Постанова

від 13.05.2019 по справі 2340/4755/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2340/4755/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка А.М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка А.М. у якому просив суд:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT "Артем-Банк" відповідно до договору-заяви від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT "Артем-Банк" відповідно до договору-заяви від 26.10.2018 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав змогу дізнатись про порушення своїх прав з 16 листопада 2016 року, проте до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся лише 03 грудня 2018 року. При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не обґрунтовано наявності обставин, що є об'єктивно непереборними та не залежать від його волевиявлення, а також/або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання даного адміністративного позову.

З огляду на зазначене, Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п. 7, 8 ч.1 ст.240 КАС України вказані обставини є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на те що, через невизначену позицію судів він не може реалізувати своє право на захист та повернути власні кошти, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наведених обставин, колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 26 жовтня 2016 року між позивачем - ОСОБА_1 (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (далі - Банк) укладено договір № 40.76.90210 банківського рахунку відповідно до п. 1 якого Банк відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок у національній валюті для зберігання грошей клієнта і здійснює розрахунково-касове обслуговування строкового вкладу за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

На виконання умов цього Договору ОСОБА_1 26 жовтня 2016 року вніс кошти на відкритий за вказаним Договором рахунок із призначенням платежу: «поповнення власного поточного рахунку» у загальному розмірі 195380,00 грн.

Рішенням Правління Національного банку України від 15.11.2016 № 416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 листопада 2016 № 2447 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Артем-Банк" та делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку".

17 січня 2017 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням включити його до реєстру вкладників та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом розміщеним в банку АТ «Артем-Банк» у сумі 195380,00 грн.

Оскільки жодної відповіді на вказане звернення позивачем отримано не було, останній звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М. про визнання його вкладником АТ «Артем-Банк» відповідно до договору - заяви № 40.76.90210 від 26 жовтня 2016 року в національній валюті на суму 195 380 грн. та визнання за вкладником права на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі 195 380 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах гарантованої суми відшкодування.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2018 року було прийнято до провадження цивільну справу за вказаним позовом, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року вказана ухвала суду від 06 квітня 2018 року залишена без змін.

Під час судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 судом було встановлено, що даний спір як публічно-правовий підлягає вирішенню не в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративних судів.

За наведених обставин, Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалою від 31 жовтня 2018 року вирішив провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 закрити та роз'яснив позивачу, що дана справа віднесена до розгляду в порядку адміністративного судочинства, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегією суддів встановлено, що вказане рішення суду набрало законної сили 23 листопада 2018 року та 03 грудня 2018 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року позовну заяву було залишено без руху та роз'яснено, що вказані в ухвалі недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску.

Разом з цим, в ухвалі від 08 січня 2019 року Черкаський окружний адміністративний суд встановив, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк позивачем виконано та підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні. За наведених обставин, суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Під час судового розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав змогу дізнатись про порушення своїх прав 16 листопада 2016, оскільки саме з вказаної дати, на переконання суду, позивач мав змогу дізнатись інформацію щодо включення або не включення його до Переліку вкладників.

При цьому, Черкаський окружний адміністративний суд не визнав як поважну причину пропуску строку на звернення до суду посилання позивача на зміну судової практики з питання підсудності даної категорії справ, з огляду на те, що постанова Верховного Суду (на яку посилається представник позивача) у справі № 820/11591/15 була прийнята ще 12 квітня 2018 року.

Разом з цим, судом першої інстанції було також враховано, що ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2680/18 про закриття провадження у справі було проголошено у відкритому судовому засіданні 31 жовтня 2018, зокрема, за участю представника позивача, а із даним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 03 грудня 2018 року.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк.

За наведених обставин, Черкаський окружний адміністративний суд вирішив, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Крім того, вирішальним щодо визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18 (адмін.провадження № К/9901/2222/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде встановлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вже зазначалось, приймаючи рішення про відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку на звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач мав реальну можливість дізнатись ще з 16 листопада 2016, а до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою лише 03.12.2018, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки останнім не було враховано та надано правової оцінки, що позивач 17 січня 2017 року звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням включити його до реєстру вкладників та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом розміщеним в банку АТ «Артем-Банк» у сумі 195380,00 грн. та не отримавши жодної відповіді на вказане звернення звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до публічного акціонерного товариства «Артем-Банк».

При цьому, в ухвалі від 06 квітня 2018 року, яка була залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року, Придніпровським районним судом, було встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м.Черкаси. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду в межах визначеного законом строку, проте, про підсудність його справи саме до юрисдикції адміністративних судів останній міг дізнатись лише з ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси про закриття провадження у справі від 31 жовтня 2018 року.

Колегія суддів зауважує, що до прийняття Придніпровським районним судом м. Черкаси вказаного рішення позивач не мав жодних поважних причин на звернення до суду адміністративної юрисдикції із відповідним позовом, оскільки згідно з приписами статті 160 КАС України однією з вимог до позовної заяви є надання позивачем власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а згідно з положеннями статті 169 КАС у разі не відповідності позовної заяви вимогами ст. 160 КАС, остання може бути повернута позивачу.

Колегія суддів вважає також безпідставним висновок суду першої інстанції, що посилання позивача на зміну судової практики з питання підсудності даної категорії справ не є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що постанова Верховного Суду у справі № 820/11591/15 була прийнята ще 12 квітня 2018 року, оскільки відповідне питання щодо відкриття провадження у справі або відмови у його відкритті (закриття провадження у справі) повинен був вирішувати Придніпровський районний суд м. Черкаси за наслідком звернення позивача до цього суду з цивільним позовом.

Нормами ЦПК України чітко передбачено, що у разі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Як встановлено судом, позивачу було роз'яснено судом, що розгляд справи за його позовом належить до юрисдикції адміністративних судів лише 31 жовтня 2018 року. При цьому, колегія суддів враховує, що вказане рішення набрало законної сили лише 23 листопада 2018 року

Таким чином, з урахуванням викладених обставин у їх сукупності та взаємозв'язку колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, які не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання даного адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

У свою чергу, Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі "Walchli v. France", від 8 грудня 2016 року "ТОВ "Фріда" проти України").

Разом з цим, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Miragall Eckolano v.» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Perez de Rada Cavanilles v.» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта, що визнаючи неповажними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про залишення позовної заяви без розгляду судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог.

Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України.

Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 312, 313, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя

А.Б. Парінов

Судді

О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина