Рішення

від 14.05.2019 по справі 152/526/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/526/19

2/152/256/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2019 року м. Шаргород

Cправа №152/526/19

Провадження №2/152/256/19

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді – Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права по 1/2 частки на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивачів, відповідача.

1. Виклад позиції позивачів.

22.04.2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Шаргородського районного суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла їх баба – ОСОБА_5, яка по день смерті проживала та була зареєстрована в с. Покутино Шаргородського району Вінницької області і після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари на території Калитинської сільської ради Шаргородського району, яка належала спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6, що виданий на підставі розпорядження Шаргородської РДА від 24.03.1999 року за №53, загальною вартістю 13964,23 грн.

Вони є спадкоємцями за законом та прийняли спадщину після смерті баби згідно з нормами чинного на час смерті ОСОБА_5 цивільного законодавства.

Оформити спадкові права на земельну частку (пай) вони не можуть через втрату сертифіката на право на земельну частку (пай).

Державним нотаріусом Шаргородської ДНК 02.04.2019 року їм було відмовлено в оформленні спадщини на земельну частку (пай) в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Просять визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року їх баби ОСОБА_5 право на 1/2 частки земельної частки (паю) кожному, загальною площею 1,56 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території с. Покутино Шаргородського району Вінницької області та належала спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0471072, виданого на підставі рішення Шаргородської РДА від 24.03.1999 року за №53, зареєстрованого 03.04.2000 року за №72.

В підготовче судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не прибули.

14.05.2019 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали заяви про розгляд справи у їх відсутності та про підтримання позову у повному обсязі, не заперечують (а.с. 46, 49).

2. Виклад позиції відповідача.

Відповідач – Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України, на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 23.04.2019 року, до суду не подала.

14.05.2019 року представником відповідача Калитинської сільської ради – сільським головою Войчишеним В.І. (а.с.42) на електронну адресу суду надіслано заяву про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо визнання права по 1/2 земельної частки (пай) в порядку спадкування за законом, та про ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні (а.с.41, 45).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

1. Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 14.05.2019 року подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити та ухвалити рішення у підготовчому судовому (а.с.46, 49).

2. 14.05.2019 року представник відповідача Калитинської сільської ради – сільський голова Войчишен В.І. подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.41, 45).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали судді від 23.04.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.05.2019 року (а.с.37).

2. В підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд задовольнив клопотання позивачів, представника відповідача про розгляд справи у їх відсутності і вирішив здійснювати підготовче засідання у відсутності позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника Калитинської сільської ради Войчишена В.І.

3. Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи та ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, – немає.

4. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у підготовчому засіданні у відсутності всіх учасників справи, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.14), яка по день смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, яка складається, в тому числі, із права на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 була власником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №72, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації №53 від 24.03.1999 року, відповідно до якого мала право на земельну частку (пай), площею 1,56 умовних кадастрових гектари на території Калитинської сільської ради.

Вказаний факт підтверджується інформацією відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі від 18.03.2019 року П-100/0-0.40-183/152-19 (а.с.22).

При житті спадкодавцем ОСОБА_5 втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), що підтверджується оголошенням в газеті «Шаргородщина» (а.с.33).

Таким чином, право на земельну частку (пай) входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом є онуки – позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (а.с.16), свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4, серії НОМЕР_5 (а.с.17, 20), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 (а.с.18), Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.19).

З довідки, виданої виконкомом Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 18.03.2019 року за №438 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли онуки останньої ОСОБА_1, ОСОБА_2, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої (а.с.21).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає, так як батько позивачів та син і спадкоємець померлої ОСОБА_5 – ОСОБА_7 помер 11.05.2001 року, тобто до відкриття спадщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.15).

Спадщину після смерті ОСОБА_5 на земельну частку (пай) позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 прийняли, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої, тобто за нормами діючого на час смерті спадкодавця цивільного законодавства.

