Рішення

від 14.05.2019 по справі 826/16907/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/16907/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Корені»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Корені» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, код ЄДР: 23170041) (далі - позивач, ПП «Корені») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0061181201.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Так, представник позивача вказав, що 23.06.2016 відповідачем, в приміщенні інспекції, проведена перевірка ПП «Корені» щодо порушення правил сплати податку на додану вартість. На підставі проведеної перевірки складено акт про результати перевірки щодо порушення правил сплати податку від 23.06.2016 № 394/26-50-12-01-11/23170041.

Згідно висновків акту, встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, представник позивача зазначає, що 20.06.2013 позивачем до ДПІ у Голосіївському районі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, реєстраційний номер 9036683242, яка згідно квитанції № 2 була прийнята контролюючим органом 20.06.2013. Податкове зобов'язання, визначене в зазначеній декларації у сумі 38 620,00 грн., сплачено підприємством в повному обсязі 26.06.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 238 від 25.06.2013. В подальшому, у грудні 2013 року підприємство з'ясувало, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року, реєстраційний номер 9036683242, не зважаючи на квитанцію № 2 не була прийнята ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з огляду на що 11.12.2013 підприємство повторно подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, реєстраційний номер 9069718841.

Представник товариства також зазначає, що 19.11.2013 товариством до ДПІ у Голосіївському районі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року реєстраційний номер 9074529539, яка згідно квитанції № 2 була прийнята контролюючим органом 19.11.2013.

Як стверджує представник позивача, податкове зобов'язання, визначене в зазначеній декларації у сумі 30 557,00 грн., сплачено підприємством в повному обсязі 29.11.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 467 від 28.11.2013 та № 469 від 29.11.2013.

У позовній заяві також зазначено, що 20.08.2015 ПП «Корені» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року реєстраційний номер 9175829161, яка згідно квитанції № 2 була прийнята контролюючим органом 20.08.2015. Податкове зобов'язання, визначене в зазначеній декларації у сумі 15 339,00 грн., сплачено підприємством в повному обсязі 28.08.2015, підтвердженням чого є платіжне доручення № 374 від 28.08.2015.

Тобто, як наголошує представник позивача, товариством своєчасно сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені позивачем у вказаних деклараціях.

Позовна заява також містить посилання на те, що відповідальність у вигляді штрафу, передбачена статтею 126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення ним у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

При цьому, представник позивача наголошує, що Податковий кодекс України розмежовує такі поняття як «сплата податку» та «погашення податкового боргу».

Посилаючись на норми Податкового кодексу України, представник позивача зазначає, що ст. 87 ПК України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, на думку представника позивача, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість є дією відповідача, а не позивача, а тому в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до ПП «Корені» штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов'язань.

Підсумовуючи вищезазначене представник позивача просив задовольнити позов та скасувати оскаржуване рішення.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України ПП «Корені» несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як зазначає представник податкового органу ПП «Корені» порушено граничний термін сплати грошових зобов'язань самостійно визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та липень 2015 року, при затримці до 30 календарних днів у сумі 71 100,70 грн.

За розглядом матеріалів перевірки, ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0061181201 про застосування штрафу у розмірі 10% на суму 7 110,07 грн.

Представник відповідача зазначає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору порядку і строків, визначених цим Кодексом.

Представник податкового органу додав, що самостійно обчислена сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яка зазначена платником у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається угодженою, а відтак, така сума повинна бути сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку. При цьому, у разі несплати самостійно обчисленої суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Представник відповідача зазначив, що беручи до уваги той факт, що підприємством самостійно задекларовано суму податкового зобов'язання з ПДВ, яку останнє не сплатило у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, податковим органом правомірно до такого підприємства застосовано штрафу (фінансову) санкцію, передбачену п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалами судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової А.В. від 01.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 № 7174 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 вказану справу прийнято до розгляду суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25.01.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

23.06.2016 ДПІ у Голосіївському районі проведено перевірку щодо дотримання правил сплати податку ПП «Корені», за результатами якої складено акт від 23.06.2016 № 394/26-50-12-01-11/23170041 «Про результати перевірки щодо порушення правил сплати податку ПП «Корені».

Так, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що також зафіксовано в акті перевірки, що платником податків порушено строки сплати податкових зобов'язань, передбачених п. 203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме:

податкова декларація з ПДВ від 01.11.2013 № 9069718841 на суму несплаченого податкового боргу 15 000,00 грн., граничний термін сплати 01.11.2013, сплачено 29.11.2013, кількість днів затримки сплати 26;

податкова декларація з ПДВ від 01.11.2013 № 9069718841 на суму несплаченого податкового боргу 95,70 грн., граничний термін сплати 01.11.2013, сплачено 26.12.2013; кількість днів затримки сплати 53;

податкова декларація з ПДВ від 19.11.2013 № 9074529539 на суму несплаченого податкового боргу 4 185,70 грн., граничний термін сплати 30.11.2013, сплачено 30.12.2013; кількість днів затримки сплати 29;

податкова декларація з ПДВ від 19.11.2013 № 9074529539 на суму несплаченого податкового боргу 2 637,40 грн., граничний термін сплати 30.11.2013, сплачено 26.12.2013; кількість днів затримки сплати 25;

податкова декларація з ПДВ від 01.11.2013 № 9069718841 на суму несплаченого податкового боргу 15 557,00 грн., граничний термін сплати 01.11.2013, сплачено 28.11.2013; кількість днів затримки сплати 25;

податкова декларація з ПДВ від 20.08.2013 № 9175829161 на суму несплаченого податкового боргу 9986,60 грн., граничний термін сплати 30.08.2015, сплачено 28.09.2015; кількість днів затримки сплати 29.

З огляду на викладене, у зв'язку з порушення підприємством терміну сплати податкових зобов'язань, податковим органом застосовано до позивача відповідальність, передбачену ст. 126 ПК України, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0061181201, яким ПП «Корені» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 7 110,07 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 цього Кодексу передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні строки сплати податкових зобов'язань містить і п. 203.2 ст. 203 ПК України яким визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, а саме: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене платником податку у податкових деклараціях, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Між тим, строк для сплати сум податкових зобов'язань (недоплати), задекларований в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій визначений у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час згідно з пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов'язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норм податкового законодавства є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки № 394/26-50-12-01-11/23170041, таку перевірку проведено 23.06.2016.

При цьому, досліджуючи акт перевірки, суд зазначає, що контролюючим органом не визначено, яку саме перевірку проведено органом фіскальної служби.

В той же час, аналізуючи зміст та форму самого акту перевірки, суд приходить до висновку, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому, згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

В той же час, згідно з п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку № 2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також така камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що фіскальний орган проводив перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що відповідно до п/п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), а також враховуючи положення п. 78.9. ПК України, має бути предметом документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №803/1338/17 (провадження № К/9901/28558/18).

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку № 2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних фіскального органу.

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4., п. 78.4., 79.2. ПК України, а також з пред'явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6., 78.5., 88.1. ПК України.

При цьому, виходячи з положень п/п. 17.1.6. ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Наведене, у свою чергу, призвело до порушення прав позивача, передбачених п/п. 17.1.6 ПК України.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів перевірку з питань, які не входять до кола питань і досліджень камеральної перевірки, які за загальним правилом входять до предмету документальної перевірки.

Відтак, в контексті викладених норм, а також зважаючи на те, що відповідачем в межах камеральної перевірки (дата проведення перевірки 23.06.2016) досліджувались питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість, які були предметом документальної перевірки, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0061181201, прийняте на підставі акту перевірки, який є доказом, отриманим з порушенням закону у зв'язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України такий доказ судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, суд не надає по суті оцінку зазначеним в акті перевірки порушень, оскільки як вже було встановлено судом, такий акт перевірки добутий із порушенням закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності проведення камеральної перевірки, у той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок.

Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0061181201, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Корені» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, код ЄДР: 23170041) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 № 0052751201, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДР: 38745056).

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Корені» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, код ЄДР: 23170041) сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДР: 39468461).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін