.

Таким чином, до складу податкових зобов`язань за серпень 2017 року ТОВ Інвестбудгаличина не було віднесено до податкових зобов`язань суму ПДВ 16 090,54 грн. Отже, в порушення п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 ПК України ТОВ Інвестбудгаличина занижено суму податкових зобов`язань в серпні 2017 року на суму 16 091,00 грн.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві та під час розгляду справи жодним чином не спростовував висновки акту перевірки в даній частині, не подав пояснень та доказів, які б спростовували викладені в Акті перевірки обставини стосовно заниження податкового зобов`язання.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно із частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій