Постанова

від 12.05.2019 по справі 669/1100/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 669/1100/18

Провадження № 22-ц/4820/794/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.

розглянув впорядку спрощеногопровадження цивільнусправу №669/1100/18за апеляційноюскаргою Хмельницькоїощадної кредитноїспілки нарішення Білогірськогорайонного судуХмельницької областівід 05лютого 2019року (суддяДавидюк О.І.)у справіза позовомХмельницької ощадноїкредитної спілкидо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року Хмельницька ощадна кредитна спілка, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що 10 серпня 2009 року між нею і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №197-09 БВ, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16000 грн.

Умовами кредитного договору визначено, що предметом договору є кошти в сумі 16000 грн, надані позичальнику виходячи із принципів строковості, зворотності, платності та забезпеченості. При умові дотримання узгодженого порядку виплати кредиту та процентів строк дії договору становить 26 місяців, плата за користування кредитом становить 32% річних. У випадку порушення позичальником узгодженого порядку виплати кредиту та процентів, строк дії договору змінюється і не може бути меншим, ніж строк повного виконання сторонами своїх обов`язків за таким договором, та продовжується (пролонгується) на невизначений термін. При цьому, плата за користування кредитом (проценти) збільшується у 3 рази і становить 96% річних.

Всупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту і сплати процентів належним чином не виконував. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 січня 2013 року у справі №2201/1173/2012 з нього на користь кредитної спілки стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 31801,52 грн.

У зв`язку з тим, що кредитний договір №197-09 БВ від 10 серпня 2009 року не припинив своєї дії, рішенням суду не розірваний, станом на 31 серпня 2018 року утворилась заборгованість за процентами за користування кредитними коштами сумі 80671,56 грн.

Порушення грошового зобов`язання є підставою для стягнення інфляційних втрат за період з 31 березня 2013 року по 31 серпня 2018 року у сумі 20338,95 грн відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки 5880,06 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2015 року по червень 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Додатковим рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Хмельницька ощадна кредитна спілка, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Судом безпідставно відмовлено у стягненні процентів. Внаслідок невірного визначення дати повного розрахунку ОСОБА_1 на виконання судового рішення зменшена сума інфляційних втрат. Повний розрахунок проведений відповідачем 24 вересня 2018 року.

У відзиві ОСОБА_1 посилається на законність та обґрунтованість судового рішення і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог фактично не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10 серпня 2009 року між Хмельницькою ощадною кредитною спілкою і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №197-09 БВ, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16000 грн.

Умовами кредитного договору визначено, що кошти надані позичальникові, виходячи із принципів строковості, зворотності, платності та забезпеченості. При умові дотримання узгодженого порядку виплати кредиту та процентів строк дії договору становить 26 місяців, плата за користування кредитом становить 32% річних. У випадку порушення позичальником узгодженого порядку виплати кредиту та процентів, строк дії договору змінюється і не може бути меншим, ніж строк повного виконання сторонами своїх обов`язків за таким договором, та продовжується (пролонгується) на невизначений термін. Плата за користування кредитом (проценти) збільшується у 3 рази і становить 96% річних.

Всупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту і сплати процентів належним чином не виконав. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 січня 2013 року у справі №2201/1173/2012 з нього на користь кредитної спілки стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 31801,52 грн, у тому числі: 16000 грн неповернутий кредит, 1500 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 14141,52 грн проценти за користування кредитними коштами. Рішення суду виконано у червні 2018 року.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

При відмові в позові про стягнення процентів суд виходив з того, що після настання терміну поверненнякредиту підставдля нарахуванняі стягненняпроцентів закористування кредитнимикоштами немає.

Відмову в позові про стягнення інфляційних втрат за період з 31березня 2013року по жовтень 2015 року суд мотивував пропуском позовної давності.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За зверненнямХмельницької ощадноїкредитної спілкиБілогірський районнийсуд рішеннямвід 09січня 2013року стягнувз ОСОБА_1 кредит усумі 16000грн,проценти закористування нимі пенюза несвоєчасне виконаннязобов`язань.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК Українивимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В подальшому права та інтереси Банку підлягають захисту згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, правильним є висновок суду про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, нарахованих після настання терміну повернення кредиту.

У зв`язку із зазначеним вище апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення процентів, нарахованих за період з 31 березня 2013 року по 30 червня 2018 року.

Згідно ізст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальнимправилом перебігпозовної давностіпочинається здня,коли особадовідалася абомогла довідатисяпро порушеннясвого праваабо проособу,яка йогопорушила (ч.1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Обґрунтованим є висновок суду про пропущення позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання за період з 31березня 2013року по жовтень 2015 року, оскільки про порушення свого права позивачу було відомо у 2013 році. Проте, з позовом до суду за захистом своїх порушених прав він звернувся лише у жовтні 2018 року.

Відмова в позові в цій частині вимог відповідає вимогам закону і не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в цій частині вимог.

Безпідставним є посилання позивача в апеляційній скарзі на невірне визначення дати повного розрахунку ОСОБА_1 на виконання судового рішення і зменшення у зв`язку з цим суми інфляційних втрат.

Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 листопада 2018 року №7/3926 про утримання з відповідача коштів у виконавчому провадженні №474550386 і постанови державного виконавця від 12 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №474550386, борг за рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 січня 2013 року сплачений боржником у повному обсязі у червні 2018 року.

Апеляційний суд відхиляє наведені аргументи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Хмельницької ощадної кредитної спілки залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районногосуду Хмельницькоїобласті від05лютого 2019року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П`єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай