Рішення

від 08.05.2019 по справі 136/492/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/492/19

провадження № 2/136/177/19

РІШЕННЯ

іменем України

"08" травня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частка житлового будинку із господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1, який мав статус колгоспного двору та належав спадкодавцеві разом із позивачем на праві спільної сумісної власності. Позивач, будучи дружиною спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріуса в межах визначеного законодавцем строку, однак у видачі нотаріального акту на частку вищевказаного житлового будинку нотаріус відмовив, мотивуючи тим, що даний будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, тому встановити, яка частка зазначеного будинку належала кожному із власників не має можливості, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідачем було надано відзив до суду, відповідно до якого сільський голова визнав обставини наведені у позовній заяві, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника органу місцевого самоврядування.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 15.03.2019 було витребувано з нотаріальної установи матеріали спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2.

У підготовче судове засідання позивач та її представник не з'явились, однак останній надав заяву, у якій позов підтримав, просив його задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Лукашова Липовецького району Вінницької області, помер ОСОБА_2, на що вказує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 5). Після його смерті відкрилась спадщина.

Із довідки виданої виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради Липовецького району від 07.02.2019 за №96 (а.с.8) встановлено, що на день смерті

ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ним була зареєстрована та постійно проживала його дружина ОСОБА_1.

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, будучи дружиною спадкодавця, в підтвердження чому є свідоцтво про одруження (а.с.6), отож спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла, інші спадкоємці від спадщини відмовились, подавши заяви відповідного змісту, які наявні в матеріалах спадкової справи.

Наведене свідчить, що позивач є єдиною спадкоємицею після смерті чоловіка ОСОБА_2, спадщину прийняла.

Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 11.12.2018 позивачу відмовлено у видачі на її ім'я нотаріального акту на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Відмова нотаріуса мотивована тим, що об'єкт нерухомості належить до колгоспного двору, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, отож встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю не представляється нотаріусу можливим.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (Постанова, Пленум Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування")

Як убачається із довідки КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за вих. №411 від 18.10.2018 р. згідно матеріалів інвентаризаційної справи №263, станом на 31.12.2012 року, реєстрація права власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудам, який розташований по АДРЕСА_1 не проводилась. Користувачем будинковолодіння є ОСОБА_2

Згідно відомостей Лукашівської сільської ради, які відображені у довідці №593 від 15.11.2018, згідно записів погосподарської книги №1 за 1983-1985 роки Особовий рахунок НОМЕР_3, житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудам, який розташований по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Вищевказаний будинок збудовано в 1984 році та відноситься до категорії колгоспних дворів.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Згідно ст.120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст.121,123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N20 "Просудову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Наведене свідчить, що житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудам, який розташований по АДРЕСА_1, належав двом особам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках по Ѕ кожному, належність майна власникам підтверджена належними доказами.

Також зібрані у справі докази підтверджують, що позивач спадщину прийняла після смерті чоловіка, інші спадкоємці не використали таке своє право, отож з моменту відкриття спадщини вона належить позивачеві, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на частку спірного об'єкта нерухомості позивач позбавлена можливості за обставин встановлених вище.

Крім цього матеріалами справи підтверджено належність майна позивачеві у виді частки у спірному об'єкті нерухомості, утім узаконити його вона позбавлена можливості за вищевказаних обставин, відтак її порушені права підлягають захисту у спосіб, що нею обраний.

Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно до ч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до Лукашівської сілсьької ради Вінницької області (місцезнаходження: с. Лукашова, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22534, ЄДРПОУ - 04329079) про визнання права власності на житловий будинок, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на цілий житловий будинок (загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м.), з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого нею при пред'явленні позову згідно квитанції №0.0.1293048184.1 від 13.03.2019, що становить 1 021,68 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко