Рішення

від 13.05.2019 по справі 826/1805/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/1805/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» (далі - позивач, ТОВ «Радіооптичні системи України») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0023731404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2017 відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Екодит» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилався на відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Екодит». Крім того, відповідач посилався на вирок суду щодо ТОВ «Екодит», які підтверджують створення даного товариства без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

03.07.2017 учасники справи подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Радіооптичні системи України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Готліб ЛТД» (попередня назва ТОВ «Екодит») (код ЄДРПОУ 36958313) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015.

За результатами перевірки складено акт №284/26-15-14-04-04 від 18.11.2016, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 податкової декларації з податку на додану вартість (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 101 726 грн. за липень 2015 року.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0023731404 від 02.12.2016, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 101 726 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 173 грн.

Позивач оскаржив дане рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.01.2017 №1209/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Радіооптичні системи України» є наступні: Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Радіооптичні системи України» (Замовник) та ТОВ «Екодит» (Виконавець) укладено договір №29-06/15 на проведення робіт по вхідному контролю обладнання від 29.06.2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи з тестування волоконно-оптичного кабелю (вхідний контроль ВОК), а замовник прийняти і оплатити дані роботи.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Екодит» позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів: рахунку на оплату, актів надання послуг, податкових накладних, результатів вимірювання параметрів волоконно-оптичного кабелю, а також копії банківських виписок щодо перерахування коштів на рахунок ТОВ «Екодит».

Крім того, позивач надав до матеріалів справи копію договору №06/01/16-1 від 06.01.2015 на проведення робіт по вихідному контролю і вдосконаленню обладнання, укладеного між ТОВ «Радіооптичні системи України» (Виконавець) та ТОВ «Система» (Замовник), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи з проведення вхідного контролю кабельно-фідерної продукції на різних частотних діапазонах, залежно від використовуваного стандарту приймально-передавального обладнання та проведення робіт з удосконалення фідерних аксесуарів і провести роботи з тестування волоконно-оптичного кабелю (вхідний контроль ВОК), провести вимірювання та перевірку параметрів патчкордів. В матеріалах справи наявні копії рахунку на оплату, акту наданих послуг, податкової накладної, складених на виконання даного договору, а також банківської виписки щодо оплати послуг по договору.

Відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що господарські взаємовідносини ТОВ «Радіооптичні системи України» та ТОВ «Екодит» (поточна назва ТОВ «Готліб ЛТД») були оформлені лише документально та не мали реального характеру, що підтверджується відсутністю матеріально-технічної бази, штатних працівників для виконання вищезазначеного договору. Також відповідач посилався на матеріали досудового слідства, яким встановлено, що, зокрема, ТОВ «Екодит» використовується для формування незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість та вказав на наявність вироку Баришівського районного суду Київської області від 23.11.2016 №361/3761/16-к (кримінальне провадження №1-кп/355/67/16), яким директора ТОВ «Екодит» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи суд оцінює первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Екодит», як такі, що містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів між позивачем та названим контрагентом, використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ТОВ «Радіооптичні системи України». До таких висновків суд дійшов з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять документальних доказів наявності у ТОВ «Екодит» обладнання необхідного для виконання умов договору та/або забезпечення позивачем контрагента таким обладнанням, як це передбачено умовами пункту 4.1 договору №29-06/15, відсутні повідомлення про завершення робіт виконавцем, відповідно до пункту 4.3 договору. Обґрунтовані пояснення про причини відсутності таких доказів позивач до суду не подав.

Також суд зважає на те, що в ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для виконання спірних робіт у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Крім того, ТОВ «Радіооптичні системи України» не надало до суду доказів на підтвердження неможливості самостійно виконати умови договору №06/01/16-1 від 06.01.2015 на проведення робіт по вихідному контролю і вдосконаленню обладнання, укладеного із ТОВ «Система» та необхідність залучення для його виконання третіх осіб.

Суд враховує те, що за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №1-кп/355/67/16 та допиту свідків і обвинуваченого Баришівський районний суд Київської області встановив факт внесення ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей до документів, які були подані для проведення державної реєстрації ТОВ «Екодит», та подання таких документів державному реєстратору, оскільки остання не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність. За наслідками розгляду кримінальної справи районний суд виніс вирок від 23.11.2016 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, з призначенням їй покарання (рішення районного суду набрало законної сили 24.12.2016).

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії результатів вимірювання основного електричного параметра метричного загасання і дисперсії на довжині хвилі 1550 мкм і 1310 мкм волоконно-оптичного кабелю ОКЛБг-4-ДА12-4х12 суд зазначає, що він не може бути прийнятий як належний і допустимий доказ виконання ТОВ «Екодит» умов договору №29-06/15 від 29.06.2015, оскільки копія результатів вимірювання не засвідчена позивачем належним чином, а також з огляду на відсутність інших доказів реальності виконання даним контрагентом умов договору.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних та інших документів, що були надані позивачем, суд приходить до висновку, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв`язку між виконаними ТОВ «Екодит» роботами/реалізованими товарами з господарською діяльністю ТОВ «Радіооптичні системи України».

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Екодит», а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ «Екодит» та не довів реального виконання даними контрагентами господарських операцій, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 101 726 грн. та застосовання суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 173 грн. є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0023731404 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» (адреса: 01015, м.Київ, вулиця Добровольчих Батальйонів, будинок 1, код ЄДРПОУ 35635242).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя Р.О. Арсірій