Рішення

від 13.05.2019 по справі 189/325/19

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/325/19

2/189/241/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2019 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді F Пустовар О.С.

за участю секретаря судового засідання F Комеристої І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Дружба» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2007 року ТОВ «Дружба» уклало з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки. Земельна ділянка площею 8,3877 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0494, яка розташована на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, належала ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно державного акту ІІІ-ДП F040945. Вказаний договір оренди земельної ділянки було укладено строком на 10 років, до 01.10.2017 року, його було зареєстровано у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 листопада 2007 року F040713001699, факт державної реєстрації здійснено в книзі реєстрації договорів оренди Орлівської сільської ради 15 жовтня 2007 року за F435. Переважне право позивача на поновлення договору оренди землі передбачено п. 3.2. договору укладеного між позивачем та відповідачем від 01.10.2007 року. На виконання статті 33 Закону України «Про оренду землі», позивач направив відповідачу лист F повідомлення про свій намір поновити раніше укладений договір, та разом з листом повідомленням направив проект додаткової угоди. Вказані документи відповідач отримав 28.09.2017 року. Але після отримання вказаних документів жодним чином не відреагував, лист заперечення щодо поновлення договору оренди не направляв на адресу позивача. На даний час, спірна земельна ділянка використовується позивачем, оскільки жодних повідомлень позивач на протязі місяця з дня закінчення строку оренди по договору оренди від 01.10.2007 року, щодо припинення вказаного договору, від власника земельної ділянки не отримував. Позивач належним чином виконує умови договору оренди землі, укладеного відповідачем; не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомив останнього про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою. В той час відповідач до та після закінчення дії договору оренди землі позивачу належним чином не подавав ніяких заперечень та не надав згоди на укладення договору на новий строк, у відповідності до запропонованого проекту додаткової угоди. Враховуючи викладене, можна прийти до переконливого висновку про те, що дії позивача були направлені на укладення договору на новий строк, однак враховуючи відсутність згоди відповідача на укладення додаткової угоди до договору оренди, такий договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а саме договором від 01.10.2007 року. В звFязку з вищенаведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справу розглянуто згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Справу розглянуто заочно відповідно до ст. 280 ЦПК України у відсутності відповідача, який не зFявився в судове засідання не повідомивши причин неявки. Про час слухання справи в суді був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі F201/6092/17, провадження F61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, зFясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1,3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовFязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП F 040945, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8.388 га., яка розташована на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. (а.с. 10).

Як встановлено судом, 01.10.2007 року між ТОВ «Дружба» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Сторони дійшли згоди про те, що в оренду передається земельна ділянка площею 8,388 га, що становить 1 частку (пай) та належить орендодавцю згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП F040945. Вказаний договір оренди земельної ділянки було укладено строком на 10 років, до 01.10.2017 року. (а.с.5).

ТОВ «Дружба» п.3.2 даного договору оренди земельної ділянки, по закінченню терміну дії договору має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Також, у ч.1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст.ст.319,626 ЦК України суд приходить до висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

На виконання умов договору оренди землі, перед закінченням строку його дії, позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, який останній згідно поштового повідомлення отримав 28.09.2017 року. (а.с.8,9,11). З часу отримання даного листа і по день звернення до суду відповідачем не надано на адресу ТОВ «Дружба» заперечень проти поновлення договору оренди земельної ділянки. Жодних підтверджень про надсилання в місячний строк своїх заперечень до ТОВ «Дружба» відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у позивача не припинилося переважне право, як у орендаря, на укладення нового договору оренди землі, оскільки ТОВ «Дружба» у відповідності до умов договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернулося до відповідача із листом-повідомленням про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, на що не отримав від відповідача у строк, передбачений ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідь про заперечення щодо поновлення вищевказаного договору.

В подальшому, по закінченню дії вказаного договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки. Так, з акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1224287800:01:001:0494, площею 8,3880 га., належної ОСОБА_1 від 31 липня 2018 року видно, що вказана земельна ділянка станом на момент складання акту перебуває у користуванні ТОВ «Дружба», на земельній ділянці проведено культивацію ТОВ «Дружба». (а.с.41). З актів обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1224287800:01:001:0494, площею 8,3880 га., належної ОСОБА_1 від 31 січня 2019 року та від 01 квітня 2019 року, видно, що вказана земельна ділянка станом на момент складання акту перебуває у користуванні ТОВ «Дружба», на земельній ділянці наявні посіви озимої пшениці висіяні ТОВ «Дружба». (а.с.42, 43). Доказів протилежного суду не надано.

Ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Частиною 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Позивач за місяць до закінчення строку дії договору надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки та проект додаткової угоди, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, установивши факт належного виконання позивачем умов договору оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, після закінчення дії договору, а також продовження використання позивачем земельної ділянки, суд на підставі ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» приходить до висновку про наявність у позивача права на поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224287800:01:001:0494, площею 8.3877 га, на новий строк 10 років.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1921,00 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що є всі законні підстави для задоволення позову ТОВ «Дружба».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.13,81-82,258,259,263-268 ЦПК України, ст.ст.16,319,626,627,764,777,792 ЦК України, ст. 124 ЗК України, ст.ст.13,33 Закону України «Про оренду землі», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим - задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди землі площею 8,3877 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0494, яка розташована на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області укладений 01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» код ЄДРПОУ 30699144 та ОСОБА_1, який було зареєстровано у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 листопада 2007 року F040713001699, факт державної реєстрації здійснено в книзі реєстрації договорів оренди Орлівської сільської ради 15 жовтня 2007 року за F435 та вважати його укладеним до 01 жовтня 2027 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», код ЄДРПОУ 30699144 судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Пустовар