Спадкоємці за законом померлої ОСОБА_5 – ОСОБА_1, ОСОБА_2 не можуть оформити спадщину, оскільки відсутній державний акт на право власності на землю, а також втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), у зв'язку із чим завідуючою Шаргородської ДНК Масилюк Р.М. 02.04.2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа – сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.25-26).

Оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), що був втрачений за життя спадкодавця, набула право на земельну частку (пай), площею 1,56 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, то право на означену земельну частку (пай) входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_5

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину і регулюються Конституцією України, ЦК УРСР, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Зазначене відповідає вимогам ст.58 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, роз'ясненням, що містяться в абз.3 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», а також у висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц.

Частина 1 ст.58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц, «За змістом ч.ч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини. Як ч.2 ст.1220 ЦК, так і ст.525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року».

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів та роз'яснень, а також правового висновку Верховного Суду, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЦК УРСР встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, – неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом ст.6 ЦК УРСР кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ч.ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого… Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 є спадкоємцями померлої ОСОБА_5, оскільки є її онуками та, відповідно, дітьми сина спадкодавця – ОСОБА_7, якого не було в живих на день відкриття спадщини, і прийняли спадщину після смерті баби, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.

В силу вимог ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ст.ст.81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За приписами ст.524 ЦК УРСР та ст.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом і передбачає перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

VІ. Норми права, на які посилалася позивач, які суд не застосував, мотиви їх незастосування.

Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи з аналізу досліджених судом доказів, спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, була прийнята позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України, абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, проаналізованих вище, у цій справі підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

Тому, виходячи із наведеного вище, суд вважає, що не підлягають застосуванню норми ст.ст.182, 392 ЦК України, на які посилалися позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, оскільки спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, позивачі прийняли за нормами діючого на той час ЦК УРСР, у зв'язку із чим до спірних правовідносин не можуть застосовуватися правила ЦК України.

VІІ. Висновки суду

Із досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 у визначений законом спосіб не набула права власності на земельну ділянку, а мала право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №72 03.04.2000 року, але сертифікат втрачений спадкодавцем.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 онуками спадкодавця ОСОБА_5, на час відкриття спадщини їх батька ОСОБА_7, як спадкоємця першої черги не було в живих, тому, в силу вимог ч.2 ст.529 ЦК УРСР, вони є спадкоємцями першої черги за законом, прийняли спадщину після смерті баби, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як були неповнолітніми, не відмовилися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, відповідно до вимог ст.553 ЦК УРСР.

Позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку кожній на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари, що перебувала у власності КСП «Маяк» с. Покутино після смерті ОСОБА_5 (а.с.25, 26).

Отже, оскільки ОСОБА_5 мала право земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари, то і позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 вправі порушувати питання про успадкування права на цю земельну частку (пай) з послідуючим отриманням свідоцтва про право власності.

Визнання за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли позивачі.

Враховуючи, що відповідачем Калитинською сільською радою визнано позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні.

Оскільки право ОСОБА_1, ОСОБА_2 на оформлення їх спадкових прав на спадщину померлої ОСОБА_5 порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.273 ЦПК України, на підставі ст.ст.6, 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, п.п.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, ст.ст.81, 116, 131 ЗК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права по 1/2 частки на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 право на 1/2 частку земельної частки (паю), загальною площею 1,56 умовних кадастрових гектари на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №72 та виданого Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення №53 від 24.03.1999 року.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 право на 1/2 частку земельної частки (паю), загальною площею 1,56 умовних кадастрових гектари на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №72 та виданого Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення №53 від 24.03.1999 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Ім'я (найменування) учасників справи:

- позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка та жителька АДРЕСА_2, паспорт громадянина України – НОМЕР_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1;

- позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька АДРЕСА_2, паспорт громадянина України – НОМЕР_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2;

- відповідач – Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, місцезнаходження – с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області, вул. Пархоменка, буд.41, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 04325526.

Повне рішення складено 14.05.2019 року.

Суддя: