Рішення

від 11.06.2007 по справі 7065-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем

України

ІНФОРМАЦІЯ_3

Справа №2-22/7065-2007

За позовом - СПД ОСОБА_1 ,

м.Алушта, с.Ізобільне .До  відповідача   -  КП

«Алуштастроймаг» , м.Алушта, с.Ізобільне

Про визнання  договору дійсним та визнання права.

Суддя С.В.Яковлєв

представники:

 Від 

позивача   -  ОСОБА_2 - пред-к, дов.від ІНФОРМАЦІЯ_1

р. 

 Від 

відповідача   - Столярова О.М. -

пред-к, дов.від 05.05.2007 р.  

Сутність спору : Позивач - СПД

ОСОБА_1 -  звернувся  до суду з позовною заявою,  в якій просив визнати дійсним  договір купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.,

укладений з  КП «Алуштастроймаг» ( далі

відповідач) , визнати за ним право власності на нерухоме майно:  нежитлові приміщення  контори та гаражу АДРЕСА_7, та включають :

літера «А» - основна будівля, а- навес, ганок (крильцо); ганок (крильцо)  , загальною площею 114,5 кв.м.    Вимоги мотивовані тим, що вказаний

об'єкт  нерухомого майна  був придбаний позивачем  ІНФОРМАЦІЯ_2 р. на підставі договору

купівлі-продажу, але відповідач, не 

зважаючи на досягнення згоди по всім умовам договору  та їх виконання ,   ухиляється від нотаріального посвідчення

зазначеного договору , що на думку першого перешкоджає в користуванні цим

майном, порушує його права власника майна.

                  Під час судового засідання,

яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_3 р. , представник позивача наполягав на задоволенні

позовних вимог.

                 Представник відповідача під

час удового засідання, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_3 р., надав відзив на позов, в

якому позовні вимоги визнав, підтвердив факт 

звернення до нього позивача з вимогами здійснити нотаріальне посвідчення

договору купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

             Розглянувши матеріали

справи , дослідивши представлені докази , вислухавши представників сторін, суд

                                   ВСТАНОВИВ:

Між сторонами  ІНФОРМАЦІЯ_2 р. був укладений договір  купівлі-продажу, відповідно до умов якого  позивач придбав нерухоме майно:  нежитлові приміщення  контори та гаражу АДРЕСА_7, та включають :

літера «А» - основна будівля, а- навес, ганок (крильцо); ганок (крильцо)  , загальною площею 114,5 кв.м. (далі

майно)  (п.1.1) .Відчуження майна

здійснювалось  на підставі протоколу

Загальних зборів  засновників відповідач

НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (п.1.2).  

Згідно з п. 2.1. зазначеного договору 

продаж майна  здійснювався за

ціною 49 тис. грн. Позивач мав перерахувати вказану суму відповідачу  протягом 10 днів  з моменту 

підписання договору ( п. 2.3.).

У п. 4.1. договору зафіксовано,

що  відповідач передає  майно за актом приймання-передачі  після сплати позивачем  його вартісті 

у розмірі та порядку , визначеним у р.2 договору.

У відповідності зі ст. 173

Господарського  кодексу України (далі ГК

України)  господарським визнається

зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками

відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити

певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу,

передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від

виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і

кредитор) має право  вимагати від

зобов'язаної сторони  виконання її

обов'язку. Ст.  193 ГК України визначає,

що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, не допускається відмова від виконання  зобов'язань, крім випадків, передбачених

законом.

Відповідно до ст. 133 ГК України

основу правового режиму майна суб'єктів господарювання , на якій базується їх

господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права -

право господарського відання, право оперативного управління, а також право

оперативного використання майна.

У ст. 144 ГК України визначені

підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання,  серед яких, зокрема, вказані  угоди, передбачені законом, а також угоди, не

передбачені законом, але таки, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 Цивільного

кодексу України (далі  ЦК України)

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від

виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Ст. 202 Цивільного кодексу України

(далі  ЦК України )встановлює, що

правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків.

Зміст правочину  не може суперечить ЦК України,  іншим 

актам цивільного законодавства ( ст.203 ЦК України).

                   Ст. 316 ЦК  України 

передбачає, що  правом власності є

право особи на річ (майно), яку воно здійснює 

відповідно до закону  за власною

волею , незалежно від волі інших осіб. 

Власникові належить  право

володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається 

своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 ЦК України).

                    Відповідно до ст. 328 ЦК України право

власності набувається на підставах, що не заборонені  законом, зокрема із правочинів. Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо  не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

                    Власник  майна може пред'явити  позов про визнання його права власності, якщо

це право оспорюється  або не визнається

іншою особою ( ст. 392 ЦК України).  

                    За  договором купівлі-продажу  одна сторона (продавець) передає або

зобов'язується передати  майно  у власність другій стороні , а покупець

приймає або   зобов'язується прийняти

майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

                     У ст.657 ЦК України визначено,

що  договір купівлі-продажу

нерухомого  майна  укладається у письмовій формі і підлягає

нотаріальному  посвідченню та державній

реєстрації .

                     Згідно зі ст. 220 ЦК

України,  якщо сторони, домовилися  щодо 

усіх істотних умов договір, що підтверджується письмовими доказами, і

відбулось повне або часткове виконання 

договору, але  одна з сторін  ухилилась 

від його нотаріального посвідчення, суд може  визнати такий договір  дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне

посвідчення договору не вимагається.

                    Матеріали справи свідчать

про те, що позивач   звертався до

відповідача з проханням з'явитися до нотаріальної контори для посвідчення

договору купівлі-продажу, однак, відповідач 

це прохання не виконав, від нотаріального посвідчення договору

купівлі-продажу ухилився.

                    Крім того, позивачем надані

документи, яки свідчать про виконання з його боку  прийнятих на себе обов'язків, щодо сплати

вартості майна, визначеної у п. 2.1. договору, у сумі 49000 грн. у термін,

встановлений сторонами у договорі купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_5 р.

Представник відповідача підтвердив факт сплати позивачем вартості майна.

                   У матеріалах справи є копія

акту приймання-передачі від ІНФОРМАЦІЯ_2 р., у якому зафіксований факт

отримання майна позивачем.

                   За таких обставин, приймаючи

в уваги те, що  сторони  договору купівлі- продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  домовились про всі його істотні умови,

передбачені діючим законодавством України, позивач виконав всі умови, які

передували нотаріальному посвідченню договору, а відповідач безпідставно

відмовився від нотаріального посвідчення вказаного правочину , суд, керуючись

ст. 220 ЦК України, вважає, що підлягає визнанню дійсним договір купівлі-продажу

від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

                   Вивчивши відзив

відповідача,  вислухавши пояснення

представників сторін, приймаючи до уваги надання позивачем документів , які

свідчать про виконання з його боку умов договору купівлі-продажу від

ІНФОРМАЦІЯ_2 р.,  суд вважає , що у

позивач з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. виникло право власності на  відчужуваний 

за вказаним договором об'єкт 

нерухомого майна.  

                   За таких підстав,  згідно зі ст. 328, 392 ЦК України підлягають

задоволенню позовні вимоги по визнанню за позивачем права власності на вказане

майно.

                   В ході судового засідання,

яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_3 р., за згодою 

представників сторін  оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлене і підписане ІНФОРМАЦІЯ_6

р.  

                   Керуючись ст. ст. 49, 82 -85

ГПК  України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити .

2.          Визнати  дійсним 

договір купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2 р., укладе-

ний СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ,ІПН

НОМЕР_2)  з  Колективним підприємством  «Алуштастроймаг» (м.Алушта с.Ізобільне, ЗКПО

22229140).

3.          Визнати  за СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. ІПН НОМЕР_2)  право власності на  об'єкт 

нерухомого майна , а саме, нежитлові приміщення  контори та гаражу АДРЕСА_7, та включають :

літера «А» - основна будівля, а- навес, ганок (крильцо); ганок (крильцо)  , загальною площею 114,5 кв.м.

4.           Стягнути з Колективним

підприємством  «Алуштастроймаг» (м.Алушта

с.Ізобільне, ЗКПО 22229140, банківські реквізити невідомі )  на 

користь СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ,ІПН НОМЕР_2, банківські реквізити

невідомі ) 475 грн. держмита,   118 грн.

- витрат на ведення процесу. 

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв

С.В.